Безбородько Олександр Андрійович
Олександр Андрійович Безбородько (14 (25) березня 1747, Глухів, Гетьманщина — 6 (17) квітня 1799, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український шляхтич, державний діяч Російської імперії українського козацько-старшинського походження. Полковник Ніжинського та Київського козацьких полків Війська Запорозького. Член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, імперський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду періоду російської імператриці Катерини II, мав значний вплив на імператора Павла І. Добився тимчасового відновлення Генерального суду і деяких інших установ Гетьманщини, скасованих за Катерини II.
В 1783 отримав «в потомственное владение» 2700 душ у Малоросії, в 1784 більше 3000 душ у Малоросії, в 1786 нагороджений селами в Малоросії. Коли саме отримав у володіння Носівку невідомо.[1]
Володіння Безбородька, в тому числі Носівку одержав у спадщину молодший брат Ілля Андрійович Безбородько – дійсний таємний радник, Санкт-Петербурзький предводитель дворянства, сенатор.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЭСБЕ/Безбородко, Викитека