Носівська школа № 1

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Лого першої школи.jpg

Носівська загальноосвітня школа I–III ступенів № 1 — найстаріший навчальний заклад у місті Носівка, заснований 1868 року. Мова навчання — українська.

Про школу

Школа № 1 - panoramio.jpg

У 2018/2019 навчальному у школі навчалося 690 учнів, з яких 120 — першокласники.

Школярі початкових класів охоплені заняттями у 10 групах продовженого дня в позаурочний час.

В школі функціонують :

  • довідково-інформаційний бібліотечний центр з постійним доступом до всесвітньої мережі Інтернет;
  • 32 навчальні кабінети;
  • 2 спортивні зали;
  • хореографічний клас;
  • актова зала на 200 місць;
  • 2 кабінети інформаційно-комунікаційних технологій;
  • медичний кабінет;
  • їдальня на 120 місць;
  • шкільний методичний кабінет;
  • соціально-психологічна служба «Довіра»;
  • історико-краєзнавчий етнографічний зразковий музей.

Станом на липень 2019 педагогічний колектив нараховує 63 вчителя, з яких:

  • відмінників освіти України - 3;
  • вчителів, що мають звання "вчитель-методист" - 4;
  • вчителів, що мають звання "старший учитель" - 5;
  • учителів вищої кваліфікаційної категорії - 22;
  • учителів І кваліфікаційної категорії - 9;
  • учителів II кваліфікаційної категорії - 11;
  • спеціалістів, у тому числі молодих, - 21.

У школі працюють гуртки:

  • Вокальний ансамбль "Дивограй";
  • Театральна студія "Юність";
  • "Шкільне інформаційне агентство";
  • Гурток цифрової фотографії;
  • Студія аеродизайну;
  • Гурток з легкої атлетики "Олімпієць";
  • Гурток "Козацький гарт"

З метою реалізації прав на освіту дітей з особливими освітніми потребами в школі організовано заняття за інклюзивною формою для 11 учнів.

Додаткові освітні послуги на платній основі — підготовчі курси для майбутніх першокласників "Впевнений старт", за яких навчають грамоти, математики та англійської мови.

Профілізація навчання старшокласників здійснюється за технологічним профілем. Випускники, окрім загальної освіти, проходять трудову підготовку при МНВК, де здійснюється професійне навчання за робітничими професіями тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А», водій автотранспорту категорій «В» і «С», оператор комп’ютерного набору, продавець з лотка на ринку, швачка з виготовлення жіночого та дитячого одягу.

Відео

Див. також https://www.facebook.com/groups/nosivkaschool1/posts/1967127086685882/

Педагогічний колектив

Станом на березень 2020 колектив школи:[1]

Територія обслуговування

Перелік вулиць мікрорайону, які належать до території обслуговування школи:[2][3]

  1. Вулиця 40 років Перемоги
  2. Вулиця 50 років Перемоги
  3. Вулиця Авіації
  4. Вулиця Баштова з провулками
  5. Вулиця Богуна
  6. Вулиця Буняківська
  7. Вулиця Вишнева
  8. Вулиця Вокзальна №1-60
  9. Вулиця Володимирська №1-55 з провулками
  10. Вулиця Воскресенська з провулком
  11. Вулиця Гагаріна
  12. Вулиця Героїв Крут
  13. Вулиця Героїв Чорнобиля
  14. Вулиця Гетьмана Мазепи з провулком
  15. Вулиця Гончарівка
  16. Вулиця Івана Чирка з провулками
  17. Вулиця Кобизький шлях з провулками
  18. Вулиця Кутузова з провулками
  19. Вулиця Кушнірова
  20. Вулиця Латвійська
  21. Вулиця Лермонтова
  22. Вулиця М. Заньковецької (№1-51, 2-24)
  23. Вулиця Миколаївська з провулками
  24. Вулиця Мірошника
  25. Вулиця Мічуріна (№1-101, №2-114)
  26. Вулиця Мринський шлях (№1-95, 2-56)
  27. Вулиця Набережна
  28. Вулиця Незалежності з провулками
  29. Вулиця Некрасова
  30. Вулиця Ніжинський шлях
  31. Вулиця Олексія Фесенка з провулками
  32. Вулиця Островського
  33. Вулиця Павла Тичини
  34. Вулиця Перемоги
  35. Вулиця Плєханова
  36. Вулиця Польова з провулками
  37. Вулиця Пушківська
  38. Вулиця Руденка
  39. Вулиця Свято-Троїцька
  40. Вулиця Сергія Шишка
  41. Вулиця Сонячна
  42. Вулиця Сотенна
  43. Вулиця Суворова з провулками
  44. Вулиця Троїцька з провулками
  45. Вулиця Трудова
  46. Вулиця Успенська 1-61
  47. Вулиця Центральна
  48. Вулиця Челюскіна
  49. Вулиця Чехова з провулками
  50. Вулиця Шевченка з провулками
  51. Вулиця Ювілейна
  52. Вулиця Юності (№1-17, 2-28) з провулками
  53. Вулиця Яворницького № 1-57, 2-58
  54. Вулиця Ярослава Мудрого
  55. Провулок Стратілата
  56. Провулок Шкільний

Історія

Історія школи

Джерело: Історія школи, переглянуто 25 грудня 2020

Історія Носівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 бере свій початок у другій половині ХІХ століття. Тоді після відміни кріпосного права відбулись деякі зміни і в соціальному розвитку нашого міста. На місці нинішньої школи стояла Воскресенська церква, а обабіч неї розташувалася церковнопарафіяльна школа. Спочатку тут було всього два вчителя, на кожного з яких припадало по два десятки учнів. Школа утримувалася за рахунок пожертвувань прихожан. Навчали дітей дяки та священики. Викладання навчальних дисциплін велося російською та церковнослов'янською мовами. Тут вивчали Закон Божий, Старий і Новий Заповіти, Євангеліє, Псалтир, різні молитви, тропарі, церковний спів, а також чотири дії арифметики та чистописання. Школярі з першого року навчання залучалися до співів у церковному хорі.

Починалося навчання 2 жовтня і тривало до Вербної суботи, за тиждень до свята Пасхи. Відправляючи першокласника до школи, батьки шили йому полотняну шаньку, купували грифельну дошку, яка заміняла зошити і папір, грифель та лінійку. В зошитах писали тільки з другого класу. Майже півроку витрачалося на вивчення слов’янської абетки. Навчання йшло важко передусім через недостатню методичну підготовку самих учителів. За невиконання завдань чи порушення правил поведінки учнів часто били, ставили в куток, іноді ставили голими коліньми на гречку.

В 1868 році в Носівці відкривається перше сільське однокласне народне училище. Розташувалося воно в спеціально побудованому приміщенні по вул. Філівці (нині це Будинок дитячої та юнацької творчості). Фінансувало його частково земство, виділяючи 595 карбованців на рік, а частково міська громада, жертвуючи 173 карбованці. Навчання тривало 3 роки. Першими вчителями були Микола Михайлович Нагорський, Єфросинія Іванівна Лозицька, священик Сергій Лукич Ширяєв. Попечителем виступав граф Олександр Мусін-Пушкін.

За архівними даними в 1878 році в цьому училищі навчалося 109 учнів, викладало 3 педагоги. За соціальним складом це були учні з дворянських, міщанських, селянських, козацьких та солдатських сімей, діти духовенства. Навчалися переважно хлопчики. Дівчаток вважалось недоцільним посилати до школи. На навчання приймали з 9-10-ти років. Багато школярів були із бідних сімей, що не мали можливості придбати відповідного одягу і взуття.

До першого класу вчителі набирали по 75-80 учнів, з яких потім відбирали найздібніших, а решту відраховували або залишали на другий рік. Як правило, лише їх третя частина закінчувала навчальний заклад. Учні земських шкіл забезпечувалися підручниками та канцприладдям за рахунок школи, тобто повітового земства, а учні церковних шкіл, які належали до єпархіального відомства, забезпечувалися книгами і канцприладдями за рахунок батьків. Викладання здійснювалось російською мовою.

Методів організації навчальної діяльності було небагато. Найбільш поширеним був аналітико-синтетичний: речення розкладали на слова, слова - на склади, склади - на звуки, з яких потім знову складали склади, слова, речення.

Після 1917 року церковнопарафіяльну школу при Воскресенській церкві об’єднали із земською і утворили семирічку.

Загальноосвітня школа № 1 у своєму нинішньому статусі випустила свій перший випуск сьомого класу у 1923 році. Тоді першим її директором був Олексій Олександрович Стягайло. Його змінив Серновець Андрій Павлович, який прибудував до старого приміщення школи два крила і в 1934 році семирічка була реформована в десятирічку.

Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років в державі посилюється робота з ліквідації неписьменності серед дорослого населення. При школі діяв пункт лікнепу, для роботи в якому залучались не тільки вчителі, а й працівники інших установ і просто освічені жителі Носівки.

Історію школи творили люди – педагоги, які самовіддано трудилися на освітянській ниві. Скільки тут працювало багато яскравих особистостей, педагогічних талантів, справжніх майстрів своєї справи!

Відмінники Носівської школи № 1 (1939).jpg

Відмінники Носівської школи № 1, 1939

У 1920-ті роки і на початку 1930-х років вчителі Шендерьова Олена Іванівна, Кропив'янська Віра Яківна, Кундюба Іван Дмитрович (пізніше доктор історичних наук, викладач Київського університету ім.Т.Г.Шевченка), Дяченко Андрій Устимович, Заголій Олексій Дмитрович, Коптілова Зінаїда Артемівна, Ігнатенко Федір Михай­лович, Зоценко Григорій Трохимович відчиняли учням двері до Країни Знань. Вчителька школи Афанасія Афанасіївна Бичинська у 1939 році першою серед педагогів району була нагороджена орденом ім.В.І.Леніна.

Під час фашистської окупації у 1942-43-му роках у приміщенні школи розквартировувалися італійські та мадярські солдати. На щастя, школа не зазнала значних руйнувань.

У післявоєнний час педколектив школи поповнили 17 учасників бойових дій. Десятки років життя віддали улюбленій роботі педагоги А. П. Скрипець, О. Ф. Бондаренко, Д. П. Харкевич, М. К. Шовкун, Г. Ф. Прокоп'єва, Т. В. Малинко, О. Г. Оксимець, М. Н. Калина, К. К. Фоміна, Є. Т. Штепура, П. І. Руденко, Г. Д. Назаренко, О. Ю. Гаврилей, В. К. Набок.

Випускники Носівської школи № 1 1955.jpg

Випускники Носівської школи № 1, 1955

Вчителі Носівської першої школи, 1955.jpg

Вчителі Носівської першої школи, 1955

Від часу заснування і до кінця 1960-х років у школі неповну середню освіту одержало понад 6 тисяч юнаків і дівчат, що в шість разів більше тієї кількості дітей, що закінчила навчальні заклади всієї дореволюційної Носівщини. У 1968 р. тут навчалося 930 учнів і працювало близько 60 вчителів.

У 1968 році учні і вчителі, жителі міста святкували 100-річчя нашої школи. До цієї знаменної події додалася ще одна, не менш радісна. Було введено в дію нову двоповерхову шкільну споруду, і школа перейшла на навчання в одну зміну. Замість тісних старих приміщень було збудовано найкращу школу в районі. Будівництво школи стало можливим завдяки зусиллям директора Набока Василя Кириловича, для якого цей рік, на жаль, став останнім у житті…

Випускники Носівської школи № 1 1972.jpg

З 1968 по 1979 рік директором школи працював Гончар Іван Васильович. Поряд із досвідченими вчи­телями Філь Пашею Тихонівною, подружжями Штепур, Назаренків, Шумських, Ляшенків, Нечес Раїсою Степанівною, Мірошником Кирилом Федосійовичем, Василенком Іллею Івановичем, Воскресенським Євгеном Михайловичем, Калиною Миколою Нестеровичем, Хрокало Ніною Яківною набували досвіду їх молодші колеги – Лідія Андріївна Наказна, Інна Данилівна Пономаренко, Марія Сергіївна Диващук, Анатолій Олександрович Легецький, Любов Іванівна Легецька, Ольга Михайлівна Кундюба та багато інших. З 1979 по 1986 рік школу очолював Михайло Пилипович Коняченко, який став ініціатором добудови нового приміщення школи.

Розпочати будівництво нового шкільного приміщення довелося Волинському Анатолію Прокоповичу, який з 1986 по 1990 рік перебував на посаді директора першої школи, і не шкодував ні енергії ні сил, щоб реалізувати цей проект. Продовжила справу і завершувала добудову школи Любов Іванівна Сліпченко, яка очолювала школу з 1990 по 2003 роки.

9 лютого 1996 року новобудова урочисто відкрила двері для своїх вихованців. Старшокласники та учні середніх класів навчалися тут у просторих і зручних кабінетах. Школа знову повернулася до навчання в одну зміну. Нове покоління учнів та вчителів отримали прекрасні умови для навчання, міцну матеріально-технічну базу. Щороку найздібніші та найстаранніші випускники закінчували школу з відзнакою і поповнювали студентські лави вузів України. Визнанням заслуг школи в місті було відкриття у 2000 році на базі школи районної гімназії, закладу нового типу. З 2000 по 2003 роки школа перебувала у складі навчально-виховного комплексу «школа-гімназія І-ІІІ ступенів», а з 2003 року відновила свій самостійний статус під керівництвом Дубовик Світлани Едуардівни.

Школа пишається своїми найкращими випускниками, які є її гордістю. Серед них - художники, письменники, архітектори, артисти, вчені, військові, воїни-інтернаціоналісти, ліквідатори Чорнобильської катастрофи. Сотні випускних класів, тисячі випускників пішли зі стін нашої школи у велике життя. Кожен випуск залишав по собі світлий спомин, пам'ять про свої справи.

Школою керували директори, завучі, працювали вчителі, бібліотекарі, вожаті, педагоги-вихователі, серед яких багато яскравих педагогічних талантів, цікавих особистостей. Школа пережила окупацію міста фашистами, пережила жахи Великої Вітчизняної війни. Виховала справжніх героїв - учитель історії Михайло Іванович Стратилат очолив партизанський загін «За Батьківщину», що діяв на території Носівського району. Члени педколективу та випускники пройшли через горнило боротьби фронтовими дорогами. Школа відправляла своїх вихованців на відбудову зруйнованих шахт Донбасу, столиці України – Києва, Дніпрогесу. Випускники їхали піднімати цілинні землі Казахстану, будувати Байкало-Амурську магістраль, перші атомні електростанції, московський та київський метрополітени, працювали на різних ділянках народного господарства, кріпили міць армії і флоту, розробляли наукові проекти, захищали дисертації і ставали вченими, несли народу велике мистецтво …

Хіба це не історія, гідна нашої уваги та пам’яті?

Колишні вчителі

Вчителі Носівської школи № 1, що померли[4]:

  1. Богдан Єфросинія Леонтіївна
  2. Богдан Іван Олексійович
  3. Бондаренко Олександр Федорович
  4. Бородавко Володимир Миколайович
  5. Буняк Ніна Миколаївна
  6. Бурнос Василь Іванович (1955—2009)
  7. Василенко Ілля Іванович (1920-?)
  8. Велько Любов Миколаївна
  9. Воскресенський Євген Михайлович
  10. Гавриленко Ніна Антонівна
  11. Гоба Марія Калінічна
  12. Губар Наталія Савівна
  13. Данилко Антон Михайлович
  14. Зикіна Уляна Корніївна
  15. Калина Микола Несторович
  16. Кебкал Галина Митрофанівна
  17. Козел Олена Митрофанівна
  18. Коняченко Михайло Пилипович
  19. Корінь Таїсія Нестерівна
  20. Коровіна Галина Григорівна
  21. Косиченко Людмила Федорівна
  22. Литвин Людмила Іванівна
  23. Лотренко Володимир Захарович
  24. Ляшенко Ангеліна Леонтіївна
  25. Ляшенко Галина Данилівна
  26. Ляшенко Іван Григорович
  27. Мазка Світлана Василівна
  28. Мироненко Іван Михайлович
  29. Мишко Галина Михайлівна
  30. Мірошник Кирило Федосійович
  31. Набок Василь Кирилович (1915-1967) — вчитель, фронтовик, подвижник, директор Носівської середньої школи №1. Його зусиллями та працею організованих ним учнів, батьків та вчителів було збудоване нове приміщення школи. На той час — найкраще в районі.
  32. Назаренко Галина Дмитрівна
  33. Назаренко Григорій Миколайович
  34. Наливайко Микола Федосійович
  35. Нечес Раїса Степанівна
  36. Нікітін Василь Вікторович
  37. Оксимець Оксана Григорівна
  38. Павленко Марія Федорівна
  39. Побрусило Валентина Георгіївна
  40. Поживотько Катерина Степанівна
  41. Пономаренко Інна Данилівна
  42. Прокоп'єва Галина Федорівна
  43. Самоненко Любов Іванівна
  44. Скнар Анастасія Дмитрівна
  45. Скнар Володимир Пилипович
  46. Скрипець Андрій Петрович
  47. Скрипець Галина Олександрівна
  48. Солошенко Катерина Григорівна
  49. Стрільчина Галина Федорівна
  50. Третяк Дмитро Андрійович
  51. Турик Катерина Гнатівна
  52. Федорина Віра Миколаївна
  53. Філь Паша Тихонівна
  54. Хиленко Галина Михайлівна
  55. Хиленко Катерина Михайлівна
  56. Хлопчур Ніна Петрівна
  57. Хоменко Ольга Григорівна
  58. Черевко Олександра Григорівна
  59. Шаулко Галина Федорівна
  60. Шаулко Лідія Омелянівна
  61. Штепура Валерій Григорович
  62. Штепура Євдокія Терентіївна
  63. Шульга Клавдія Костянтинівна
  64. Шульга Ольга Григорівна
  65. Шумська Марія Марківна
  66. Шумський Валентин Іванович
  67. Юрченко Ольга Федорівна

Видатні випускники

Основна стаття: Відомі випускники Носівської середньої школи № 1
Див. також: Категорія:Випускники Носівської школи № 1
  1. Берковець Володимир Семенович, (22.04.1941-15.11.2008). Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1. Закінчив КПІ, працював в Інституті радіоелектроніки (НДІ „Квант”) Головним конструктором. Опублікував близько 50-ти робіт з обчислювальної техніки. Почесний винахідник СРСР. Його винаходи і розробки впроваджені у різноманітних системах озброєння, що їх використовують армії України, Росії та інших держав світу.
  2. Білошапка Микола Іванович (1938–2004) – народився у м.Носівці. Доцент кафедри технології і ремонту авіаційної техніки. Вчений-секретар механічного факультету Київського інституту цивільної авіації. Автор 72 наукових праць. Удостоєний звання “Винахідник СРСР”.
  3. Бобрик (Довгаль) Лариса Михайлівна (31.03.1936 р.н.) – лікар-офтальмолог, завідувач відділенням Київської обласної лікарні. Очолювала відділення провідного офтальмологічного закладу України – “Центру мікрохірургії ока”. Випускниця Носівської середньої школи № 1 1954 року.
  4. Бровко Микола Миколайович, (народився в 1951 в Носівці) — український вчений-філософ. Доктор філософських наук. Професор кафедри філософії Київського державного лінгвістичного університету.
  5. Буняк Іван Якович (1923, Носівка — †1998) — український бібліограф, краєзнавець. Автор книг з історії рідного краю: «Сторінки історії Носівки» (ч.1 — 1997, ч. 2 — 2003), «Партизанська Носівщина» (2000), бібліографічного покажчика літератури «Носівка і Носівщина».
  6. Висовень Василь Іванович (1941—2007). Актор Харківського академічного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, Народний артист України.
  7. Данилко Галина Василівна (19.12.1924 р. н.). Народилася в м. Носівці, партизанка. З перших днів фашистської окупації – зв’язкова партизанського загону “За Батьківщину”. Підтримувала зв’язок з підпільною групою Якова Батюка з м. Ніжина. Брала участь у багатьох бойових операціях партизан. У 1945 році закінчила Носівську середню школу № 1 із золотою медаллю (перша повоєнна медалістка школи). Після війни працювала у Київському Технологічному інституті.
  8. Жмихов Віктор Олександрович (1939 р.н.) народився в Носівці. Автор книг “Носівський вальс”, “Сім’я Гончар”, “Така гірка память”, “141-й окремий батальйон”. З його ініціативи та за активної участі було встановлено меморіальну дошку у м. Ніжині в пам’ять про розстріляних у 1942 році жителів с. Червоні Партизани та перепоховано 150 чоловік.
  9. Кабаєв Леонід Миколайович (1935–2012) – український інженер-геофізик. Один із першовідкривачів родовищ нафти і газу у Ханти-Мансійському автономному окрузі.
  10. Калініченко Микола Омелянович (1939) – народився у м.Носівці, начальник випробувальної станції Державного науково-дослідного інституту «Квант» у м.Києві. Автор розробок десятків електронних приладів.
  11. Кияниця Василь Васильович (*1950, м. Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР (1981 р.) та України (1997 р.), директор Носівської районної станції юних техніків, Чернігівської області (з 1972). Депутат Носівської міськради з початку 1990-х.
  12. Клочок Олег Миколайович (10.03.1969р.н.)- уродженець м.Носівки,майстер спорту з боксу, рекордсмен України з парашутного спорту, чемпіон і володар Кубка України 2010року. Випускник школи. Очолює ТОВ "ВІРС"м.Київ.
  13. Козлов Володимир Ілліч(1941 р.н.) – лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1993). Провідний співробітник Інституту механіки Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. Автор та співавтор понад 90 наукових робіт. Викладач Київського автомобільно-дорожнього інституту. Випускник Носівської середньої школи №1 1958 року.
  14. Колесніченко Юрій Васильович (1937 р. н.) – уродженець м. Носівки, головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України з 2004 року. За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988). Випускник Носівської середньої школи №1 1955 року.
  15. Коровай Іван Андрійович – Герой Соціалістичної Праці. Заслужений вчитель Української РСР. З 1963 року – вчитель математики Фастівської середньої школи-інтернату Київської області. Народився і виріс в Носівці, закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя. Працював вчителем на Волині. Випускник Носівської середньої школи № 1 1947р.
  16. Кулініч Анатолій Андрійович (1963–1983) – народився в с. Степові Хутори. Воїн-афганець. Загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Випускник Носівської середньої школи № 1.
  17. Кушніров Микола Анатолійович (13.02.1977-27.12.1996) - уродженець м. Носвка, навчався в середній школі №1.У червні 1995р. був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у прикордонних військах, військовій частині №9799 м.Кілія, Ізмаїльського району Одеської області. Спочатку був матросом, а згодом командиром відділення, рульовим прикордонного морського катера ПМК-340.Загинув 27 грудня 1996р.на р.Дунай при виконанні військового обов’язку, врятувавши при цьому кілька життів. Миколу нагороджено орденом “За мужність” ІІІ-го ступеня посмертно. Вулиця рідного міста, на якій жив юнак, у 1998р. стала носити його ім’я.
  18. Ляшенко Микола Антонович (17.05.1946-08.11.2012) – український фотохудожник і фотожурналіст, видавець і громадський діяч. Видавець «Бібліотеки українця».
  19. Макаренко Олексій Семенович (1913 р.н.) уродженець хутора Підгайне поблизу м.Носівки. Капітан 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. 29 квітня1945 року при форсуванні річки Ельби в районі м.Дрезден врятував прапор військової частини, отримавши важке поранення. Його молодший брат Макаренко Микола (1917–1942) героїчно загинув при обороні Севастополя.
  20. Овод Валентина Яківна – народилася в Носівці. Журналіст, поетеса і прозаїк. Організатор культурологічного центру “Спадщина” у місті Харкові,подвижниця Українського культурного центру.
  21. Овод Володимир Васильович – доктор-мікробіолог. Народився в Носівці у 1954 році. Нині живе і працює в м. Тампере (Фінляндія) над створенням ДНК-вакцини проти ВІЛ-СНІДу. Він є співавтором підручника “Імунологія. Практикум”. Має патенти на винаходи. Випускник Носівської середньої школи №1.
  22. Оксимець Григорій Андрійович – народився в 1938 році в Носівці. Почесний шахтар України, депутат Луганської обласної Ради п’яти скликань. 30 років працював на шахті “Черкаська-північна-1” (нині –“Слов’яносербська”).
  23. Сацюк Володимир Федорович (20.08.1930–15.02.2002) – випускник Носівської середньої школи №1 1950 року. Працював секретарем ЦК комсомолу Узбекистану, у міністерстві авіації СРСР заступником міністра. Як генерал цивільної авіації віддав багато сил підготовці персоналу Аерофлоту. Співавтор фундаментальних праць “Розвиток цивільної авіації в СРСР” та “Цивільна авіація СРСР та Російської Федерації”.
  24. Сердюков Віктор Іванович (27.10.1950 р. н.) – генерал-майор, заступник командуючого Камчатським прикордонним округом. Народився в м. Носівці.Служив 20 років на Далекому Сході, потім в Молдавії, в Україні, на Кавказі.Учасник бойових дій в Афганістані.
  25. Скрипець Микола Якович (1949 р. н.) – народився в м. Носівці. Поет, член Спілки письменників України, працює на посаді директора загальноосвітньої школи №235 м. Киева, Автор поетичних книг “Свічка в житі”, “Пам’ять і біль”, “Мій заколиханий рай”, “Просинь душі моєї”, дитячих книг “Пташиний ярмарок” та “Що за диво-дивина”. Випускник Носівської середньої школи №1.
  26. Фаль Олексій Михайлович – народився в м. Носівці у 1947 році.Випускник Носіської середньої школи №1. Кандидат математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту Кібернетики ім.В,М.Глушкова НАНУ, викладач кафедри Математичних методів захисту інформації НТУУ Київський політехнічний інститут, доцент.
  27. Філь Станіслав Олексійович – заступник міністра рибного господарства УРСР. Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи №1.
  28. Фурса Валерій Михайлович (навчався в цій школі в 1967–1977) — педагог і краєзнавець.
  29. Чирко Іван Корнійович (1922–2003) – письменник-перекладач китайської та японської літеатури. Випускник Носівської середньої школи №1 1940 року.
  30. Чирко Степан Корнійович (1918–1987). Народився у Носівці. Перший відмінник першого випуску Носівської середньої школи № 1 (1937 р.). Закінчив військово-морське училище ім. Фрунзе у Ленінграді. Служив на підводних човнах на Далекому Сході. У 1943 році отримав відрядження на навчання до США і через шість місяців став капітаном “морського мисливця”. Брав участь у боях за Петсамо та Кіркенес. З 1948 року – перший заступник начальника відділу кадрів Північного флоту, а з 1960 року служив на аналогічній посаді на Чорноморському флоті.
  31. Шелест Микола Антонович (1937р.н.) – винахідник. Лауреат Державної премії УРСР 1992 року. Кандидат технічних наук. Народився у Носівці. У 1954 році закінчив Носівську середню школу №1. Закінчив Український інститут інженерів водного господарства.
  32. Ювенко Віктор Васильович (1953р.н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, неодноразовий чемпіон області і призер республіканських змагань з повітряного бою. Тренер сина Василя – майстра спорту України, срібного призера Чемпіонату Європи 2001 року, срібного призера чемпіоната світу в особистій першості, переможця Кубка України з повітряного бою.
  33. Ювенко Олександр Васильович (1959 р. н.). Народився в Носівці. Авіамоделіст, майстер спорту СРСР, переможець Кубка України 1989 року. Авіамоделі, виготовлені братами Ювенками обирають найсильніші авіамоделісти світу для виступів на найпрестижніших світових змаганнях.
  34. Яшовський Іван Вікторович (1919 р. н.) – видатний український вчений у галузі селекції та насінництва. Доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту землеробства Української Академії аграрних наук. Автор багатьох сортів проса, гречки. Автор розробок приладів та малогабаритних машин. Має понад 150 наукових праць. Майстер спорту України. Випускник Носівської середньої школи № 1 1937 року (1-й випуск).

Спогади учнів і вчителів

Спогади Василя Кияниці

Джерело: В.М. Фурса. 145 років Носівській середній школі №1 - 18 Жовтня 2013 - Носівська станція юних техніків, автор: Василь Кияниця.

Рідній школі-ювілярці, її учень і педагог Валерій Михайлович Фурса присвятив свою нову книгу. Це сторінки з багатої історії школи. Видання є частиною майбутньої книги про освіту, школи району та вчителів Носівщини.

У передмові автор зазначає, що за час свого існування школа пережила не одну війну. Були в її історії і зо­ряні часи і тяжкі роки випробувань. Тисячі учнів і сотні талановитих пе­дагогів, майстрів своєї справи, навчалися і навчали в її стінах. Школа здружила цілі покоління носівчан, навчила працювати і перемагати, відчувати себе грома­дянами, надихнула на звершення, допомогла обрати їм життєвий шлях. Вона стала школою нашого дитинства, нашої юності, наших надій та спо­дівань, і до неї все життя ми повертаємося з вдячністю.

Видання дійсно захоплююче і наповнене десятками й десяткам прізвищ і фактів. Щоб майбутній читач пересвідчився у цьому, подаємо початок книги:

Носівське початкове народне училище № 1, як згадується в Пам'ятній книзі Київської округи за 1901 рік, було засноване в 1868 році на колишній Філівці в спеціально збудованому для школи приміщенні (пізніше - примі­щення районного Будинку піонерів). Воно було взято на фінансування земст­ва (595 карбованців на рік) і громади (173 крб.). Строк навчання у ньому був три роки. Приміщення Будинку піонерів, (нині - Будинок дитячої та юнацької творчості), до 1950 року належало Носівській середній школі № 1.

Заможні носівчани віддавали своїх дітей на навчання в повітові і губернсь­кі міста (Київ, Чернігів, Ніжин, Козелець).

Одне початкове училище в Носівці аж ніяк не задовольняло потреби на­селення в освіті. За статистичними матеріалами філії Чернігівського облдержархіву в м. Ніжині (ф. 178, о. 1, с. 490, аркуш 36), в 1878 році в Першому Носівському початковому училищі навчалося лише 142 учні, яких навчали три вчителі. Навчання тривало 3 роки. Першими вчителями були Микола Михайлович Нагорський, Єфросинія Іванівна Лосицька (Лозицька), священик Сергій Лукич Ширяєв. Попечителем був граф Олександр Мусін-Пушкін.

Училище, як на той час, знаходилось в пристойному приміщенні; навіть нині - майже через півтора століття після його відкриття, все ще вірно слу­жить нашому місту. На той час воно було бідно забезпеченим - столи, ослони, класна дошка - ось і все його обладнання. Було тільки 11 різних наочних посібників, 142 підручники, 616 бібліотечних книг.

На кінець року в школі залишились 109 учнів, причому це були пере­важно діти імущих класів. 8 дітей було з дворянства і духовенства, 69 - з козаків, 26 - із заможних селян, 3 - з солдат та 3 - з міщан. Дітей бідняків в школі зовсім не було.

Думаю цікавими для сучасного читача будуть спогади про навчання в цьому училищі із щоденника малого носівського школяра Карпа Гармаша, який зберігся у його нащадка — лауреата Державної премії УРСР Колесніченка Юрія Васильовича, випускника Носівської середньої школи № 1 1955 року:

«Народився я в містечку Носівка в 1882 році, 26 травня. Батько мій - дужий український козак, займається землеробством і тваринництвом; іншого нічого в житті своєму не знає, та можливо і знати не хоче. Він зовсім неграмот­ний і ніяким наукам в своєму житті не навчався, але все одно він досить тя­мущий, а ще більше відданий справам, які йому доводиться долати, з якими йому доводиться щодня зустрічатися.
Мати моя - українська селянка середньої статури, з постійно заклопотаним обличчям і веселими очима. Її добре материнське серце завжди викликало в мені захоплення, коли вона чимось допомагала мені чи давала материнську пораду. Я не можу висловити словами тієї любові і турботи, з якою вона відносилася до своїх дітей, котрих у неї було вісім душ.
Коли мені виповнилося десять років, то дякуючи батьку, я був відданий до школи. Ніколи не забуду того веселого, щасливого і радісного для мене дня, коли я з мамою йшов записуватися в земське народне училище. Цей теп­лий сонячний серпневий день для мене такий пам'ятний, що й зараз ясно ви­мальовується в моїй голові. (Родина Гармашів мешкала на Філівці (нинішня вулиця Володимирська, а шлях до земського училища, - нинішнього Будинку школярів, вів через тодішню міську площу, на місці якої нині знаходиться парк та будинки носівчан).
Коли ми з мамою прямували до училища, у мене в голові виникла дум­ка, а раптом не приймуть, що тоді треба буде робити? І я йшов і боявся.
Ми вийшли на велику площу, обабіч якої була розташована вже знайо­ма мені волосна управа, знайома тому, що не раз доводилося проїжджати повз неї разом з батьком. Він щоразу вказував мені на неї і пояснював мені її зна­чення. Показував він мені і училище, але його призначення не пояснював, мабуть не бажав викликати в мені потяг до навчання, знаючи, що той хто не буває в училищі, той більше чого встигне по господарству.
Ось ми вже підходимо до училища. Це величезний одноповерховий бу­динок на високому фундаменті. Найперше, що впало мені в очі це великі вік­на і зелений дах. Ми з мамою зійшли високими сходами в коридор, потім до приймальні, де нас зустріла повна красива пані. Це була вчителька, котра за­питала про мету нашого візиту. Мама відповіла, що бажає записати хлопчика до училища.
Вчителька запросила нас до класу і, розпитавши детально про моє похо­дження, записала мене до журналу. Після чого мама запитала коли розпоч­неться навчання і ми пішли додому.
З нетерпінням очікував я той день, коли потрібно буде йти до училища. Нарешті цей день настав і я вирушив навчатися. Коли я зайшов до класу, то там побачив юрби хлопчиків, котрі юрмили­ся і шуміли за парточками так голосно, що нічого не можна було розібрати.
Я дуже здивувався такому видовищу, зроду не бачивши стільки хлопчаків і ніяк не міг вирішити як мені бути. Незабаром ввійшов вчитель і наказав усім сідати. Я сів за першу парту і з нетерпінням став чекати, що буде далі. Потім учитель взяв буквар і почав кожному із нас підносити книгу, вимагаючи про­читати декілька слів. Нарешті дійшла черга і до мене; вчитель запитав мене чи вчився я і чи вмію читати на що я відповів, що не вмію і не навчався раніше. Після чого він мене першого відправив додому.
Ніхто не міг уявити мого смутку, з яким я залишив клас; мені так не хо­тілося залишати тих щасливчиків, про котрих я думав, що їх приймуть, мені так не хотілося йти додому, що я ледь не заплакав. Але видно було; що допомоги чекати нізвідки, а моє прохання до вчите­ля ніскільки не допоможе, і я з важким серцем вийшов з училища.
На широкій площі то там, то в іншому місці, походжала сільська інтелігенція, а оточували площу дерев'яні будинки із зеленими і червоними дахами. Тут я відчув себе зовсім обездоленим і зупинився на хвилину, аби вирі­шити, що мені робити і як з'явишся додому. Я знав, що моя мама, котра так бажала аби я навчався, дуже засмутиться, дізнавшись про такий сумний для мене результат. Але робити було нічого і я повільно попрямував додому.
Мама зустріла мене як завжди, неначе зарані все знала і на мою розпо­відь лише злегка гойдала головою. Потім сказала, що доведеться мені раніше підучитися вдома.
Порадившись, батьки віддали мене в науку до одного гра­мотного селянина, котрий спеціально займався підготовкою дітей до школи. Тут я пробув усього три місяці, впродовж яких навчився читати і писати.
Наступного року я потрапив до першої групи земського однокласного училища. Навчався я порівняно добре, незважаючи на те, що часто повернув­шись додому, замість того щоб вчити уроки я повинен був йти допомагати батьку по господарству. Увечері рідні також не дозволяли мені навчатися, бо мали звичку рано лягати спати, тому я не міг готувати уроки вдома.
Не зважаючи на це, я навчався не гірше за інших і періодично перехо­див з однієї групи до іншої. Коли я був вже в третій групі, то став одним з найкращих учнів у класі і мріяв про ту книгу, яку мені дадуть за найкращі успіхи на екзамені. Але на моє нещастя, перед самими екзаменами, коли пот­рібно працювати й працювати, мене батько не пустив до школи і я повинен був працювати в полі. Після тритижневої моєї відсутності в класі розпочалися екзамени і я прямо від орала пішов на екзамен, який витримав задовільно. Так завершив я курс початкового навчання».

В Носівському початковому народному училищі № 1 в 1901 році навча­лися 120 хлопчиків та 15 дівчаток, а закінчили повний курс лише 24 хлопчики і 1 дівчинка. Учителями продовжували працювати Микола Михайлович Нагорський, Єфросинія Іванівна Лосицька (Лозицька) та священик Сергій Лукич Ширяєв, (з 1907 р. - Лісовський Євгеній).

В 1913-1914 навчальному році в Носівському початковому училищі № 1 навчався 101 учень, з них 10 дівчаток.

В 1891 році в центрі міста була збудована невелика ошатна цегляна Воскресенська церква. Навколо неї був посаджений сад, знаходився цвинтар. Будівля з червоної цегли була охайно побілена. Служби в церкві відправляли­ся українською мовою. При церкві знаходилася церковно-приходська школа. Спочатку тут було всього два вчителя, на кожного з яких припадало по два десятки учнів. Існувала школа за рахунок парафії.

Навчали дітей дяки та священики. Викладання навчальних дисциплін велося церковнослов'янською та російською мовами. Тут вивчали Закон Божий, Старий і Новий Заповіти, Євангеліє, Псалтир, різні молитви, тропарі, церковний спів, а також чотири дії арифметики та чистописання. Школярі з першого року навчання залучалися до співів у церковному хорі.

Непомітний ювілей

Джерело: Валерій Фурса: Непомітний ювілей, Носівка Nosivka Носовка, 9 лютого 2021

Сьогодні минає рівно чверть століття, як відчинила свої двері для учнів шкільна новобудова Носівки. Будівництво, яке розпочалося ще в останні роки існування СРСР, відбувалося в перші роки становлення молодої Української держави.

Але і в ті, дуже непрості, найтяжчі часи для господарства країни, коли розпалися, закрилися і зникли тисячі заводів, фабрик, колгоспів, інших підприємств тогочасним керівникам Носівського району, господарникам, будівельникам вистачило сили та наполегливості добудувати нову школу, яка нині вже виростила та навчила сотні випускників.

Наведу декілька фрагментів з історії будівництва приміщення, які опубліковані в книзі "З історії освіти Носівщини. Книга перша. Освітні заклади Носівки."

"На початку 1986 року директором школи було призначено Волинського Анатолія Прокоповича. Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається районна гімназія. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити і забезпечити реалізацію цього проекту.

Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва. Історія найбільшого довгобуду в області – школи № 5 в районі повороту, «довгобуду двох держав і двох тисячоліть», який розпочався майже одночасно з нашим, наочно показує чим би могла завершитися для першої школи найменша затримка.

Як колись у 1960-х роках, вчителі та учні також допомагали на будівництві школи, хоча і не в такому обсязі. Директор власним прикладом об’єднував і згуртовував колектив.

Продовжила справу і завершувала добудову школи Любов Іванівна Сліпченко, яка очолювала школу з 1990 по 2003 роки. Педагоги школи всю осінь і зиму 1995-1996 навчального року після занять і в перервах між уроками готували свої ще неопалювані кабінети, класи і коридори до найшвидшого переходу в нове приміщення і повноцінного навчання.

Нарешті 9 лютого 1996 року новобудова урочисто відкрила двері для своїх вихованців. Старшокласники та учні середніх класів навчалися тут у просторих і зручних кабінетах, а учні молодшої школи залишилися в уже обжитому і теплому приміщенні. Школа знову повернулася до навчання в одну зміну. Нове покоління учнів та вчителів отримали прекрасні умови для навчання, міцну матеріально-технічну базу".

За декілька років у цьому приміщенні відкрилася районна, а нині міська гімназія. Добрим словом вдячності згадаю Комара Олександра Івановича, Галича Григорія Михайловича, будівельників, робітників, управлінців, усих чия праця вже чверть століття служить юним поколінням носівчан.

Див. також

З книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини. Навчальні заклади Носівки»:

Примітки

  1. ↑ Педколектив, переглянуто 17 березня 2020
  2. ↑ Світлана Дубовик: До уваги батьків майбутніх першокласників!, Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, Facebook, 12 листопада 2020
  3. ↑ Рішення 71 сесії Носівської міської ради від 14 серпня 2020 року № 2/71/VII
  4. ↑ Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Автор: Світлана Дубовик, 25 жовтня 2018

Посилання

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Носівська_школа_№_1&oldid=19290