Сластіон Опанас Георгійович
Опанас Георгійович Сластіон (також Сластьон, псевдонім Гончар, 1855-1933) — художник, мистецтвознавець, етнограф. В дореволюційний період жив і працював у Мрині. Відомий ілюстратор Шевченкових «Гайдамаків». У запасниках музеїв є картини, створені під час перебування на Чернігівщині, зокрема в Мрині.
Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович[ред. | ред. код]
- Довідка в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
(1855-1933), маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф і педагог, народився у Бердянську. Вчився спершу у батька-іконописця, у 1874-1882 в Петербурзькій Академії Мистецтв, де відшукав чимало відомостей про Т. Шевченка, його посмертну маску й ін.
Працюючи у воєнному Міністерстві (1887-1900), Сластіон мав змогу вивчати матеріали про українське козацтво; 1897-1900 рр.— голова Українського клубу в Петербурзі. З 1900 у Миргороді, де був викладачем Художньо-промислової школи ім. М. Гоголя, з 1921 перейменованої на Художньо-керамічний технікум.
Багато років їздив по Україні, змальовував і збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру кобзарів (Ф. Колесса використав ці записи у «Матеріалах до української етнології», тт. 13, 14, 1913); сам він артистично виконував думи. Зібрані матеріали опрацьовував в альбоми: української і запорізької старовини, орнаменту, вишивок, різьби, кераміки, архітектурних мотивів.
Сластьон автор статей в українських («Київська Старовина», «Рідний Край», газетах «Рада» та ін. — псевдонім «Гончар», «Опішнянський гончар») і російських журналах (зокрема про кобзарство і кобзарів з їхніми портретами), підготував матеріал до книги «Українські народні думи», т. І (1927); автор книг «Мартинович. Спогади» (1931) і «Портрети укр. кобзарів» (1961).
Сластіон ілюстрував твори Т. Шевченка (зокрема «Гайдамаки» 1886, перевидані у 1920-их рр. Я. Оренштайном у Берліні, «Катерину»), читанку «Вінок» Б. Грінченка, «Козаки і море» Д. Мордовця, сатиричний журнал «Шершень» та ін. Сластіон плодовитий маляр укр. краєвидів і жанрових сцен: «Українка», «Проводи на Січ» (1886), «Миргород» (1901), «Вечір. Село» (1904), «Зима на Чернігівщині», «На Волині» й ін. Його малярство позначене впливом передвижників, але національне тематикою.
У 1902-1903 він підтримував В. Кричевського в боротьбі за український національний стиль будинку Земства у Полтаві (ст. в «Полтавском Вестнике», «Археологической Летописи Южной России» 1903 та ін.).
У дореволюційний час декілька років прожив у Мрині, де збирав зразки народного мистецтва і фольклорний матеріал. В музеях України зберігаються картини Сластьона створені на Чернігівщині, зокрема у Мрині.
У 1910-1913 – проектував низку сільських громадських будинків в українському стилі (наприклад, у Великих Сорочинцях), у 1920-их рр. будинок курорту в Миргороді й ін. Сластьон заснував Мистецько-промисловий музей у Миргороді (1920), якому подарував свою збірку; організував Першу селянську капелу бандуристів ім. Т. Шевченка (1928).
Твори Сластьона зберігаються у Киівському Державному музеї українського мистецтва, Харківському Державному музеї образотворчого мистецтва, Полтавському Державному художньому музеї та ін.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерело[ред. | ред. код]
- Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
