Медвідь Петро Іванович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Петро Іванович Медвідь (народився 27 серпня 1939, с. Володькова Дівиця Носівського району — помер 26 серпня 2022) — журналіст і письменник. Заслужений журналіст України (1985). Полковник запасу.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив Львівське вище військово-політичне училище (1967), редакторський факультет Військово-політичної академії в Москві (1975-1980).
Кар'єра[ред. | ред. код]
Служив у Прикордонних військах України (1967–1995), працював у пресі. У 1970—1975 роках — заввідділу, редактор газети «Часовой Родины» Східого прикордонного округу. Згодо — редактор газети «Прикордонник України» (1980—1992). У 1992—1995 роках — начальник прес-служби Держкомкордону України. З 1995 — заступник головного редактора газети «Урядовий кур'єр»[1].
Родина[ред. | ред. код]
- Батько Іван Силович (1917 — загинув на фронті)[2]
- Мати Тетяна Митрофанівна (1920—2000)[2]
- Дружина Надія Іванівна (нар. 1942)[2][3]
- Дочка Тетяна, економіст[2][3]
- Дочка Оксана Денисевич[4][5], художник[2][3][6][7]
- Зять Борис Денисевич, теледизайнер[8], художник[6][9][10], актор[11][12][13]; з 23 лютого 2022 захищає Україну як боєць ТРО ЗСУ 204 батальйон територіальної оборони у м. Київ у складі 5-ї ОШБр[14]
- Онук Іван Денисевич[15][16]
- Онук Данило Денисевич (6 травня 2002 — 3 травня 2023)[17][6][18][19]. Навчався у Київському університеті культури[20], кінофакультет[21][22]; воїн Дозор у складі 5-ї ОШБр[14], загинув на Донеччині 3 травня 2023 року[15][23][24][25]
Творчість[ред. | ред. код]
Автор кількох книжок, сценаріїв документальних фільмів про прикордонників:
- «Застава за облаками» (1972);
- «Свет зеленой ракеты» (1975);
- «Дни и ночи границы» (1985),
Автор книжок:
- «Мамина колиска» (2001);
- «Шляхом дипломата» (2010),
- «Моя чернігівська родина» (2010);
- «Дорога до храму» (2014).
Автор нарису «Стежками партизанської слави» про свого земляка, партизанського командира Миколу Симоненка.[26]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
- Член Національної спілки журналістів України.
- Член Міжнародної асоціації письменників баталістів і мариністів.
- Член Громадської ради при Адміністрації Держприкордонслужби [27].
- Дійсний член Українського товариства «Інтелект нації».
- Один з ініціаторів створення товариства «Чернігівське земляцтво в Києві»[28], член його Ради, Працював виконавчим директором земляцтва.
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1985)
- Почесний прикордонник України
- Премія ім. М. Коцюбинського (2003).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Медвідь Петро Іванович. Біографія на сайті static.rada.gov.ua
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Медвідь Петро Іванович
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Рідіють ряди засновників земляцтва
- ↑ Дякую Всім хто був з нами в самі важкі години Прощання; Дякуємо Всім хто вірно підставив Надійне Плече // 30 серпня 2022
- ↑ Сьогодні 40 днів без Татка… // 4 жовтень 2022 р
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Українці МАЙБУТНЬОГО, які повернулись до КОРІННЯ Вусатий янгол у ХаризмаUA
- ↑ Оксана Денисевич
- ↑ Фільм «Казка про Чорного Козака» / Борис Денисевич, один з найкращих теледизайнерів в країні
- ↑ Головний художник фільму «Украдений місяць. Кум», Борис придумав цю казку багато років тому, ще коли наші хлопці Данило і Іван були малими…; Наш короткометражний фільм «Украдений місяць. Кум» було визнано переможцем фестивалю CanadaShorts Фільм отримав нагороду Award of Excellence
- ↑ художник-постановник фільму «Чорний козак» за казкою Сашка Лірника / художник-постановник — Борис Денисевич
- ↑ «Чорний козак»: народне кіно про народну культуру / У ролях: …, Борис Денисевич, …
- ↑ Борис Денисевич Актор
- ↑ Борис Денисевич
- ↑ 14,0 14,1 Ukraine: ces pères et fils qui combattent côte-à-côte // Benoît Leroy | Reportage: Michel Scott, Léa Caboche, Paul Bouffard. Publié le 17 décembre 2022 à 17h55, mis à jour le 19 décembre 2022 à 9h52
- ↑ 15,0 15,1 Старший брат Іван з великою любов'ю до Данила / 03/05/2023, у російсько-українській війні загинув мій молодший брат, невід'ємна частина тіла мого і духа мого, Данило Денисевич
- ↑ молитва, яку 7 травня у Венеції, в церкві св. Юрія Греківського, прочитав мій улюблений друг Іван в смерті свого брата Данила
- ↑ Сьогодні День народження мого побратима Дані «Дозора» Денисевича / 6 травня 2023.
- ↑ Як знайти дорогу до храму
- ↑ На цих фото — малий Даня Денисевич з Мамою і з Татом на зйомках унікального художнього фільму-казки «Чорний Козак»
- ↑ Навчається у Київський університет культури, Київ, вул. Чигоріна, 20
- ↑ 21 рік. Студент кінофакультету
- ↑ structure ??? кінофакультет
- ↑ Mykola Kulyk, 5 травень о 20:23. Даня… Боляче… Так не повинно було бути. Але так сталось… Ти завжди був світлою дитиною, а тепер для нас всіх назавжди став добрим і мужнім Воїном Світла..
- ↑ У Михайлівському соборі попрощалися із 21-річним воїном Данилом Денисевичем // Владислав Чабанюк зняв фільм «Чорний козак». У ньому малий Данилко зіграв козачка / «Це життя можливо єдине, не пропустімо його», — написано у титрах фільму «Народження», який Данило зняв у 14 років
- ↑ З 21-річним воїном Данилом Денисевичем, позивний Дозор, попрощалися в Києві // 9 травня 2023 14:28
- ↑ Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. / П. Медвідь. Стежками партизанської слави. Сторінки 270—274.
- ↑ Список членів Громадської ради при Адміністрації Держприкордонслужби (затверджений наказом Адміністрації ДПСУ 10 березня 2015 року № 98 АГ)
- ↑ Загальні збори Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві, 2012-02-11, автор: Галина Орєхович
Посилання[ред. | ред. код]
- М. І. Рудаков: Медвідь Петро Іванович, Енциклопедія Сучасної України, 2018
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Медвідь_Петро_Іванович
Література[ред. | ред. код]
- Хто є хто в українських мас-медіа. — К., 1997. — С. 186—187;
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 321
