Довгаль Ан Михайлович

Ан Довгаль

Ан (Ананій) Михайлович Довгаль (10 листопада 1937 в с. Лихачів — 24 квітня 1981, Київ) — науковець, винахідник, кандидат технічних наук, який займався автоматизацією доменних процесів, створив високоефективні розробки, програми, технології, що використовувалися в металургії СРСР та за кордоном.

Син Довгаля Михайла Павловича.

Довгаль Ан Михайлович

Фрагмент нарису Олександри Берковець (Довгаль) «Ой, роде наш красний…», опублікованого в книзі Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Задум написати історію роду виник не відразу, але десь у підсвідомості він, певно, дрімав. Мене оточували такі особистості, події, характери, що кожен із них залишав свій слід в душі. Довгими зимовими вечорами, коли я приїздила зі столиці, мій батько, Довгаль Михайло Павлович, повільно, наче гортаючи сторінки, переказував епізоди свого життя. Пам'ять він мав феноменальну. Нотатки тих спогадів, власні спостереження, робота з літературою дозволили написати ці замітки. У збірці згадані лише дехто з представників нашого роду.

м. Київ, 2010-2011

Є люди, життя яких, як спалах метеору, що пролетів по небосхилу. Але на відміну від зірки, що згасла і слід її зник, такі люди залишають по собі хороші діла, добру славу, довгу пам'ять і любов. Таким був Довгаль Ан Михайлович.

Народився він 10 листопада 1937 р. в с. Лихачів у сім'ї вчителя Довгаля Михайла Павловича; згодом родина переїхала до Носівки. Дитинство Ананія припало на страшні роки війни. Батько потрапив у полон, а потім прийшла звістка, що він загинув.Мама залишилася сама з трьома дітьми, причому найменшому не було ще й двох місяців. Тож сім'я пережила воєнне лихоліття і великий голод і холод.

У 1945 р. Ананій пішов до школи, а невдовзі повернувся з війни батько. Навчався хлопець дуже добре, виявляючи особливий хист до точних наук.

У 1955 році Ан (так він записав себе у паспорті) закінчує Носівську сш №1 і вступає на механіко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту, обирає спеціальність – автоматизація виробничих процесів. На другому курсі його, як одного з найкращих студентів, направляють на навчання до Англії. Але Ан захворів на туберкульоз, і про навчання за кордоном уже не йшлося.

У 1960 р. Довгаль А.М. закінчує інститут й отримує призначення на роботу в лабораторію автоматизації доменного виробництва Київського інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР. Але коло інтересів для нього не обмежувалося лише роботою – Ан перебував у гущавині політичних і культурних подій життя столиці, палко уболівав за улюблений клуб – київське «Динамо», вирізнявся інтелектом, ерудованістю і справжнім патріотизмом. Маючи красивий голос, дуже гарно співав романси, оперні арії, народні пісні, а особливо любив класичну музику. Незважаючи на великі навантаження, він завжди знаходив час навідати батьків, яких дуже любив і шанував.

Напружено і творчо працюючи, Довгаль А.М. знаходить нові, оригінальні способи вирішення складних технічних задач. Результати роботи втілюються в наукові статті, виступи на Всесоюзних нарадах, конференціях, семінарах з технічної кібернетики, що проходять у Києві, Москві, Одесі, Магнітогорську, Дніпропетровську, Свердловську…

Він розробляє алгоритм автоматизованого управління доменної печі Комунарського металургійного заводу, створює математичну модель, програму і методику експериментальних і промислових досліджень. Промислові випробування підтвердили високу ефективність його розробок.

У 1972 р. захищає кандидатську дисертацію. Наукові винаходи і напрацювання Довгаля А.М. використовуються у вітчизняній промисловості і викликають значний інтерес у закордонних промислових колах. Один із патентів на винахід закуповує Чехословаччина. У відрядження до Чехії формується група спеціалістів. Але самому автору винаходу, безпартійному Довгалю А.М., у відкритті візи для виїзду за кордон відмовляють: його звинувачують… у націоналізмі. В розмові з директором інституту прозвучали аргументи: «Вы политически неблагонадежный. Позволяете себе вольности: на работе разговаривать на украинском языке и носить усы!». Декого дійсно виводили з рівноваги патріотизм, незалежність, вишукана українська мова і козацькі вуса Довгаля. Окрім того, не всі колеги раділи його науковим успіхам…

Перебуваючи під наглядом КДБ та партійних органів, він змушений був постійно доводити свою лояльність до влади. Все це забирало багато часу, а ще більше – фізичних і душевних сил. В дуже несприятливій атмосфері він підготував рукописний варіант докторської дисертації. Але – колосальний труд, наукові напрацювання, винаходи, впровадження на вітчизняних і зарубіжних металургійних заводах довелося віддати іншій людині: «Подчиненный не может быть доктором наук, когда его руководитель – кандидат»… Захист Довгаля А.М. тим часом відкладався. У хвилину відчаю він поділився своїм болем з близьким родичем: через постійний контроль, виклики в партком йому вже не дають не лише працювати, а навіть дихати.

На превеликий жаль, талановиті люди більш вразливі й незахищені. Постійне нервове і фізичне перенапруження, моральні приниження призвели до тяжкого захворювання. 24 квітня 1981 р. Довгаль А. М. відійшов у вічність. В останню путь його проводжав увесь інститут: говорили, що в його особі інститут втратив свій розум, честь і совість… Рідні втратили дорогу їм людину, а Україна – свого вірного, люблячого, талановитого сина. Було йому всього 43 роки…

Похований Довгаль А. М. на Берковецькому кладовищі м. Києва.