Видатні люди Носівщини

Славні імена Носівщини. Обкладинка другого видання

Список видатних людей Носівщини

А • Б • В • Г • Д • Е • Є • Ж • З • І • К • Л • М • Н • О • П • Р • С • Т • У • Ф • Х • Ч • Ш • Щ • Ю • Я

Основою списку є фрагмент книги «Славні імена Носівщини», 2-е видання, сторінки 4-45). Автор: Фурса Валерій Михайлович.

А

1. Авраменко Ілля Корнійович (1907-1973) – російський поет, автор книжок «Шестой горизонт», «Долина кедров», «Походные тетради», «Стихотворения и поэмы», «Дом на Мойке» та ін. Секретар Ленінградської Спілки письменників. Народився в с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) Носівського району.
2. Адаменко Микола Олексійович (05.11.1937-22.04.1991) – заслужений працівник культури УРСР з 1973 року. Народився в селі Березанка.
3. Андрієнко Микола Петрович (1948-2009) – журналіст, поет, прозаїк, автор поетичних збірок, психологічного роману „Лисогори”, політик. Народився в с. Федорівці Фастівського району на Київщині.
   
   Б
   
4. Байда Анатолій Ілліч – виходець із с. Мрин, Герой Соціалістичної Праці, кавалер ордена Леніна та багатьох інших урядових нагород. Закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, працював в управлінні залізничного будівництва в Росії. Займав посаду керуючого трестом транспортного будівництва Української Південно-Західної залізниці. Будував Кремлівський Палац з’їздів, багато інших об’єктів, електрифікував Південно-Західну залізницю. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
5. Байда Володимир Іларіонович (1931—2004) – кандидат сільськогосподарських наук, директор Чернігівської обласної проектно-дослідної станції хімізації сільського господарства. Уродженець с. Мрин. Нагороджений орденом Леніна.
6. Баклан Микола Миколайович (1924-1978) – учитель-краєзнавець. Написав «Історію села Макіївки», видану у 1996 році Всеукраїнським благодійним фондом «Відродження села Макіївки Носівського району Чернігівської області». Жив, працював і похований у Макіївці Носівського району.
7. Беєр Костянтин Дмитрович (1911-1943) – партизан з’єднання „За Батьківщину”.
8. Безбородько Ілля Андрійович (1756-1815) — український шляхтич, граф, генерал-поручик, сенатор Російської імперії, дійсний таємний радник, С.-Петербурзький предводитель дворянства, сенатор. Після смерті старшого брата, канцлера Російської імперії князя Олександра Безбородька (1747-1799), одержав у спадщину його володіння, в тому числі Носівку, яка потім перейшла у спадок його онуку Олександру Кушелєву-Безбородьку (1800-1855). Виконуючи волю князя про відкриття на власні кошти «Воспитательного дома» Ілля Безбородько одержав згоду від імператора на будівництво і, разом з архітектором, розробив проект «гімназії вищих наук князя Безбородька». Розпочату справу довершував його онук, граф Олександр Кушелєв-Безбородько. Гімназія була відкрита 4 вересня 1820 року в Ніжині. В центрі Носівки Кушелєв-Безбородько збудував перший цукровий завод.
9. Безбородько Олександр Андрійович (1747-1799) — державний діяч Російської імперії українського козацько-старшинського походження. Полковник Ніжинського та Київського козацьких полків Війська Запорозького. Член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, імперський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду періоду російської імператриці Катерини II, мав значний вплив на імператора Павла І. Добився тимчасового відновлення Генерального суду і деяких інших установ Гетьманщини, скасованих за Катерини II. Канцлер Безбородько, «умевший выбирать доходные маетности», в кінці XVIII ст. на початку 1800-х рр. випросив у царя Носівку. Володіння Безбородька, в тому числі Носівку одержав у спадщину молодший брат Ілля Андрійович Безбородько – дійсний таємний радник, Санкт-Петербурзький предводитель дворянства, сенатор.
10. Берковець Володимир Семенович (22.04.1941-15.11.2008). Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1. Закінчив КПІ, працював в Інституті радіоелектроніки (НДІ „Квант”) Головним конструктором. Опублікував близько 50-ти робіт з обчислювальної техніки. Почесний винахідник СРСР. Його винаходи і розробки впроваджені у різноманітних системах озброєння, що їх використовують армії України, Росії та інших держав світу.
11. Берковець (Довгаль) Олександра Михайлівна (1947 р.н.) – науковий співробітник київського НДІ, автор низки наукових статей, патентів на винаходи. Випускниця Носівської середньої школи №1 1965 р. Закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка.
12. Білецький-Носенко Павло Павлович (1774-1856) – відомий вчений і громадський діяч. Укладач підручника із логіки та етики. Автор першого українського тлумачного словника. Автор першого проекту парового плуга. Веде свій родовід від Яреми Носа, котрий був Носівським отаманом з 1678 року.
13. Бжезицький (Бржезицький) Олександр Петрович – селекціонер Носівської дослідної станції, кандидат сільськогосподарських наук, автор багатьох сортів вівса, жита, гречки, конюшини. Лауреат премії ім. В.Я. Юр’єва Академії Наук УРСР (1974 р.).
14. Білошапка Микола Іванович (1938-2004) – народився у м. Носівці. Доцент кафедри технології і ремонту авіаційної техніки. Вчений-секретар механічного факультету Київського інституту цивільної авіації. Автор 72 наукових праць. Удостоєний високого звання «Винахідник СРСР».
15. Билименко Федір Трохимович (2.05.1931-26.03. 1993) – Герой Соціалістичної Праці (1976 р.). Керівник механізованої ланки по вирощуванню картоплі у колгоспі ім. Чапаєва. Уродженець с. Плоске. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1971 р.), орденами Леніна (1973 та 1976 рр.).
16. Бичинська Афанасія Афанасіївна – вчителька Носівської середньої школи №1. Працювала ще у церковнопарафіяльній школі. У 20-х роках працювала у лікнепі. Першою з педагогів району в 1939 році була нагороджена орденом Леніна. У 1941 році була евакуйована в тил. З евакуації не повернулася.
17. Бобрик (Довгаль) Лариса Михайлівна (31.03.1936 р.н.) – лікар-хірург, в 1982-1998 рр. – головний офтальмолог Київської області, завідувач очним відділенням Київської обл. лікарні. Очолювала відділення провідного офтальмологічного закладу України – «Центру мікрохірургії ока». Випускниця Носівської середньої школи №1 1954 року. Нагороджена орденом «Знак пошани».
18. Бовкун Іван Михайлович (1908-1988) – командир партизанського з’єднання «За Батьківщину» на Чернігівщині. Очільник штабу партизанського руху при Військовій Раді 1-го Українського фронту. Герой Радянського Союзу, автор книги «Солдати другого фронту» (1957р.) та «Подвиг під псевдонімом» (1978р.).
19. Божок Віктор Миколайович (1957 р.н.) – поет, журналіст. Член міжнародної організації журналістів. Лауреат журналістських премій «Золоте перо» і «Кращий матеріал року». Автор збірок віршів «Невмирущі громи» і «Світання дзвонів». Переможець літературного конкурсу фонду «Відродження» (1997р.). Народився в с. Держанівці Носівського району. Проживає в Корюківці, працює в районній газеті і власкором «Гарту».
20. Бойко Іван Давидович (1889-1971) – відомий український історик, доктор історичних наук, автор багатьох наукових праць. Народився в с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) Носівського району.
21. Бондаренко Леонід Іванович (07.11.1939-08.11.2011). Народився в Носівці. Доктор технічних наук з 1988 року, професор з 1991 року. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки. Заслужений діяч науки і техніки. Закінчив Горьківський політехнічний інститут. Працював на київських заводах „Ленінська кузня” та „Більшовик” інженером-конструктором. У 1995-2001 рр. засновник і генеральний конструктор, Генеральний директор Державного науково-технічного центру артилерійсько-стрілецького озброєння. Під його керівництвом вперше в Україні розроблено та виготовлено артилерійські танкові гармати калібру 120-142 мм.
22. Бородін Володимир Вікторович (1941 р.н.), народився в Україні. Нині – російський художник (м. Санкт-Петербург). Вихованець Мринського дитячого будинку.
23. Бочок Олексій Федорович – уродженець с. Селище, командир партизанського загону ім. Котовського з’єднання Шукаєва. За участь у словацькому національному повстанні (1944 р.) його було обрано почесним громадянином м. Кошице. Після війни працював вчителем історії у Мринській школі.
24. Братиця Іван (1824 р.н.). Рік смерті невідомий. Кобзар. Проживав на хуторі Новоселиця, що нині належить до с. Макіївка. Чеський мандрівник і вчений Людвік Куба у своїй праці «Співучою Україною», виданій у 1887 році, та у часописі «Квєти» описав свою зустріч з кобзарями І. Братицею та П. Дубом.
25. Брахнова Ірина Тихонівна (26.01.1925-29.10.2001). Народилася в Носівці. Закінчила 1-й Московський медичний інститут (1952). Працювала в 1952-1983рр. у Київському інституті гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці АМНУ). З 1960-х керівник лабораторії промислових аерозолів. Провідний науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства НАНУ (1983-2000). Вивчала вплив умов праці на здоров’я робітників за нових методів одержання порошків металічних сполук і виробів з них на підприємствах порошкової металургії.
26. Броварець Володимир Сергійович (04.01.1956). Народився в с. Мрин. Доктор хімічних наук (1999). Закінчив Чернівецький університет (1978). З 1983 року працює в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАНУ (м. Київ).
27. Броварець Володимир Тимофійович (1923-1943) – Герой Радянського Союзу, старший лейтенант. Народився і навчався у с. Мрин. У 1942 році в 19 років був призваний до Червоної Армії. Командував стрілецьким взводом 248-ї окремої курсантської стрілецької бригади. Воював на Донецькому і Центральному фронтах. У боях на Сеймі та Дніпрі командував взводом. В бою за с. Попова Слобода знищив 7 ворожих солдат і офіцерів, закидав гранатами німецький дзот. При форсуванні Дніпра організував переправу і першим зі своїм взводом ступив на західний берег річки. Загинув при визволенні м. Києва. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за виявлений героїзм та мужність посмертно нагороджений орденом Леніна та Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу. Був також нагороджений орденом Олександра Невського. Похований у Вишгородському районі Київської області.
28. Бровко Віталій Михайлович (1936-2003) – провідний конструктор КБ-3 „Південне” (1994-2003), м. Дніпропетровськ, одного з головних конструкторських бюро СРСР в ракетно-космічній галузі.
29. Бровко Микола Миколайович (1951 р.н.) – народився в м. Носівці. Доктор філософських наук, професор, завідуючий кафедри філософії Київського національного лінгвістичного університету. Автор монографій «Активність художньої свідомості у системі культури» (1993), «Предмет естетики і мовознавство» (1994), «Історико-теоретичні аспекти активності мистецтва» (1995), «Активність мистецтва в культурно-історичному процесі» (1995), «Мистецтво, як естетичний феномен» (1999), „Мистецтво: філософсько - культурологічні виміри” (2008). Голова редакційної колегії збірників матеріалів міжнародних наукових конференцій „Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри” (2009) та „Сучасна молодь і проблема життєвих цінностей: філософські та етико-культурологічні виміри” (2010), відповідальний редактор альманаху „Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності” (2010). Випускник Носівської середньої школи №1.
30. Бровко Федір Михайлович (27.11.1948 р.н.). Народився в Носівці. Професор кафедри лісовідновлення та лісорозведення Національного аграрного університету. Доктор сільськогосподарських наук. Підготував понад 110 друкованих наукових та навчально-методичних праць з поновлення лісів України. Нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР (1988), знаком „Відмінник лісового господарства України” (2008). Випускник Носівської середньої школи №2.
31. Бруханда Семен Федотович (17.02.1908-02.02.2004) – житель Мрина, вчитель-краєзнавець, який дослідив і зберіг для нащадків історію села, автор книги „Моє рідне село”.
32. Бувайлик Микола Васильович (1923-2006) – лікар партизанського загону «За Батьківщину», начальник медичної служби з'єднання.
33. Будлянський Микола Георгійович (1953 р.н.) – автор збірок віршів «Калинові дощі», «Стежки і вишні», „Соняшникова межа”, «Линовицький меридіан» та ін. Лауреат обласної премії ім. О. Десняка. Заслужений журналіст України, лауреат обласної журналістської премії ім. Василя Блакитного. Народився у с. Держанівці Носівського району. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працює заввідділом «Деснянської правди».
34. Буняк Іван Якович (1923-1998). Народився в м. Носівці. Краєзнавець. Автор книг з історії рідного краю: «Сторінки історії Носівщини», «Партизанська Носівщина», бібліографічного покажчика літератури “Носівка і Носівщина”.
35. Бурнос Василь Іванович (1955-2009). Народився в с. Вишневе Ріпкинського району. Закінчив Ніжинське культосвітнє училище, НДПІ ім. М.В. Гоголя, ЧДПІ. Заслужений вчитель України. Створений ним у Носівській середній школі №1 народний художній дитячий хор „Васильки” став лауреатом багатьох Всеукраїнських та міжнародних фестивалів народної творчості. У 2000 -2009 рр. працював вчителем музики в Носівській гімназії.
    
    В
    
36. Вербило Євген Федорович (1937-2005) народився в м. Ніжині. Працював в Носівській районній газеті. Був головою Національної Спілки журналістів, головним редактором журналу «Фінансовий контроль». Лауреат премії ім. Я. Галана. Заслужений журналіст України.
37. Висовень Василь Іванович (1941-2007). Народний артист України. Актор Харківського академічного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. Випускник Носівської середньої школи №1.
38. Висовень Володимир Степанович (1940 р.н.) – контр-адмірал, проживає в м. Калінінград (Росія). Випускник Вищого Військово-морського училища ім. Макарова у Владивостоці (1958 р.). Закінчив у 1972 році військово-морську академію. Здійснив 20 дальніх походів. Уродженець с. Мрин.
39. Вихор Іван Єлисейович (1878 р.н.). Дата смерті невідома. Учасник Російсько-Японської війни 1904-1905 років. Георгіївський кавалер. Народився в с. Калинівка.
40. Вихор Степан Пилипович (1914-2002) – уродженець с. Калинівки, генерал-лейтенант. Похований у Москві.
41. Власенко Григорій Зіновійович – народився у с. Червоні Партизани у 1931 році. Працював агрономом і головою колгоспу. Автор книг про рідний край – „Двокрилля” (спільно з М.О. Адаменком), „Від серця до серця”, „Під небом грозовим і чистим”, „Пам’ять невгамовна”. У 2011 році вийшов з друку тритомник: «Не поле перейти», «Ніхто не забутий», «Хліб і кохання».
42. Власенко Петро Михайлович (10.03.1947 р.н.) – народився в с. Галиця Ніжинського р-ну. Художник-пейзажист. Очолював 25 років Червонопартизанську середню школу №1.
    
    Г
    
43. Газюра Анатолій Андрійович (17.03.1964 р.н.). Уродженець Носівки. Легкоатлет-десятиборець, майстер спорту міжнародного класу. Закінчив Львівський інститут фізичної культури та спорту. Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1989 р.). Неодноразовий чемпіон України. Учасник Ігор доброї волі (1990 р.). На змаганнях Кубка Європи у норвезькому місті Тронхеймі (1989р.) зайняв 9-те місце. Нині проживає в Канаді.
44. Галуза Григорій Григорович (21.01.1918-2006). Народився в селі Дебреве. Учасник оборони Київа, Сталінграда, учасник битви на Курській дузі. Брав участь у розгромі японських самураїв. Командир розвідроти 9-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвардійського механізованого корпусу, гвардії капітан. За успішні бойові дії в Литві нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.
45. Глинка Микола Григорович (1910-1994). Народився у Мрині. Закінчив КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Активний учасник Великої Вітчизняної війни. Понад 50 років працював викладачем Ніжинського Державного педінституту ім. М.В. Гоголя. Автор наукових праць, кандидат педагогічних наук.
46. Гедройц Костянтин Каетанович (25.03.1872-5.10.1932) – вчений-грунтознавець, агрохімік, академік АН СРСР з 1929 р. У 1922-1929 рр. керував агрохімічним відділом Носівської сільськогосподарської дослідної станції. Голова Міжнародної асоціації ґрунтознавців. Створив вчення про вбирну здатність ґрунту і ґрунтовий вбирний комплекс. Також вчення про роль ґрунтових колоїдів в утворенні ґрунту. Розробив класифікацію ґрунтів за складом увібраних основ, основи колоїдної хімії ґрунтів, методи їх хімічного аналізу. Лауреат Ленінської премії (на той час - премії ім. В.І. Леніна) (1927).
47. Гейко Олександр Іванович (1910-05.05.1943) – партизан з’єднання «За Батьківщину». Загинув, рятуючи пораненого товариша.
48. Гейко Олексій (1966 р.н.) – майстер спорту з легкої атлетики, призер СРСР з естафетного бігу 4х400 м., чемпіон світу з пожежно-прикладних видів спорту. Народився в с. Дебрево, випускник Носівської середньої школи №3.
49. Гончар Іван Васильович (1925 р.н.) – воїн-фронтовик, учасник штурму Берліна, колишній директор Носівської середньої школи №1, подвижник.
50. Горалік Євгеній Тадеушевич (18.10. 1948 р.н.). Народився в с. Кашперівка Тетіївського р-ну Київської області. Навчався в Носівській середній школі №2, яку закінчив у 1966 році з золотою медаллю, закінчив КПІ, де одержав кваліфікацію інженера-механіка. Кандидат технічних наук. Працював у проектному інституті „Діпрохіммаш”, Інституті проблем міцності АН УРСР, доцентом Київського інституту залізничного транспорту. Нині працює начальником навчального відділу у Київській державній академії водного транспорту. Є автором близько 50 друкованих праць, у тому числі 8 винаходів.
51. Горобей Володимир Іванович. Народився в с. Макіївка. Віце-президент Акціонерної судноплавної холдингової компанії «Сі Трайдент». Безпосередньо брав участь у проектуванні і будівництві доріг в обхід Чорнобиля: «Народичі-ЧАЕС» та «Чорнобиль-Страхолісся». За активну участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС нагороджений Почесною грамотою Президії ВР УРСР.
52. Губернатор Василь Сергійович (7.04.1912-9.05.1988) – селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук. Очолював Носівську дослідну станцію. Працював над виведенням нових сортів ячменю. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями СРСР, медалями ВДНГ СРСР, золотою медаллю І.В. Мічуріна. Вивів сорти ячменю: «Чернігівський» (1950), «Носівський-2», «Чернігівський-5», «Чернігівський-7», «Носівський-6» та ін. Автор високоврожайного сорту «Деснянський-8», що вирощували у різних областях СРСР та за кордоном.
53. Губернатор Валентин Васильович (1939-1998) – доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри селекції і насінництва Українського Аграрного національного університету. Розробив наукові основи формування ознак і властивостей сортів самозапильних культур. Автор сортів озимої пшениці АН-1 та «Губернаторка».
    
    Д
    
54. Давиденко Микола Григорович (7.04.1966-23.07.1986). Народився у с. Ганнівка. Воїн-афганець. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
55. Данилко Галина Василівна (19.12.1924 р.н.). Народилася в м. Носівці, партизанка. З перших днів фашистської окупації – зв'язкова партизанського загону «За Батьківщину». Підтримувала зв'язок з підпільною групою Якова Батюка з м. Ніжина. Брала участь у багатьох бойових операціях партизан. У 1945 році закінчила Носівську середню школу №1 із золотою медаллю (перша повоєнна медалістка школи). Після війни працювала у Київському Технологічному інституті.
56. Данилко Леонід Антонович (12.12.1955 р.н.). Народився в Носівці. Заслужений архітектор України з 2004 року. Навчався в Київському інженерно-будівельному інституті. Працював в інституті Гіпроцивільпромбуд, у НДІ автоматизованих систем в будівництві, у Науково-проектному архітектурному бюро “Ліцензіарх” головним архітектором проектів. Від 1999 року – у ЗАТ „Планета-Буд”. Випускник Носівської середньої школи №1.
57. Дворський Григорій Іванович – уродженець Червоних Партизан, викладач музики і керівник хору в міському педагогічному коледжі ім. Грінченка (м. Київ), член асоціації діячів естрадного мистецтва України, лауреат багатьох конкурсів і фестивалів, автор пісень на власні вірші та вірші відомих українських поетів. Очолював хори та ансамблі в столичному Палаці культури „Дніпро” та дитячо-юнацькому центрі Дарницького району.
58. Демиденко Олександр Степанович (06.04.1940 р.н.) – поет-пісняр, автор текстів понад 200 пісень. До 70-річного ювілею поета вийшло два компакт-диски найкращих пісень. Його твори – „Материнський рушник”, „Диво-сон”, „Голодомор”, „Мальви”, „Плаче захмарене небо”, „Запитай у спогадів про квіти” та інші покладені на музику відомих українських композиторів.У доробку поета також є книжки для дітей. Останніми роками Олександр Демиденко проживає в с. Коробчине Носівського району, друкується в районній газеті. Багато його віршів присвячено нашому краю та жителям Носівщини.
59. Демченко Галина Олексіївна (1922-1986 рр.) – дитячий письменник, поет. Авторка книжок для дітей «Малятам» (1955), «Квіти-квітоньки» (1960), «Скаче зайчик» (1970) та ін. Працювала в журналі «Малятко». Дитинство провела в с. Макіївці Носівського району.
60. Дерев'янко Сергій Миколайович – генеральний директор видавництва «АСТ-пресс» (Москва), що об’єднує низку книговидавничих та книготоргівельних структур. Має мринські корені. Закінчив механіко-математичний факультет МДУ.
61. Дешко Михайло Онисимович – командир третього батальйону партизанського з'єднання «За Батьківщину».
62. Динник Степан Іванович (1915- 17.07.1978) – Герой Соціалістичної Праці (1948 р.). Бригадир Носівського бурякорадгоспу, майстер з вирощування високих врожаїв зернових культур. Народився в с. Олександрівка колишнього Новобасанського району.
63. Дитиненко Микола Васильович (4.04.1938-2.10.1994). Народився у Макіївці. Полковник ГРУ – Головного Розвідувального Управління при Генеральному Штабі Збройних Сил СРСР. Виконував завдання у таких державах як Афганістан, Гана, Сьєра-Леоне, Єгипет, Буркіна-Фасо, Італія, Куба та інших. Похований у Москві.
64. Довгаль Спиридон Микитович (19.10.1896 Носівка – 15.10.1975 Мюнхен) – журналіст, політичний діяч. Під час боїв за Київ взимку 1917-1918 рр. – співорганізатор і командир Студентського куреня. Член ЦК Української соціалістичної партії за кордоном, пізніше – голова Української національної ради. Автор наукових праць з економіки, спогадів про Студентський курінь.
65. Довгаль Михайло Павлович (8.10. 1910-10.01.1997) – вчитель-фронтовик, подвижник. З 1933 по1970 рік працював педагогом у школах Носівщини.
66. Довгаль Ан Михайлович (1937-1981) – науковець, винахідник, кандидат технічних наук, який займався автоматизацією доменних процесів, створив високоефективні розробки, програми, технології, що використовувалися в металургії СРСР та за кордоном.
67. Довгопол Іван Герасимович (1923 р.н.) – уродженець с. Макіївки. Генерал-лейтенант. В 1941 р. – командир взводу 350-ї стрілецької дивізії 61-ї Армії. Брав участь у боях під Москвою. У 1943-му визволяв Смоленщину, форсував Десну, брав участь у Білоруській та Східно-Пруській операціях у складі 3-го Білоруського фронту. У повоєнний час закінчив військову Академію ім. М.В. Фрунзе. У листопаді 1968 року був направлений до Єгипту військовим консультантом. Нагороджений орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, трьома орденами Червоної Зірки, “За службу Батьківщині” 3-го ступеня та численними медалями.
68. Довжок Євген Михайлович (1935—2018) – голова Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Народився у с. Калинівці Носівського району. Працював геологом на Чернігівщині.
69. Друзь Іван Миколайович (18.02. 1955-12.04. 2009) – уродженець с. Калинівки Носівського р-ну, полковник медичної служби Північного флоту ВМФ Росії. Закінчив Ніжинське медучилище, факультет підготовки лікарів для ВМФ Ленінградської військово-медичної академії ім. С. Кірова. Пройшов шлях від начальника медслужби підводного човна до головного медичного спеціаліста Північного флоту. За сумлінне виконання своїх обов’язків нагороджений орденами та медалями Російської Федерації. Ім’я Івана Друзя занесено на меморіальну дошку Військово-Морської академії.
70. Дубенко Прокіп Михайлович – кобзар. Народився у 1844 році в с. Макіївці. Рік смерті невідомий. Осліп у дитинстві. Виступав у Ніжині та інших містах і селах Чернігівщини. У 1886 році його спів слухав Людвік Куба – чеський вчений та мандрівник.
71. Дуб'янський Федір (Феодор) Якович (1691-1770) – протоієрей, духівник імператриці Єлизавети Петрівни дочки Петра I. Був одним з найосвіченіших представників свого часу, мав великий вплив на імператрицю, Святійший Синод, на політику тогочасної імперії. Родина Дуб’янських була засновниками с. Плоске. За сприяння Дуб’янського у рідному селі, в 1747 році, була збудована нова дерев’яна церква – значно більша і красивіша за попередню. Федір Якович багато чого подарував церкві Арх. Михаїла, зокрема Євангеліє Київського друку 1691 року в срібному окладі.
72. Дуб'янський Іван Якович (18 ст.) – борзнянський протопіп, виходець із с. Плоске.
73. Дуб'янський Ілля Петрович (1870-1934) – бандурист, автор самовчителя гри на бандурі, краєзнавець, лікар-фітотерапевт. Виходець із с. Плоске.
    
    Є
    
74. Єфіменко Микола Сергійович (1947-2005) – народився в с. Макіївці. Перебував на комсомольській, журналістській, партійній роботі. З 1994 року – директор Носівської середньої школи №4. Очолював районну організацію Народного Руху. У 1991 році скликав багатотисячний Носівський майдан – перший у боротьбі з тоталітарною системою. Віддав своє життя у боротьбі за нову Україну.
    
    Ж
    
75. Жмихов Віктор Олександрович (1939-2019) — народився в Носівці. Офіцер-авіатор, борттехнік. Автор книг «Носівський вальс», «Сім’я Гончар», “Така гірка память”, “141-й окремий батальйон”. За його ініціативи та активної участі було встановлено меморіальну дошку у м. Ніжині в пам'ять про розстріляних у 1942 році жителів с. Червоні Партизани та перепоховано 150 чоловік.
    
    З
    
76. Заболотний Михайло Васильович (27.01.1939 р.н.) – генеральний директор ВАТ «Носівський цукровий завод». Заслужений працівник промисловості України. Народився в с. Старий Биків Бобровицького району.
77. Захвалинський Сергій Іванович (1902-1977) – уродженець Носівки, юнак Першої Української юнацької (юнкерської) школи ім. Б. Хмельницького у Києві, один із героїв бою під Крутами 29 січня 1918 року. Учасник Першого Зимового походу. Майор армії УНР. Помер в Трентоні, похований на православному цвинтарі Бавн Брук (США, Нью Джерсі). Сотник Захвалинський був великим українським патріотом і все життя присвятив українській справі.
78. Зла Марфа Федорівна (1923-1987) – Герой Соціалістичної Праці (1970), доярка колгоспу ім. Кірова. У 1969 році вона надоїла біля 5 тис. літрів молока від кожної корови. За досягнуті успіхи була нагороджена найвищими відзнаками Радянського Союзу – орденом Леніна та золотою медаллю „Серп і Молот”. Похована в м. Носівці.
    
    І
    
79. Іващенко Тетяна Олександрівна (1910-1969) – селекціонер Носівської дослідної станції. Народилася в м. Могильові-Подольському, закінчила Маслівський сільськогосподарський інститут і з початку 30-х років 20-го ст. незмінно працювала на Носівській дослідній станції. Автор високоврожайного сорту цибулі «Стригунівська-Носівська», котру вирощують в Україні, Казахстані та інших колишніх республіках Радянського Союзу з 1947 року і по цей час, сорту цибулі „Чернігівська” (у співавторстві з Перепечай К.А.), сорту цибулі „Коперів”( у співавторстві з Колядко І.В. та Перепечай К.А.).
80. Ісаєнко Микола Андрійович (1915-1986) – народився в селі Лихачів. Герой Радянського Союзу. Танкіст. Особливо відзначився при обороні Ленінграда. Після війни жив і працював у Чернігові.
    
    К
    
81. Кабаєв Леонід Миколайович (25.09.1935 р.н) – лауреат Ленінської премії СРСР (1970). Інженер-геофізик. Один з першовідкривачів родовищ нафти і газу у Сибіру. Випускник Носівської середньої школи №1. Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка в 1958 р. Народився в с. Михайлівське Запорізької області.
82. Какало Олексій Васильович (1942 р.н.) – народився у с. Держанівка. Художник-пейзажист і портретист. Член Спілки художників України. Заслужений художник України, голова обласної Спілки художників України. Автор портретів скульптора В. Богомолова, «Портрету матері», «Українки», полотен «На дорогах війни», «Чернігівська весна», «Повінь на Десні», «Новгород-Сіверський» та інших.
83. Калініченко Микола Омелянович (1939 р.н.) – народився у м. Носівці, начальник випробувальної станції Державного науково-дослідного інституту «Квант» у м. Києві. Автор розробок десятків електронних приладів.
84. Калмановський Борис Мусійович (1908-1993) – український поет і педагог. Кандидат філологічних наук. Працював заввідділом освіти дорослих науково-дослідного Інституту педагогіки України. Написав понад 70 наукових праць. Серед них: «Максим Рильський. Життя і творчість», «Підручник з української літератури для 7-8-х класів шкіл робітничої і сільської молоді», «Школа і завод», збірка поезій «Наснага» та ін. Народився у с. Мрин Носівського району. Навчався у Мринському педагогічному технікумі, вчителював на Чернігівщині.
85. Карабиновський Павло Трохимович (початок 19 ст.) – найбагатший дворянин с. Володькова Дівиця, відставний полковник артилерії, меценат. Керував збором пожертв на будівництво Богоявленської кам’яної церкви в центрі села. Вона була збудована коштом місцевих дворян і козаків.
86. Каталей Василь Васильович (1817-1877 рр.) – уродженець с. Плоске. Генерал-лейтенант російської армії, учасник російсько-турецької війни (1877-1878). Командував 3-ю піхотною гвардійською дивізією, яка відзначилася при визволенні болгарських міст Софії та Плевни. Загинув у бою. Похований у с. Плоске.
87. Каталей Григорій Васильович (19 ст.) – полковник артилерії, учасник оборони Севастополя.
88. Каталей Іван Васильович (19 ст.) – дійсний статський радник і кавалер, служив у Міністерстві внутрішніх справ.
89. Кисіль Адам Свентольдич (17-те століття) – пан радний корони Польської. Один з найвідоміших Носівських старост. Польський король у 1630 р. подарував йому носівське староство за хоробрість у війні проти Московії. Пізніше – Київський воєвода. Каштелян, генерал Київський, Житомирський, Овруцький. Збереглися пов’язані з ним назви сіл – Адамівка та Киселівка – колишні володіння Киселя.
90. Кишенько Марія Герасимівна (1920-1995). Народилася в с. Мрин. Кандидат філологічних наук, автор досліджень із сучасної української мови. Майже півстоліття викладала у Ніжинському педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя.
91. Кияниця Василь Васильович (1950 р.н.) – майстер спорту СРСР, суддя Всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР та України, директор Носівської станції юних техніків. За його керівництва (з 1972 року і понині) станція стала відомою у понад 200 країн світу. Її вихованці перемагали у Всесоюзних та Всеукраїнських змаганнях і чемпіонатах. Був відповідальним секретарем федерації радіоспорту України (1987-1995), членом редколегії всеукраїнського журналу «Радіоаматор» (1993-2000). Депутат Носівської міськради протягом двох останніх десятиліть.
92. Кікош Михайло Іванович (1919-1949) – Герой Радянського Союзу. Десантник, старший лейтенант, командир стрілецької роти 120-го стрілецького полку 69-ї стрілецької дивізії. При форсуванні Дніпра у 1943 році за виявлений героїзм був нагороджений медаллю „Золота Зірка”. Уродженець м. Носівки.
93. Кіхтенко Ганна Степанівна (1921 р.н.) – ланкова рільничної ланки Кіровського відділення бурякорадгоспу. За сумлінну працю і високі врожаї зернових нагороджена орденом Леніна (1948 р.). Пізніше працювала на свинотоварній фермі і за високі показники та добросовісну працю нагороджена орденами „Знак пошани” та „Жовтневої революції” (1975 р.), медалями.
94. Клименко Іван Євдокимович (1891-1942) – уродженець с. Рівчак-Степанівки Носівського району. Партійний і державний діяч України. Командир 45-ї Залізної дивізії. В 1922-1925 рр. – нарком земельних справ УРСР. Заступник наркому землеробства РРФСР та СРСР. У 1925-1927 рр. – другий секретар ЦК КП(б)У. Голова Сибірського крайвиконкому. Безпідставно репресований. Посмертно реабілітований.
95. Клочок Олег Миколайович (10.03.1969 р.н.) – народився в Носівці. Майстер спорту з боксу, рекордсмен України з парашутного спорту (понад 800 стрибків), чемпіон і володар Кубка України 2010 року. Нині очолює ТОВ «ВІРС» в м. Києві. Закінчив Носівську середню школу №1. Випускник Носівської ДЮСШ, якій постійно допомагає матеріально, надаючи спортивну форму, спортивний інвентар, призи, спонсоруючи проведення змагань юних спортсменів.
96. Кобко Григорій Лукич (19.01.1941 — 2014) – уродженець с. Макіївки, кандидат філософських наук, доцент. Працював державним експертом Інституту проблем міжнародних відносин.
97. Козаченко Іван Васильович (1936-1999). Народився в Носівці. Самодіяльний композитор. Автор понад 200 пісень (збірка «Моя ти земле калинова», 1994). Вів гуртки: оркестр народних інструментів, ансамбль бандуристів, ансамбль сопілкарів. На першому всесоюзному фестивалі народної творчості ансамбль сопілкарів удостоєний Диплома 2-го ступеня. Вчитель кобзаря Василя Нечепи.
98. Козлов Володимир Ілліч (1941 р.н.) – вчений в галузі термомеханіки, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1993). Провідний співробітник Інституту механіки Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. Автор та співавтор понад 90 наукових робіт. Викладач Київського автомобільно-дорожнього інституту. Випускник Носівської середньої школи № 1 1958 року.
99. Колесніченко Юрій Васильович (1937 р.н.) – уродженець м. Носівки, головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України з 2004 року. За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988). Випускник Носівської середньої школи № 1 1955 року.
100. Колос-Криворотова Лідія Олексіївна (1952 р.н.). Народилася в Києві (батьки з Носівського району). Солістка тріо бандуристок „Україна” Національної філармонії України. Народна артистка України.
101. Компанець Василь Йович – уродженець с. Мрин. Командир мринської партизанської групи. Очолював бойові операції партизан. Воював ще в роки громадянської війни у загоні Остапенка проти кайзерівців. Загинув у бою (08.08.1943). Посмертно нагороджений орденом Слави 1-го ступеня.
102. Кононенко Петро Семенович (20.02.1926-19.11.2003) – організатор сільськогосподарського виробництва, 30 років очолював колгосп у с. Лихачів. За цей час село стало одним із найкращих по соціальному розвитку у районі.
103. Коробка Павло Степанович (06.05.1846-1920) – просвітитель, меценат, дійсний статський радник, член Державної Думи Російської імперії, мировий суддя м. Санкт-Петербург.
104. Коровай Іван Андрійович (10.07.1928-29.03.2008) – Герой Соціалістичної Праці (1978 р.). Заслужений вчитель Української РСР. З 1962 року – вчитель математики Фастівської середньої школи-інтернату Київської області. Народився і виріс в Носівці, закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя (1931 р.). Працював вчителем на Волині. Випускник Носівської середньої школи №1 1947р.
105. Короїд Олексій Степанович (1911-1988) – український економіст, член-кореспондент АН УРСР. Дитинство провів у с. Лихачів Носівського району. Навчався у Мринському педтехнікумі, закінчив Харківський університет. Професор, завідуючий кафедрою Київського інституту народного господарства.
106. Костюченко Іван Дем'янович – партизан загону «За Батьківщину», учасник громадянської війни. Воював з кайзерівцями у 1918 році. Під час бою в с. Червоні Партизани (1942 р.), перебуваючи в оточенні, застрелив фашистського офіцера. Сам отримав тяжкі поранення. Загинув, відмовившись здатися в полон.
107. Кочерга Іван Антонович (1881-1952 рр.) – український драматург і поет. Народився у м. Носівці, навчався в Чернігівській гімназії, працював у м. Чернігові. Заслужений діяч мистецтв УРСР. У 1948 р. Державної премії СРСР була удостоєна вистава Харківського державного українського театру ім. Т.Г. Шевченка „Ярослав Мудрий” за його п’єсою. Автор творів «Свіччине весілля», «Майстри часу», «Ярослав Мудрий» та ін.
108. Кочубей Михайло Валентинович (08.08.1947 р.н.) - уродженець Носівки, авіатор. Працював представником „Аерофлоту” в КНР (1989-1998), начальником авіаційних перевезень та начальником міжнародного управління авіаперевезень та ліцензій Державної авіаційної адміністрації України (1998-2010). Почесний працівник авіаційного транспорту України (з 2004), заслужений працівник транспорту України (з 2009 р.).
109. Кравець Тетяна Панасівна (1884-1973) – заслужена вчителька УРСР. Під час Великої Вітчизняної війни була зв’язковою партизанського загону „За Батьківщину”. Народилася в с. Тертишники. Нагороджена орденом Леніна.
110. Криворот Петро Сергійович – уродженець Носівки, депутат Державної Думи Російської імперії. За революційну діяльність був засланий на довічну каторгу до Сибіру. Звільнила його революція 1917 року.
111. Криворотова Любов Олексіївна (1949 р.н.) – народилася в м. Києві (батьки з Носівського району). Солістка тріо бандуристок «Україна» Національної філармонії України. Народна артистка України.
112. Кропив'янський Микола Григорович (1889-1948 рр.) – народився у с. Володькова Дівиця (нині с. Червоні Партизани Носівського району). Учасник громадянської війни в Україні, учасник першої світової війни. Начальник повстанського штабу та командуючий військово-повстанськими силами Чернігівщини та Північної Полтавщини проти німців та військ Скоропадського у 1918 році. Підполковник, один з організаторів революційного руху солдатів на Південно-Західному фронті. 3 березня 1918 р. – начальник штабу Другої Української радянської армії. У 1918 році – командував Першою Українською радянською дивізією, 60-ю стрілецькою дивізією, що звільняла Чернігівщину від денікінців, керівник Ніжинського Серпневого повстання 1918 року. Похований у м. Ніжині.
113. Кропив'янський Микола Петрович – заслужений вчитель УРСР (1940). З 1906 по 1933 рік працював у м. Носівці вчителем молодших класів.
114. Крупко Василь Олександрович (1960 р.н.) – народився в с. Козари, випускник Носівської середньої школи № 3. Закінчив Київський інститут фізичної культури та спорту. Майстер спорту з легкої атлетики, неодноразовий чемпіон області, призер України з бігу на середні дистанції.
115. Крупко Петро Миколайович (05.03.1958 р.н.) – народився в с. Данилівка Козелецького району. Дитячі та шкільні роки провів у с. Козари Носівського району. Заслужений юрист України, директор юридичного департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України. Міністр Кабінету Міністрів України.
116. Кугут-Ісаєнко Ніна Іванівна (1950—2017) — педагог, поетеса і громадська діячка, вчителька української мови і літератури Мринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
117. Кулинич Анатолій Андрійович (1963-1983) – народився в с. Степові Хутори. Воїн-афганець. Загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Навчався в Носівській восьмирічній школі № 5, випускник Носівської середньої школи № 1.
118. Кульбеда Григорій Якович – випускник Носівської середньої школи №1 1947р. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював на будівництві висотного корпусу Московського Державного Університету. Очолював відділ містобудування в Ташкенті (Узбекистан), який займався впорядкуванням міст Середньої Азії.
119. Кулжинський Сергій Пантелеймонович (1880-1947). Засновник і перший директор (1911-1930) Носівської сільськогосподарської дослідної станції. Радянський вчений, професор, доктор сільськогосподарських наук, заслужений діяч науки і техніки Молдавської РСР. Основні праці з питань культури бобових, мотенізації піщаних грунтів.
120. Кундюба Іван Дмитрович (24.04.1909-20.06.1975) – доктор історичних наук. Професор Національного університету ім. Тараса Шевченка. У 20-х роках 20-го століття працював вчителем історії в Носівській школі №1. Народився в с. Тертишники Носівського району.
121. Куровський Іван Іванович (1951 р.н.) – заслужений будівельник України. Генеральний директор фірми «Житлобуд». Власник ПП «Агропрогрес» - відомий своєю благодійною та меценатською діяльністю. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури. Почесний громадянин м. Носівки.
122. Граф Кушелєв-Безбородько Олександр Григорович (1800-1855) — онук Іллі Безбородька, його матір'ю була Любов Іллівна Кушелєва (до заміжжя Безбородько). Власник Носівки, яку отримав у спадок від діда (або від матері). Збудував у центрі Носівки перший цукровий завод.
123. Кушніров Микола Анатолійович (13.02.1977-27.12.1996) – матрос-прикордонник. Загинув на Дунаї рятуючи життя своїх товаришів. Навічно занесений у списки військової частини № 9799. Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1.
     
     Л
     
124. Лихацький Владислав Леонтійович (1926-2001) – відомий селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук. Народився на хуторі Сухолиски Прилуцького району. З 1950-го по 1993-й працював в Носівській дослідній станції. Здійснив роботу по удосконаленню технології вирощування насіння конюшини лучної та люцерни. Працював над впровадженням її у виробництво. Виведені під його науковим керівництвом сорти конюшини лучної: «Носівська-4», «Носівська-5», «Атлас», «Агрос-12», люцерни: «Чернігівська», «Анді» та «Владислава» широко розповсюджені в Україні та за кордоном.
125. Лозицький Володимир Сергійович (1948 р.н.) – народився у с. Макіївці. Директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Завідувач кафедри архівознавства Київського національного університету культури та мистецтв. Кандидат історичних наук.
126. Лопата Андрій Іванович (1935—2013) – педагог і письменник, автор історичної повісті «Кара Перуна», оповідань, новел, усмішок (Чернігів 2008 р.) та збірки оповідань «Хлопці з Оборів» (Чернігів 2011 р.). Народився в с. Нова Басань на Бобровиччині, закінчив Ніжинський педінститут. Працював вчителем в с. Коломійцівка, а потім чверть століття був директором Козарської середньої школи.
127. Лопата Василь Іванович (1941 р.н.) – художник-графік, заслужений художник України, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1992 р.). Автор художнього оформлення банкнот української гривні (1996 року). Автор книг «Десь на дні мого серця», «Живопис і графіка», «Метаморфози гривні», „Дорогу свою покажи мені, Господи.” Уродженець с. Нова Басань Бобровицького району. Матір і брат художника жили у с. Козари.
128. Ляскоронський Василь Григорович (1860-1928) – археолог, історик-дослідник, нумізмат, знавець історичної географії та історії Київської Руси. Професор російської історії, магістр, член Імператорського Московського археологічного товариства, історичного товариства Нестора-літописця, Київського товариства старожитностей і мистецтва, Імператорського Російського військово-історичного товариства. Працював у Ніжинському інституті з 1909 року. Автор монографії «История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст.». Дослідник історичного минулого Носівки.
129. Ляшенко Василь Іванович (12.11.1902-1975) – фізик, професор, завідувач кафедри фізики напівпровідників Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Першим серед уродженців Чернігівщини став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (1970). Народився в Носівці.
130. Ляшенко Ігор Володимирович – журналіст, генеральний директор ТОВ „Українська інвестиційна газета”, головний редактор журналу „ТОП-100. Лідери бізнесу України.” Дипломант Всеукраїнського журналістського конкурсу „За талант і громадянську мужність.” Уродженець Носівки.
131. Ляшенко Микола Антонович (1946-2012) – фотожурналіст Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Директор видавництва «Бібліотека українця» (видано понад 200 книг). Реорганізував районний краєзнавчий музей у музейно-виставковий комплекс.
     
     М
     
132. Макаренко Олексій Семенович (1913 р.н.) уродженець хутора Підгайне поблизу м. Носівки. Капітан 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. 29 квітня 1945 року при форсуванні річки Ельби в районі м. Дрезден врятував прапор військової частини, отримавши важке поранення. Його молодший брат – Макаренко Микола (1917-1942), героїчно загинув при обороні Севастополя.
133. Макушенко Григорій Григорович (24.10.1924-19.09.1999) – лауреат Державної премії СРСР (1985 р.) за розробку і впровадження у виробництво та встановлення комплексу морської і космічної розвідки та цілевказування. Народився в Носівці, закінчив у 1941 році 8 класів Ліснохутірської школи. Працював провідним інженером-конструктором ДП НДІ „Квант” у м. Києві. Почесний радист СРСР.
134. Малинка Дмитро Тимофійович (1897-1964) – народився на Ічнянщині. Заслужений лікар України. Закінчив гімназію в м. Ніжин, медичний факультет КДУ. З 1928 року і до кінця життя працював у с. Мрин. Під його керівництвом побудована лікарня, в якій працювали терапевтичне, хірургічне, дитяче, акушерське відділення, виконувались складні операції. На війні — військовий хірург фронтового госпіталю №404, а потім – №187. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1957 р. йому було присвоєно звання заслуженого лікаря України і нагороджено орденом Леніна. Був також нагороджений орденом Червоної Зірки.
135. Малинка Олександр Никифорович (19.08.1865-22.05.1941 рр.) народився в с. Мрин Ніжинського повіту в сім'ї священика. Навчався в Ніжинській гімназії, Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька у 1890 році. Близько сорока років працював на освітянській ниві в м. Києві, Черкасах, Глухові, Острозі, Кременчузі. Фольклорист-етнограф. Автор праць: «Малоруське весілля» (1897), «Родини й хрестини» (1898), «Івана Купала в Чернігівській губернії», «Кобзарі О. Власко та Д. Симоненко і лірник А. Іваницький, їхній репертуар» та ін. Написав «Особенности говора г. Мрина Нежинского уезда Черниговской губернии» (1892), «Сборник материалов по малоруському фольклору» (1902), в якому широко представив фольклор Чернігівської, Волинської, Полтавської та деяких інших губерній, (колядки, щедрівки, загадки, прислів’я, примовки, жарти, повір’я, замовляння, рецепти народної медицини, прикмети, розповіді, казки, апокрифи, перекази), „Кобзарі і лірники” (1903) та інші. Удостоєний премії ім. М.В. Гоголя Російської академії наук. Дійсний член московського Товариства любителів природознавства антропології та етнографії. Голова Ради Всеукраїнського етнографічного товариства (з 1928 р.). Один з редакторів журналу «Побут».
136. Матійко Ліза (1918-1941) – партизанка-розвідниця загону «За Батьківщину». Під час виконання бойового завдання була видана зрадниками гестапо. Загинула від тортур. Похована в братській могилі м. Носівки. Уродженка с. Товкачівки Прилуцького району.
137. Матрос Олександра Пилипівна (7.11.1938 р.н.) – головний науковий співробітник Носівської селекційно-дослідної станції. З 1977 року працює над селекцією вівса. Близько 70% вівсяних площ Україна засіває сортами О.П. Матрос. Народилася в с. Кам’янка Попільнянського р-ну Житомирської обл.
138. Матюшко Ростислав Павлович (25.08.1934 - 30.06.2008) – лікар-радіолог, доктор медицини, професор кафедри медичної радіології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1986 р.). Народився в с. Софіївці.
139. Медвідь Петро Іванович (1939 р.н.) – заслужений журналіст України, прес-секретар товариства «Чернігівське земляцтво» в Києві, заступник головного редактора газети «Урядовий кур’єр». Автор книг «Мамина колиска», «Світло зеленої ракети», «Дні і ночі кордону», «Застава за хмарами». Автор сценаріїв документальних фільмів про охоронців кордону. Народився в с. Червоні Партизани Носівського району.
140. Мень Есфір Ісаївна (27.12.1911 / 09.01.1912 за новим стилем - 27.11.2004) – лікар-терапевт, відмінник охорони здоров'я СРСР. Народилася в Носівці і 35 років працювала в Носівській центральній районній лікарні.
141. Микула Сергій Михайлович (1961 р.н.) – народився і живе в Носівці. Навчався в школі №4, а пізніше – в №1. Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань.
142. Мірошник Андрій Степанович (1922-27.01.1944) – Герой Радянського Союзу, уродженець с. Плоске. Командуючи ротою, здійснив висадку морського десанту на берег Керченського півострова. Там, у важких кровопролитних боях, рота знищила понад 200 солдат і офіцерів противника. Оволоділи селищем Ельтиген. Бійці посприяли просуванню радянських військ вглиб ворожої території. Похований Мірошник А.С. біля монументу Слави на горі Мітрідат в Керчі.
143. Мірошник Гаврило Григорович (загинув у 1943 р.) – партизан, політрук роти винищувального батальйону партизанського загону «За Батьківщину».
144. Міщенко Віктор Григорович (19.05.1965-30.07.1985) – народився в с. Червоні Партизани. Воїн-афганець. Отримавши важке поранення, не залишив своєї бойової позиції і до останнього вів вогонь, захищаючи життя товаришів. За це посмертно був нагороджений орденом Червоної Зірки.
145. Мовчан Борис Олексійович (09.01.1928-15.11.2019) – український вчений у галузі фізико-хімії металів, металургії, академік АН України з 1978 р, заслужений діяч науки і техніки України з 2004 р. Лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки (1974), лауреат Ленінської премії (1984), премії Є.О. Патона НАН України (1989). Народився в с. Макіївці Носівського району.
146. Мокієвський Костянтин – засновник с. Макієвки (1695), полковник, родич І. С. Мазепи.
147. Мокренець Ольга Іванівна (1914-1943) – партизанка-підпільниця загону «За Батьківщину», медсестра. Під час бойової операції виносила з оточення тяжко пораненого партизана Гаврила Мірошника і потрапила в полон. Загинула від тортур в гестапо. Похована в братській могилі в м. Носівці. Уродженка с. Петрівці на Прилуччині.
148. Мотлях Олександр Іванович (27.04.1967 р.н.) – народився в Носівці, навчався в Носівській середній школі №3. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, Національну академію внутрішніх справ України. Кандидат юридичних наук, завідувач кафедрою кримінального права і процесу Юридичного інституту Національного авіаційного університету. Автор десятків навчальних, наукових та навчально-методичних праць, монографій, підручників. Генерал-майор козацьких військ України.
149. Музиченко Степан Михайлович – композитор, письменник, художник, журналіст. Член Спілки художників України. Автор книги «Подих землі» (1964 р.). Вийшла книга «Зібрання творів С.М. Музиченка та спогадів про нього» (1996 рік). Уродженець с. Макіївки Носівського району.
150. Мусіни-Пушкіни. Одними з найбільших власників земель і маєтностей на Носівщині у ХІХ столітті була родина Мусіних-Пушкіних. Лише в Носівці вони мали понад 5000 десятин орної землі, не рахуючи луків та сіножатей, близько 2000 десятин землі в районі сучасного с. Відрадне, дачу з чудовим віковим дубовим парком у Козарах, знищеним у 30-х роках 20-го століття, інші володіння.
     
     Н
     
151. Набок Василь Кирилович (1915-1967) – вчитель, фронтовик, подвижник, директор Носівської середньої школи №1. Його зусиллями та працею організованих ним учнів, батьків та вчителів було збудоване нове приміщення школи. На той час – найкраще в районі.
152. Назаренко Юлія (1992 р.н.) – уродженка Кіровки, майстер спорту України, чемпіонка України з важкої атлетики серед кадетів, призер Чемпіонату Європи 2009 року в Ізраїлі у ваговій категорії до 58 кілограмів. Вихованка заслуженого тренера України Миколи Мольченка.
153. Назаренко Яна (1997 р.н.) – уродженка Кіровки, майстер спорту України з важкої атлетики у ваговій категорії до 48 кілограмів. Вихованка заслуженого тренера України Миколи Мольченка.
154. Нечепа Василь Григорович (01.09.1950 р.н.) – кобзар і лірник, представник Чернігівської кобзарської школи. Народний артист України. Виступав у багатьох країнах світу. В Канаді вийшли касети з його піснями: «Через віки і серця», «Пісні з берегів Десни», «Лірницькі пісні кобзаря-лірника Василя Нечепи». Родом з Носівки. Працює в обласній філармонії з 1982 року. Лауреат премії ім. Нечуя-Левицького, лауреат премії ім. Т.Г. Шевченка 2006 року. Почесний громадянин м. Носівки.
     
     О
     
155. Овод Валентина Яківна – народилася в Носівці у 1947 р. Журналіст, поетеса і прозаїк. Організатор культурологічного центру „Спадщина” у місті Харкові, подвижниця Українського культурного центру.
156. Овод Володимир Васильович – народився в Носівці у 1953. науковець-мікробіолог, нині живе в м. Тампере (Фінляндія), пенсіонер. Працював над створенням ДНК-вакцини проти ВІЛ-СНІДу. Співавтор підручника “Імунологія. Практикум”. Має патенти на винаходи.
157. Оксимець Григорій Андрійович – народився в 1938 році в Носівці. Почесний шахтар України, депутат Луганської обласної Ради п’яти скликань. 30 років працював на шахті „Черкаська-північна-1” (нині –„Слов’яносербська”).
158. Олбинський Василь Олександрович (1914-20.02.1945) – Герой Радянського Союзу, уродженець с.Коломійцівки. До війни працював секретарем сільської ради, виконував іншу роботу,потім був призваний на службу до Червоної Армії. На фронті воював з перших днів війни. Проходив службу у 9-й окремій понтонній механізованій бригаді 60-ї Армії. Свою першу бойову нагороду сержант одержав за мужність під час Сталінградської битви. При визволенні Києва, командуючи групою саперів, під вогнем ворога навів понтонний міст через Дніпро і три дні забезпечував переправу радянських військ на інший берег Дніпра. Указом від 17.10. 1943 року старшому сержанту Олбинському В.О.було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ще не раз наш земляк відзначився при форсуванні Вісли, Одера, інших річок. Загинув у Німеччині,в тилу ворога. Похований у Польщі.
159. Олександрович Сергій Миколайович – уродженець с. Макіївки Носівського району, учасник Цусімської битви 28 травня 1905року. Старенький броненосець „Дмитрий Донской”, що входив до складу другої Тихоокеанської ескадри Російського імператорського флоту, героїчно вів бій з сучаснішими і могутнішими японськими кораблями, втративши у нерівному бою третину моряків загиблими. Серед тих моряків, хто врятувався з потонулого броненосця був і наш земляк. За мужність і героїзм виявлені в бою Олександрович Сергій Миколайович був нагороджений Георгіївським хрестом.
160. Олексієнко Семен Герасимович (1850-1927) – житель Мрина. Понад 25 років обирався волосним старшиною с. Мрин, працював управляючим маєтку П.С. Коробки, був його правою рукою.
161. Остапенко Іван Григорович (1892-1937) – голова ніжинського повітового ревкому, командир партизанських загонів в час боротьби з денікінцями. Народився в с. Мрин.
162. Остренський Олексій Іванович – уродженець с. Макіївки. Монах Авель Афонського монастиря у Греції. Жив наприкінці 19-го на початку 20-го століття. Похований на горі Афон.
     
     П
     
163. Павленко Віктор Олексійович (1886-1937) – народився в Носівці. Доктор медичних наук з 1922 року, професор військово-медичної Академії у м. Петербурзі, де завідував кафедрою військово-польової хірургії. Похований в Санкт-Петербурзі всередині каре архітектурного ансамблю Свято-Троїцької Олександро-Невської Лаври біля головного входу в Троїцький собор (на Внутрішньому кладовищі,що також має назву «комуністичної площадки»).
164. Падун Віталій Андрійович (03.01.1948 р.н.) – народився в Носівці. З 1987 року обіймає посаду директора підприємства «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» – одного з найбільших транспортних підприємств України.
165. Пархоменко Андрій Васильович (10.07.1935 р.н.) – народився в с. Козари. Член Національної спілки художників України, автор історичних картин, пейзажів, портретів. У серії портретів «Славетні Українки» - Ліна Костенко, Анна Ярославівна, Роксолана, Соломія Крушельницька, Маруся Чурай, Маруся Богуславка та інші. Лауреат премії ім. Тараса Шевченка.
166. Пасічник Микола Іванович – директор Киселівської початкової школи. Автор «Букваря», дитячий поет, вчитель-новатор.
167. Пероганич Юрій Йосипович (11.07. 1961 р.н.) закінчив 8-річну школу в с. Козари. Магістр міжнародного права, інженер-економіст. Закінчив Інститут Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Київський інститут народного господарства, Київський технікум залізничного транспорту. Працював в Укрзалізниці – заступником начальника управління зовнішніх зв’язків, в Секретаріаті Верховної Ради України - головним консультантом, в Міністерстві транспорту та зв’язку України - директором департаменту зовнішньоекономічних зв’язків. Генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України, член Міжгалузевої ради з питань інформаційного суспільства при Кабінеті Міністрів України. Є ініціатором створення і засновником громадської організації „Вікімедіа Україна”, яка сприяє розвитку української „Вікіпедії”.
168. Петренко Кирило Хомич – колгоспник з с. Комарівки (нині – Роздольне), бригадир к-пу «Червоний маяк». В 1943 році разом з дружиною Марією Яківною зібрав 50 тис. карбованців на будівництво танка Т-34, танкової колони «Колгоспник Чернігівщини». Подружжя віддало усі свої заощадження, продало корову і позичило у родичів 4 тис. карбованців, щоб наблизити перемогу над ворогом. Й.В. Сталін особистим листом висловив подяку за цей патріотичний вчинок.
169. Петькун Олександр Григорович – доктор філософських наук, академік Міжнародної академії сходознавства. У 1970-1985 роках збирав фольклорний матеріал у селах Носівського району.
170. Пісоцький Микола Антонович - капітан 254-го зенітного полку, що обороняв Київ у 1941 році. Потрапивши у полон втік із концтабору і спробував перейти через лінію фронту, але був змушений повернутись до Києва. Працював на Дарницькому фанерному заводі, де разом з Пєтуховим З.Д. керував підпільною групою. 5-го березня 1943 року разом з невеликою групою дарничан ввійшов до складу носівського партизанського загону. В полку М.Симоненка він командував взводом підривників, знімав з підбитих танків гармати і, таким чином, створив партизанську артилерію. Під його командуванням партизани знищили фашистський бронепоїзд „Адольф Гітлер” і пустили під укіс 17 ворожих ешелонів. За його голову німці обіцяли 40000 марок і 40 гектарів землі. При форсуванні Дніпра батальйон Пісоцького, окремо від інших партизанських сил, під безперервним бомбардуванням, 4 дні утримував плацдарм на правому березі Дніпра, аж до підходу частин Червоної Армії. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, медаллю „Партизану Вітчизняної війни” 1-го ступеня.
171. Плющ Павло Павлович (1896-1975) – науковець, поет. Автор праць з історії мови, синтаксису та пунктуації. Уродженець с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) Носівського району.
172. Пободайло (Подобайло) Степан Данилович (17-те століття) – Чернігівський полковник, народився в Носівці. Учасник народно-визвольної війни 1648-1654 рр. З 1652-го року – наказний гетьман Задніпров’я. Обороняв Чернігівщину від польсько-шляхетських загарбників у 1654 році. Очолював Чернігівський полк в боях у Білорусі та Литві. Загинув у 1654 р. За кошти С.Пободайла у 1649 р.був відбудований Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові, зруйнований ордами Батия у 1239 р. Також проведені великі будівельні та реставраційні роботи у Антонієвих печерах.
173. Поживотько Микола Максимович (1938 р.н.) – народився в Носівці, випускник Носівської середньої школи №1 1957 року. Закінчив КАДІ, тривалий час очолював Управління Київміськавтодору. Нині знаходиться на заслуженому відпочинку.
174. Постернак Степан Пилипович (1885-1938) — уродженець Степанівки, нині Рівчак-Степанівка — бібліотекознавець, бібліограф, організатор бібліотечної справи в Україні, педагог, історик освітнього руху, громадський діяч. Перший директор Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук (нині — Національна бібліотека України імені Вернадського). Розстріляний і реабілітований.
175. Примак Федір Якович (1899-1981). Уродженець с. Софіївки, доктор медичних наук, професор з 1939 р. Закінчив Київський медичний інститут і працював в ньому завідуючим кафедрою. Член правління Українського республіканського наукового товариства терапевтів, член редколегії журналу „Врачебное дело”. Заслужений діяч науки і техніки УРСР.
176. Прокоп'єва Ганна Федорівна (1922-2004) – вчителька, подвижниця, фронтовик. Народилася і працювала в Носівці.
177. Пузін Віталій Миколайович (27.01.1962-15.02.1984) – воїн-афганець. Прикриваючи відхід своїх товаришів, отримав важке поранення. Підірвав гранатою себе та кількох ворогів. Посмертно нагороджений орденом Леніна. Похований у смт. Лосинівці.
178. Пустовгар Федір Єрмолаєвич – уродженець хутора Бекарщина (нині Кленове, що входить до с. Ганнівка). Командир 9-го гвардійського полку 4-ї гвардійської Овруцької Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького повітряно-десантної дивізії. Загинув 1945-го року у Чехословаччині. Похований у м. Ніжині.
179. Пуха Олексій Миколайович (1957-1992 рр.) – уродженець Носівки, лікар Чернігівського обласного тубдиспансеру, ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи.
     
     Р
     
180. Реп'ях Станіслав Панасович (14.05.1938- 29.06.2012) – член Спілки письменників України з березня 1970 р., голова обласної письменницької організації з 1976 р.по 2011р, член правління Літфонду СРСР. Працював у обласних газетах: «Комсомолець Чернігівщини», «Деснянська правда», «Чернігівський вісник» та на обласному радіо. Автор близько 50-ти книг: збірок поезії «Барви», «Листя», «Творці добра», «Твоїм іменем», «Синівське», «Чиїсь голоси у мені», «Добриня», «Голуба колиска» та ін., документальної прози «Павло Сич», «Глибока борозна», «Тарасові сліди. Марево.», «Провісник сонця», літературознавчих та краєзнавчих праць «Літературні музеї Чернігівщини» та ін., серії «Портрети земляків» (14 книг), перекладів. У 1997-1998рр. вийшла збірка творів у трьох томах. Твори С. Реп’яха виходили 12-ма мовами. Лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», міждержавної російської премії ім. Бояна, всеукраїнської премії ім. В. Сосюри, чуваської премії ім.М. Сеспеля, обласних премій ім. М. Коцюбинського, ім. В.Блакитного та премії «Тріумф» ім. Миколи Гоголя. Заслужений працівник культури України і Чуваської АРСР. Нагороджений орденом «Знак пошани». Народився в Глухові, дитячі і шкільні роки провів в родинному обійсті батьків – с. Макіївці Носівського району.
181. Рогоза Георгій Георгійович (1921-1987) – краєзнавець. Відшукав в архівах і опублікував велику кількість матеріалів з історії нашого краю, співавтор матеріалів про Носівський район в «Історії міст і сіл УРСР». Працював учителем, директором, інспектором шкіл. Викладав педагогіку у Полтавському педагогічному інституті та НДІ педагогіки УРСР.
182. Розумовська Наталія Дем'янівна (орієнтовно народилася в 1688-1690 р.–померла 12 вересня 1762 р.). Дочка козака Дем’яна Лемешка з с. Адамівки, мати братів Розумовських, власниця Носівки і багатьох інших сіл та земель. У 1752-1763 рр. на її замовлення за проектом Растреллі у Козельці був споруджений собор Різдва Богородиці у стилі барокко (архітектори А.В. Квасов та І.Г. Григорович-Барський. Розписував храм художник Г.Стеценко). Собор вважається шедевром церковного будівництва, однією з кращих споруд Російської імперії середини XVIII ст.
183. Розумовський Кирило Григорович (1728-1803) – генерал-фельдмаршал, президент Російської академії наук, останній гетьман Лівобережної України (1750-1764), меценат народився в сім’ї простого козака Григорія Розума в с. Лемеші Козелецького повіту. Мати – Наталія Дем’янівна Розумовська (Розумиха) – козачка з с. Адамівки теперішнього Носівського району.
184. Розумовський Олексій Григорович (1709-1771) – граф, генерал-фельдмаршал, чоловік імператриці Єлизавети Петрівни (з 1742 р.), доньки Петра I, старший брат Кирила Розумовського.
185. Розумовський Андрій Кирилович (1752-1836) – державний діяч, дипломат. Син Розумовського К.Г. З 1815 року – князь. З 1790 по 1799 та з 1801 по 1807 рік – посол Росії у Відні. Був прибічником російсько-австрійського союзу. Один із керівників російської делегації на Віденському конгресі (1814-1815).
186. Розумовський Олексій Кирилович (1748-1822) – граф, державний діяч. Син К.Г. Розумовського. У 1810-1816 рр. – міністр народної просвіти. Сприяв розширенню мережі шкіл та гімназій.
187. Ройченко Олександр Олександрович (09.10. 1911- 05.10.1943) – Герой Радянського Союзу. Народився в с. Хотень Сумської області. Навчався в фабрично-заводському училищі в Сумах, працював токарем на заводі ім. Фрунзе. В 1933 році був призваний на службу до лав Червоної Армії. Одночасно навчався у військовому училищі, служив командиром прикордонної застави. З перших днів війни був у бою. Воював на Брянському та Центральному фронтах, звільняв Чернігівщину від німецьких окупантів. В запеклому бою біля с. Верхолісся Чорнобильського району, під час форсування Дніпра був тяжко поранений і відправлений в шпиталь, що знаходився в Носівці. Та врятувати воїна не вдалося. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.10.1943 року за мужність і героїзм, виявлені при визволенні Чернігівщини і форсуванні Дніпра, командиру 2-ї мінометної роти 1033-го стрілецького полку 280-ї Конотопської стрілецької дивізії старшому лейтенанту Ройченку О.О. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у м. Носівці на кладовищі по вул. Гагаріна.
188. Рудановський Леонід Платонович (21.11.1814-20.08.1877) – генерал-лейтенант Генерального штабу Російської армії. Народився в с. Мрин. Майже 20 років його служби на Кавказі припали на час Російсько-Турецьких воєн. Повний кавалер орденів святих Анни, Володимира, Георгія з усіма відповідними регаліями – з короною, з бантом, з мечами. Нагороджений золотою шпагою „За хоробрість”, орденом “Білого орла” та іншими. Помер у Марієнбаді (Богемія). Похований у Мрині.
189. Руденко Роман Андрійович (30.07.1907-23.01.1981) – народився в с. Носівці в сім'ї селянина-бідняка (тепер м. Носівка), радянський юрист, Генеральний прокурор СРСР, дійсний державний радник юстиції, Герой Соціалістичної Праці (1972 р.). Закінчив вищу юридичну школу і курси при Всесоюзній правовій академії (1941). В органах прокуратури – з 1929 року. В 1944-53 рр. – прокурор УРСР; з 1953 року – Генеральний прокурор СРСР. В 1945-1946 рр. виступав Головним обвинувачем від СРСР на Нюрнберзькому процесі над головними німецькими воєнними злочинцями. Почесний доктор юридичних наук Празького та Берлінського ім. Гумбольдта університетів. Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, медалями. З 1972 року – Герой Соціалістичної Праці.
190. Руденко Федір Андрійович (15.02.1912-1986) – доктор геологічних наук, професор. Народився у Носівці.
191. Рудий Борис – кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, переможець першості України серед сільських школярів, призер СРСР з естафетного бігу. Уродженець с. Мрин.
192. Рудь Микола Васильович (22.05.1938-3.06.1994) – голова колгоспу, досвідчений організатор сільськогосподарського виробництва, заслужений працівник сільського господарства УРСР з 1989 р. За короткий час багато зробив для соціально-економічного розвитку сіл Степові Хутори та Шлях Ілліча де очолював колгоспи. Народився в с. Коломійцівці.
     
     С
     
193. Саваренський Федір Петрович (1881-1946) – вчений, академік АН СРСР з 1943 року. Праці по гідрогеології та інженерній геології. Під керівництвом Саваренського складена перша довідка про підземні води СРСР. Перший хімік Носівської дослідної станції (до 1916 року). Автор праці «Грунтовий покрив Носівського дослідного поля».
194. Савченко Віталій Федосійович (1938-2009) – уродженець с. Червоні Партизани. Працював актором Дрогобицького драматичного театру. Неодноразовий лауреат телевізійного конкурсу «Сонячні кларнети», всесоюзних конкурсів, радіоконкурсу «Золоті ключі». Виступав разом із синами. Закінчив Мринську середню школу.
195. Самокиш Микола Семенович (1860-1944 рр.) – художник-баталіст, заслужений діяч мистецтв, професор, лауреат Державної премії СРСР 1941 року. Автор картин «Перехід Червоної Армії через Сиваш», «М. Щорс у бою під Черніговом» та ін. Народився у м. Ніжин, дитячі роки провів у Носівці.
196. Самокиш Михайло Іванович народився 22 лютого 1933 року в с. Лісні Хутори Носівського р-ну. Заслужений працівник освіти України, академік Міжнародної Академії наук екології і безпеки життєдіяльності, професор. У 1983-2002 рр. працював ректором Подільської державної аграрно-технічної академії (м. Кам’янець-Подільський), потім очолював кафедру сільськогосподарських машин і механізованих технологій. Почесний ректор ПДАТА, автор декількох підручників, монографій та багатьох наукових статей.
197. Самсоненко-Дунаєва Тетяна Іванівна – уродженка с. Мрин. У роки 2-ї світової війни була радисткою партизанського загону Шандора Нограді в Угорщині. У повоєнний час довгі роки працювала дільничим лікарем Першої Львівської міської лікарні. За мужність і героїзм, виявлені у роки війни, у 1965 році була нагороджена орденом «Прапор Угорської Народної Республіки» - перша і єдина серед жінок.
198. Саченко Григорій Кирилович (1905-1939 рр.) – український поет і літературознавець. Автор поетичних збірок «Зустрічний ентузіазм», «Зеніт», «На чатах». Народився в с. Хаєнки на Ічнянщині. Закінчив Мринський педагогічний технікум, вчителював на Борзнянщині.
199. Сацюк Володимир Федорович (20.08.1930-15.02.2002) – випускник Носівської середньої школи №1 1950 року. Працював секретарем ЦК комсомолу Узбекистану, у міністерстві авіації СРСР заступником міністра. Як генерал цивільної авіації віддав багато сил підготовці персоналу Аерофлоту. Співавтор фундаментальних праць «Розвиток цивільної авіації в СРСР» та «Цивільна авіація СРСР та Російської Федерації».
200. Свирид Віталій Олексійович – співак і композитор, лауреат першого фестивалю «Червона Рута», лауреат Всеукраїнських фестивалів. Народився у 1956 році в с. Степові Хутори Носівського району.
201. Сеник Микола Григорович (15.12 1936 р.н.) – ланковий механізованої ланки по вирощуванню кукурудзи колгоспу ім. Фрунзе. Герой Соціалістичної Праці (1973 р.). Народився і працював у Носівці.
202. Сеник Павло Васильович (1915-26.11.1942) – уродженець м. Носівки. Партизан, капітан Червоної Армії. Начальник штабу партизанського загону Бовкуна. Брав участь у обороні Києва, боях з фашистськими окупантами. Віддав життя за Батьківщину.
203. Сербін Володимир Михайлович (1896-25.04.1944). Народився на хуторі біля Мрина. Пізніше батьки переїхали до Носівки. Селянський син, у лавах Радянської Армії пройшов шлях від солдата до генерала. Військову службу розпочав ще в повстанських загонах Миколи Кропивянського в роки громадянської війни. Потім був командиром полкової школи молодшого командного складу, працював у Наркоматі оборони, викладачем у військовій Академії, начальником інтендантського військового училища. В роки Великої Вітчизняної війни — генерал-майор, заступник командуючого Волховським фронтом по тилу. Брав участь у підготовці бойової операції по прориву блокади Ленінграда. Проходив службу в 70-й армії. У липні 1944 року в боях на Пінських болотах був смертельно поранений. Похований у Парку Вічної Слави в Києві.
204. Сердюк Євген Наумович (1876-1921) – відомий архітектор-модерніст. Автор лабораторного корпусу Носівської селекційної станції (1911-1913).
205. Сердюков Віктор Іванович (27.10.1950 р.н.) – генерал-майор, заступник командуючого Камчатським прикордонним округом. Народився в м. Носівці. Служив 20 років на Далекому Сході, потім в Молдавії, в Україні, на Кавказі. Учасник бойових дій в Афганістані.
206. Серебряков Леонід Борисович – журналіст, гуморист-фейлетоніст, в минулому – редактор носівської газети. Лауреат республіканської премії „Золоте перо”.
207. Сірик Микола Олександрович (1923-2006) – організатор і директор народного історико-краєзнавчого музею в с. Червоні Партизани. Краєзнавець, фронтовик. Уродженець с. Червоні Партизани.
208. Сірик Петро Данилович (17.12.1914-04.09.2001) – уродженець с. Червоні Партизани. Генерал-майор. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом ”Знак пошани” та численними медалями. Воював у 178-й танковій бригаді 10-го танкового корпусу з весни 1942 року. Брав участь у боях на фронтах під Москвою, на Сталінградському фронті, на Курській дузі, на Букринському плацдармі, був поранений. У повоєнний час працював у центральному апараті Міністерства Оборони СРСР. Похований у Москві.
209. Сидора Петро Петрович – народився в Тертишниках 10.06. 1950 р., працював головою РК ДТСААФ, завідуючим відділом культури у Носівці. Нині – настоятель Спасо-Преображенського собору на Кіровоградщині, секретар Кіровоградської єпархії, митрофорний протоієрей. За церковні заслуги П.П. Сидора нагороджений двома хрестами з прикрасами, що є найвищою нагородою Церкви, орденами Різдва Христового 1-го та 2-го ступенів, святорівноапостольного князя Володимира 2-го та 3-го ступенів, Нестора Літописця 1-го та 2-го ступенів, преподобного Агапіта Печерського 2-го ступеня, преподобного Іллі Муромця 2-го ступеня, Золотою медаллю Міжнародного фонду Миру та багатьма іншими відзнаками.
210. Симоненко Микола Дмитрович (1913-1981) – командир 2-го партизанського полку з’єднання «За Батьківщину» на Чернігівщині. Герой Радянського Союзу. Автор книжки «В лісах над Остром». Народився в с. Червоні Партизани Носівського району.
211. Сичова Марія Іванівна (1924-2001) – заслужений агроном УРСР, керівник-організатор сільськогосподарського виробництва, голова колгоспу ім. Фрунзе з 1971 по 1985 рік. Нагороджена орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак пошани», медалями за доблесну працю.
212. Скорик Віктор Варфоломійович (1944 р.н.) – доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Носівської дослідної станції, майстер спорту СРСР з класичної боротьби.
213. Скрипець Андрій Петрович (1910-1992) – народився в с. Володькова Дівиця. У роки Великої Вітчизняної війни перебував на підпільній роботі, а з 1944 року – воював на фронті у Східній Прусії. Після війни працював вчителем, завучем у Носівській середній школі № 1.
214. Скрипець Віктор Антонович (1938 р.н.) – народився в с. Степові Хутори. Ланковий механізованої ланки колгоспу «Дружба». За вирощування високих врожаїв удостоєний орденів Леніна, Жовтневої Революції, «Знак пошани». Заслужений працівник сільського господарства УРСР.
215. Скрипець Іван Васильович (1949 р.н.) – народився в с. Рівчак-Степанівка. Заступник директора Департаменту оборонної, оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва Секретаріату Кабінета Міністрів України. Заслужений працівник промисловості України.
216. Скрипець Микола Якович (1949 р.н.) – народився в м. Носівці. Поет, директор Київської середньої школи №235, член Спілки письменників України. Автор поетичних книг «Свічка в житі», «Пам’ять і біль», «Мій заколиханий рай», «Просинь душі моєї», «Освята пам’яті/ Сива молодість на семи вітрах», дитячих поетичних книг «Пташиний ярмарок» та «Що за диво-дивина». Випускник Носівської середньої школи №1.
217. Сластьон (псевдонім Гончар) Опанас Георгійович (1855-1933). Художник, мистецтвознавець, етнограф. В дореволюційний період жив і працював у Мрині. Відомий ілюстратор Шевченкових «Гайдамаків». У запасниках музеїв є картини, створені під час перебування на Чернігівщині, зокрема в Мрині.
218. Соловей Валерій Юрійович (1950 р.н.) – чемпіон України з бігу на довгі дистанції, переможець Токійського марафону, майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики. Народився в м. Носівці, випускник Носівської середньої школи №2, навчався у Чернігівському кооперативному технікумі. Закінчив Київський інститут фізичної культури та спорту.
219. Сотниченко Віра Григорівна (2.01.1940 р.н.) – народилася в с.Жукля Корюківського району. У1986-1991 рр. працювала першим секретарем Носівського райкому партії, потім – головою колгоспу в с.Іржавець. Двічі обиралася до Центрального Комітету Компартії України. Доклала значних зусиль, щоб за цей час Носівський район досяг великих успіхів у своєму розвитку.
220. Станжур Іван Іванович – уродженець с. Червоні Партизани. В час Великої Вітчизняної війни служив матросом на крейсері „Червона Україна”, захищав Одесу, Севастополь, Новоросійськ. У складі загону із 300 морських піхотинців відбив водонапірну башту в с. Біляєвка, що забезпечувала водою Одесу. Із загону в живих залишилося лише 30 воїнів. Про цей подвиг було знято фільм „Спрага”. Після тяжкого поранення І.Станжур повернувся до рідного села і, підлікувавшись, пішов до партизан. Восени 1943 року його загін захопив переправи через Десну в районі Старого і Нового Глібова допомігши радянським військам форсувати ріку.
221. Стефан (в миру Степан Максимович Проценко) (1885-1960) – митрополит Харківський і Богодухівський, єпископ Чернігівський і Носівський, настоятель Свято-Троїцької церкви в Носівці в 1922-1936 рр. Один із визначних архіпастирів РПЦ перших повоєнних десятиліть XX ст. Народився в с. Паліївка Ямпільського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область).
222. Стефановський Трифон – священик з с. Плоске (1852-1872 рр.), автор матеріалів для біографії царського духівника, протоієрея Ф.Я. Дуб’янського, розвідки „Про могили та кургани поблизу с. Плоского Ніжинського повіту Чернігівської губернії”, „Короткого історичного опису с. Плоского Ніжинського повіту”, „Про спорудження приходського храму в с. Плоскому Ніжинського повіту Чернігівської єпархії та освячення його”. Склав і надрукував в №3 і №4 “Черниговских Епархиальных Известий„ в 1870 році „Приходський літопис с. Плоского», а в1900 р. в Чернігівській друкарні Губернського правління видав книгу «Описание села Плоского, состоящего в Черниговской губернии в Нежинском уезде (с приложением плана)». Трифон Стефановський одержав сан протоієрея у 1888році і служив у Чернігівському Спаському кафедральному соборі, був членом Чернігівської духовної Консисторії. Уславився як збирач старовинних українських пісень.
223. Стратілат Микола Іванович (1942 р.н.) народився в с. Макіївці. Редактор журналу «Народна творчість», доцент Інституту прикладного мистецтва та дизайну ім. Бойчука. Український графік, народний художник України, автор книг-альбомів «Храм і духовність», «Поезія в образах». Автор майже 200 екслібрисів, ілюстрував близько 100 книг. У тому числі твори Т. Шевченка, В. Сосюри, М. Рильського,Л. Українки, В. Симоненка та інших. Цикли і серії його робіт: «Купальські пісні», «Седнівська осінь», «Мир землі моїй», «Пісня про Київ», та інші. За художнє відтворення архітектурних памяток м. Києва художник нагороджений орденом Святого архістратига Михайла від Української Православної церкви та патріарха Філарета.
224. Стратилат Михайло Іванович (1909-1943) з 1938 року – перший секретар Носівського райкому партії, (в роки Великої Вітчизняної війни – підпільного). Організатор і перший командир партизанського загону, а пізніше – з’єднання «За Батьківщину», яке діяло на Чернігівщині. Народився у с. Макіївці Носівського району, де закінчив семирічну школу, потім навчався у середній школі с. Мрин, Мринському педтехнікумі, закінчив Ніжинський педінститут. Працював учителем, директором школи у Макіївці, вчителем історії та директором Носівської середньої школи №1 та вчителем у м. Чернігові. У 1936 році був переведений на партійну роботу.
225. Стратилат Павло – уродженець с. Макіївки, матрос-стерновий крейсера першого рангу “Паллада“. Під час оборони Порт-Артура у 1904 році був нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ступеня (ЗОВО 4 ст. № 178246) – ”За отличие оказанное во время военных действий с Японией 11.06 1904 года при защите крепости Порт-Артур“, а 28.07.1904 року був нагороджений Георгіївським хрестом 3-го ступеня (ЗОВО 3 ст. № 20826). Пізніше Павло Стратилат став повним Георгіївським кавалером.
226. Стрелков Олександр Іванович (5.10.1946-1.06 2011) – народився в Носівці. Генеральний директор Українського відділення «Славутич» Міжнародного фонду кіно і телебачення для дітей та юнацтва. У 1996 році Олександр Стрелков став ініціатором створення Всеукраїнського фестивалю фільмів, теле- і радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча».
227. Сулій Микола Миколайович (04.10.1951-27.08.2000). Народився у с. Червоні Партизани Носівського району. Завідуючий клінікою Інституту нейрохірургії ім. Академіка А.П. Ромоданова, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України 1996 року в галузі науки і техніки. Автор понад 70 наукових праць, 21 винаходу, 26 раціоналізаторських пропозицій, 10 патентів.
     
     Т
     
228. Танський Антон Михайлович (р.н. невідомий-1734) – походив із сербського чи волоського шляхетського роду, військовий діяч Гетьманщини, полковник переяславського полку, брав участь у національно-визвольному русі проти польсько-шляхетського панування в Україні під проводом С. Палія у 1680 р. Після смерті С. Палія, з лютого 1710 р. – наказний білоцерківський полковник, а з 1712 р. став київським полковником. У 1722-23 рр. у складі козацьких полків брав участь у Перському поході російської армії. Власник Макіївки з 1715 року.
229. Тищенко Віталій Григорович – народився 28.07 1957 р. в Носівці. Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, бронзовий призер Чемпіонату Європи на дистанції 3000 метрів, учасник Олімпіади 1980 року в Москві, п’ятиразовий чемпіон СРСР в бігу на 1500 метрів, десятиразовий чемпіон України, переможець Кубка СРСР, рекордсмен області й України. За особливі досягнення у розвитку фізичної культури та спорту В.Г. Тищенку присвоєно звання „Почесний працівник фізичної культури та спорту” (2003), має подяку Президента України. Випускник Носівської середньої школи №3 1974 р. Закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя. Закінчив Ленінградський інститут фізкультури ім. Лесгафта. Почесний громадянин м. Носівки. В даний час працює тренером-викладачем ЦСКА міністерства оборони України.
230. Ткач Михайло Федорович (4.11. 1904-14.11. 1987)– Герой Соціалістичної Праці, фронтовик, голова колгоспу ім. Кірова.
231. Ткаченко Анатолій Степанович (1928 р.н.) – талановитий художник. Репресований у 1950 році. Народився у с. Рівчак-Степанівка Носівського району.
232. Ткаченко Василь Микитович – професор-астрофізик Києво-Могилянської академії, автор першого шкільного підручника по праці для 5-6-х класів «Обробка дерева і металу». Він був перекладений мовами багатьох європейських країн. Уродженець с. Макіївки.
233. Товстуха Євген Степанович (07.10.1934 р.н.) – народився у с. Макіївка. Лікар-фітотерапевт, член Спілки письменників України, художник. Закінчив Київський медичний інститут, Київський художній інститут та Літературний інститут ім. Горького у Москві. Перу Є. Товстухи належать художні книги: «Кришталева Чара», «Гомін сердець» (1964), «Микола Лисенко» (1970), «Кирило Стеценко» (1982), «Як пізнати дружину» (1985) та ін. Результати півстолітньої практики лікаря-фітотерапевта узагальнені в книгах «Фітотерапія» (1990), «Фітотерапевтичні засоби проти радіації», «Українська народна медицина» та ін.
234. Тонконог Іван Власович (1913-18.07.1944) – Герой Радянського Союзу. Уродженець с. Селище. Старший сержант кінного взводу 33-го гвардійського стрілецького полку 11-ї гвардійської стрілецької дивізії. Нагороджений посмертно за форсування р. Німан. Похований у м. Алітус (Литва).
235. Тонкошкур Данило Антонович (1907-1943) – селекціонер Носівської дослідної станції у 1930-41 рр. Закінчив Маслівський сільськогосподарський інститут. У 1941 р. пішов на фронт, загинув у 1943 р. Створив сорт огірків Рустем 96-1( у співавторстві), а також сорт столових буряків „Носівський плоский”, що й через 70 років від часу створення залишається одним з найпопулярніших в Україні.
236. Труш Володимир Євдокимович (22.01.1941 р.н.) – уродженець с. Плоске, виходець з найбіднішої селянської родини. Дійсний член Академії економічних наук України, професор, декан економічного факультету Херсонського національного технічного університету, член Президії Спілки економістів України (з 2001 р.), член національної Асоціації бухгалтерів Франції (з 1996 р.), заслужений працівник освіти України, член Центрального правління та голова Херсонської обласної Спілки економістів України, член редколегії журналу «Бухгалтерський облік та аудит», автор понад 120 наукових робіт, в тому числі 12 підручників, навчальних посібників та монографій.
237. Туник Павло Софронович, 09.07.1942 року розстріляний у Ніжинській в'язниці. Повний Георгіївський кавалер. Уродженець села Володькова Дівиця (нині с. Червоні Партизани). Учасник 1-ї світової війни.
238. Тягнієнко Михайло Іванович (09.12. 1937 р.н.) – уродженець с. Мрин, випускник Мринської середньої школи 1956 р., заслужений артист України (1976 р.), доцент кафедри майстерності актора Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського. Артист Харківського Державного Академічного драматичного театру ім. О.С. Пушкіна у якому зіграв понад 100 ролей. Лауреат муніципальної премії ім. І.О. Мар’яненка.
     
     У
     
239. Улезко Микола Терентійович – педагог, перекладач. Народився в Носівці, був одружений з дочкою носівського вчителя-священика Ширяєва. Закінчив історико-філологічний факультет Ніжинського педінституту, потім – Гейдельберзький університет. Мав прогресивні революційні погляди. Перед Першою світовою війною викладав історію в одній з Бакинських гімназій, потім в Єлисаветградській гімназії, після Громадянської війни працював у Харківському Комуністичному Університеті ім. Артема. Його переклад „Фауста” з німецької вкраїнською мовою заслужено вважається найкращим. Його будинок в центрі Носівки,(де нині знаходиться Рада ветеранів райвідділу внутрішніх справ), донька М.Т. Улезка – Тетяна, за порадою батька передала в час революції новій радянській владі, отримавши взамін скромну халупку на Спащині.
     
     Ф
     
240. Фаль Олексій Михайлович – народився в м. Носівці у 1947 році. Випускник Носівської середньої школи №1. Кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАНУ, викладач кафедри Математичних методів захисту інформації НТУУ Київський політехнічний інститут, доцент. Напрям наукової діяльності кафедри – стандартизація в галузі захисту інформації.
241. Фаль Володимир Петрович (06.04. 1952 р.н.) – народився у Мрині. Закінчив Ніжинське медучилище (1971 р.), Київський медичний інститут ім. Богомольця (1977 р.). Заслужений лікар України (1992), лауреат Державної премії України (1999). Нині працює головним лікарем Чернігівської міської лікарні №2, яку очолив у 1990 р.
242. Федорцова (Карацюба) Єфросинія Микитівна (22.02.1924 р.н.) – Герой Соціалістичної Праці (1948 р.). Ланкова Носівського бурякорадгоспу. За високі врожаї жита нагороджена орденом Леніна і медаллю “Серп і молот” (1948 р.).
243. Федченко Ірина (1966 р.н.) – майстер спорту з легкої атлетики, чемпіонка України зі штовхання ядра. Народилася в Носівці, випускниця Носівської середньої школи №1.
244. Філь Станіслав Олексійович (1940-1997) – заступник начальника Управління розвитку рибного господарства Міністерства рибного господарства України. Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1.
     
     Х
     
245. Харченко Борис Іванович (1935—2014) – понад три десятиліття працював головою колгоспу в с. Козари, відроджуючи спалене село. За соціальним розвитком село стало одним із найкращих у районі. Разом із дружиною Лідією Федорівною створив народний музей Козар, відомий в усій Чернігівщині.
246. Харченко Василь (н. 1730) – український оперний співак (тенор). Народився у с. Козари Носівського району. Навчався у Глухівській співацькій школі. З 1751 року соліст театру Кирила Розумовського в Глухові.
247. Хахуда Лідія Олексіївна (н. 1954) — учитель української мови та літератури в Носівській середній школі № 4. Заслужений учитель України.
248. Хоменко Гаврило Тимофійович (1811-1855) – уродженець с. Плоске, генерал-майор Російської армії. Під час Кримської війни (1853-1856) брав участь в обороні Севастополя, загинув на Малаховому кургані. Похований у рідному селі.
249. Хоменко Олександр Андрійович (1920-2009) – уродженець с. Адамівки Носівського району. Фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора Носівської середньої школи №3 організував її відбудову і піднесення, створив шкільний краєзнавчий музей, один з найкращих у районі.
     
     Ч
     
250. Черватюк Володимир Олексійович (22.09.1950 р.н.) – художник, графік, викладач Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури, доцент кафедри живопису і композиції. Лауреат республіканської комсомольської премії ім. М. Островського 1987 р. Нагороджений Почесними грамотами ЦК ЛКСМУ, відзнаками Міністерства культури СРСР, Управління Південно-Західного округу прикордонних військ. Народився, живе і працює в м. Києві. З 2000 року має дачу в Козарах. Краса природи Носівщини стала провідною темою творчості художника в останнє десятиліття і відкрила нову глибинну грань його таланту.
251. Чирко Іван Корнійович (1922-2003) – письменник-перекладач творів китайських та японських письменників. Викладав східні мови у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, військовому училищі ім. Фрунзе. Працював у видавництві «Молодь». Працював старшим викладачем китайської мови у Міністерстві Закордонних Справ, старшим науковим працівником Інституту Українознавства. Член спілки письменників Російської Федерації. Народився у м. Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1 1940 року.
252. Чирко Степан Корнійович (1918-1987). Народився у Носівці. Перший відмінник першого випуску Носівської середньої школи №1 (1937 р.). Закінчив військово-морське училище ім. Фрунзе у Ленінграді. Служив на підводних човнах на Далекому Сході. У 1943 році отримав відрядження на навчання до США і через шість місяців став капітаном «морського мисливця». Брав участь у боях за Петсамо та Кіркенес. З 1948 року – перший заступник начальника відділу кадрів Північного флоту, а з 1960 року служив на аналогічній посаді на Чорноморському флоті.
     
     Ш
     
253. Шевирьов Микола Іванович (14.02.1920-27.08.1995) –уродженець Краснодона, партизан з’єднання „За Батьківщину”. Захищав Харків, Ростов, визволяв Київ. Воював на Сандомирському плацдармі в Польщі, був десантований в тил ворога в Чехословаччину. Після війни жив і працював у Мрині. Нагороджений бойовими орденами і медалями СРСР та Чехословаччини.
254. Шевирьов Олександр Іванович (1917-1991) – командир 1-го партизанського полку з’єднання «За Батьківщину». Герой Радянського Союзу.
255. Шевченко Валентина Євгенівна – народилася 2.10.1975 р. у с. Кленовому (Ганнівка). Лижниця. Заслужений майстер спорту (2009). Перемогла у змаганнях на Кубок Світу у Давосі 2003 року на дистанції 10 кілометрів. Бронзова призерка чемпіонату світу 2009 р. у 30-кілометровій гонці в Чехії. Триразова чемпіонка Всесвітньої універсіади 1999 року, чемпіонка Всесвітньої універсіади 2003 року. Володарка малого Кришталевого глобуса 2004 року у класичних дисциплінах – нагорода Міжнародної федерації лижного спорту за перемогу в загальному заліку Кубка світу. Учасниця Олімпійських ігор в Нагано 1998 року (11-те місце), у Солт-Лейк-Сіті 2002 року (5-те місце) та в Турині 2006 року (7 місце).
256. Шелест Микола Антонович (25.03.1937 р.н.) – винахідник. Лауреат Державної премії УРСР 1991 року. Кандидат технічних наук. Народився у Носівці. У 1954 році закінчив Носівську середню школу №1. Закінчив Український інститут інженерів водного господарства.
257. Шелест Олександр Данилович – уродженець м. Носівки. Радник колишнього Міністра Оборони України Шмарова.
258. Шестак Варвара Михайлівна (1974 р.н.) – майстер спорту з легкої атлетики, чемпіонка України з кросу, чемпіонка України з марафонського бігу та бігу з перешкодами, учасниця екідему в Японії, Кореї та Китаї. Народилася в Носівці, випускниця Носівської середньої школи №2. Нині проживає в м. Симферополі.
259. Шиша Марія – уродженка Носівки, учасниця партизанського руху у Франції. Воювала у партизанському загоні “Сірано”, пізніше у 3-му полку 6-ї бригади Французьких внутрішніх сил на чолі з підполковником Полем Буске (“Деморні”). За мужність і відвагу партизанка була нагороджена орденом “Військовий хрест” з бронзовою зіркою і медаллю. У 1945 році повернулася на Батьківщину.
260. Шишко Сергій Федорович (1911-1997) – майстер пейзажу і натюрморту, народний художник України з 1964 р. народний художник СРСР з 1974 р. Лауреат Шевченківської премії (1982). Народився в Носівці. В 1929-1933 рр. навчався в Київському художньому інституті (у Ф. Кричевського).В 1943 році закінчив Всеросійську академію мистецтв (у Б. Іогансона). Жив і працював у Києві.
261. Шкребель Григорій Павлович (1946 р.н.) – художник-пейзажист, член спілки художників України. Уродженець с. Червоні Партизани. Член творчого об’єднання художників „Київський вернісаж”. За вклад в розбудову української духовності в 2005 р. Шкребелю Г.П. присвоєно звання академіка мистецтва і культури України.
262. Шовкун Марія Кирилівна (11.09.1920 р.н.) – партизанка-підпільниця, зв’язкова партизанського з’єднання «За Батьківщину», вчителька-подвижниця.
263. Шукаєв Михайло Іларіонович (1907-1976) – командир 1-го Воронезького партизанського з’єднання, що було сформоване у серпні 1943 року на Носівщині і з боями пройшло по ворожих тилах шість тисяч кілометрів. Нагороджений орденами СРСР та країн, де проходив шлях з’єднання: Польщі, Чехословаччини.
264. Шумський Валентин Іванович (15.04.1925-15.10.2005) – вчитель-фронтовик, понад тридцять років був наставником юних спортсменів Носівщини, виховав десятки переможців та призерів змагань різних рівнів з різних видів спорту.
     
     Щ
     
265. Щербак Олексій Давидович – вчитель біології Рівчак-Степанівської школи, створив у селі пам’ятку природи – парк з багатьма видами дерев, архітектурними ансамблями, пірамідами, гірками, полянами, бесідками вручну перекидавши сотні кубометрів ґрунту.
266. Щербакова Євгенія Семенівна (1890-1980) – народилася в с. Мрин. Вчитель. У 1954 році їй було присвоєно звання «Заслужений вчитель УРСР». Багато років працювала на педагогічній роботі в школах м. Ніжина. Похована в Ніжині.
267. Щербакова Євгенія Кирилівна (1921-1984) — дочка Щербакової Є.С. Народилася і навчалася в Мрині. Учениця лікаря Філатова. Проводила складні операції з повернення зору хворим. Завідувала очним відділенням Ніжинської лікарні. Заслужений лікар України.
     
     Ю
     
268. Ювенко Віктор Васильович (1953 р.н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, неодноразовий чемпіон області і призер республіканських змагань з повітряного бою. Тренер сина Василя – майстра спорту України, срібного призера Чемпіонату Європи 2001 року, срібного призера чемпіоната світу в особистій першості, переможця Кубка України з повітряного бою.
269. Ювенко Олександр Васильович (1959 р.н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, майстер спорту СРСР, переможець Кубка України 1989 року. Авіамоделі виготовлені братами Ювенками обирають найсильніші авіамоделісти світу для виступів на найпрестижніших світових змаганнях.
     
     Я
     
270. Яшовський Іван Вікторович (7.09.1919-4.03.2005) – видатний український вчений у галузі селекції та насінництва. Доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту землеробства Української Академії аграрних наук. Автор багатьох сортів проса, гречки. Автор розробок приладів та малогабаритних машин. Має понад 150 наукових праць. Майстер спорту України (1995). Випускник 1937 року – найперших десятих класів Носівської середньої школи №1.

А • Б • В • Г • Д • Е • Є • Ж • З • І • К • Л • М • Н • О • П • Р • С • Т • У • Ф • Х • Ч • Ш • Щ • Ю • Я