Носівський майдан

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
"Носівський майдан" 1991 р.

Носівський майдан — голодування вчителів та масові протести в Носівці в травні-червні 1991.

Про події в Носівці. На майдані біля...райкому[ред. | ред. код]

Очільники Носівського майдану: директори шкіл № 4 Микола Єфіменко (ліворуч) і № 2 Григорій Музиченко
Публікація в газеті «Громада» про події у м. Носівці у травні 1991 р.

В Носівці, тихій і забитій, сталось нечуване. На Першотравневій демонстрації підняли гасла: «Доки Носівка буде заповідником сталінізму?», «Годі диктатурних сотниченків і приходьків!», «Нестеренко – наклепник і лакей!» та інші.

А вчинили це директори шкіл № 4 М. С. Єфіменко (колишній секретар Носівського РК КПУ), № 2 Г. І. Музиченко та кілька вчителів.

Власть імущі отетеріли. Як? Хто посмів проти них слово сказати?! Члена райкому та обкому КПУ М. С. Єфіменка судили партійним судом на пленумі райкому партії. Не передбачили одного: на пленумі зачитали звернення трудового колективу заводу «Победит», підписане 328 робітниками на підтримку вчителів міської школи № 4. Але місцевій партократії це не прозвучало третім дзвоником. В знак протесту проти ганебного судилища М. С. Єфіменко подав заяву про вихід з партії. Наступного дня в «опальні» школи № 2 і № 4 нагрянула комісія міськвиконкому, і цього ж дня цей орган влади приймає рішення про звільнення з роботи згаданих директорів, як не відповідаючих посаді. Свавілля і беззаконня викликало обурення у носівчан. Пара народного гніву мала вирватись із під кришки місцевого тоталітаризму. І от нагода з’явилася.

Телетайпограма Носівського РОВД

20 травня учні школи № 2 зібралися біля райкому партії з плакатами і вигуками: «Геть руки від нашого директора!» На другий день у повному складі прийшла до «білого» дому школа № 4. Цього разу, крім учнів і вчителів, були й батьки. Вимоги ті ж самі. Не одну годину діти стояли під дощем, поки нарешті перший секретар В. Г. Сотниченко дозволила батькам зайти в райком.

А пристрасті розгоралися. 22 травня в Носівці було жарко: відбувся стихійний мітинг. Лунали вимоги не тільки поновити на роботі директорів шкіл, а й відставки перших керівників району. Учасники мітингу пішли в райком партії та райвиконком, щоб зустрітися зі своїми керівниками, але їх зустріли... порожні приміщення. Побували вони і вдома у Сотниченко та у Приходька. Але ті, як крізь землю провалилися. Лише містом пішли чутки, що у Сотниченко у відкритому гаражі побачили незареєстровану машину, знайшли 6 мішків цукру та 8 згорнутих килимів. Автору цих рядків у це не віриться, бо навіщо стільки добра одній людині?

23 травня відбулася сесія міськради, яка відмінила несправедливе рішення по відношенню до Єфіменка та Музиченка, а також звільнила з посад голову міськвиконкому М. Братицю та заступника А. Калину за власним бажанням останнього. Звільнили й інших членів виконкому, які голосували за незаконне звільнення директорів. Таким чином, «стрілочників» було покарано, але покарано справедливо: за безпринципність. Ті, хто їх надихав на це дійство, залишились у своїх керівних кріслах.

Директори обох шкіл почали попереджувальне голодування на центральній площі міста. За ці дні 9 тисяч носівчан поставили свої підписи під вимогами, які висунули Єфіменко і Музиченко.

24 і 25 травня голодування на площі продовжувалось. За цей час жоден з керівників району не знайшов можливим зустрітися з людьми. А от до провокацій вдавалися. Хто? Це керуючий справами райвиконкому М. Хакуда, колишній голова міськвиконкому М. Братиця, редактор газети «Під прапором Леніна» О. Нестеренко та деякі підіслані інші особи.

А 26 травня відбувся мітинг. Ніколи в Носівці не збиралося на центральній площі стільки людей. Йшов дощ. Переважна більшість виступаючих вимагала відставки перших керівних і осіб і редактора газети «Під прапором Леніна». Виступив і голова райвиконкому В.А.Приходько, але йому нічого було сказати людям. Мітинг пройшов бурхливо, але без пригод. Майоріли синьо-жовті прапори, чулося знайоме: «Ганьба!». Все це вже було в Чернігові у січні минулого року. Думається, що спектакль може повторитися: скинуть носівчани остогидлих начальників, а хто прийде їм на зміну? Адже система залишається.

А поки що Носівка бореться. І не за владу, як сказали в програмі УТ, а за звичайну людську гідність. 2 червня має відбутися санкціонований мітинг, а там, крок до загальноміського попереджувального страйку. Не відступає й носівська номенклатурно-партійна братія: викликали юристів, щоб ті визнали скликання позачергової райради сесії незаконним. Що ж прийом відомий: затягнути дійство, дати людям охолонути, а потім спустити все на гальмах.

Наш кор.

Громада. – 1991. – № 3.

Що трапилося в Носівці? Кінець «ковпака»[ред. | ред. код]

Публікація у газеті «Молодь України» про події у м. Носівці у травні 1991 р.

Діти похапали піонерські сурми та барабани й пішли в райком партії захищати свого директора. Коли вчителі Носівської неповної середньої школи № 4 виглянули з учительської, теж приголомшені звісткою високого начальства про звільнення директора. М. С. Єфіменка, школа була порожня – діти вже йшли на повороті. Підслуховувати негарно, але як тільки вони під дверима вчительської почули лиху звістку й збагнули, що вчителі нічого не вдіють, стихійно рушили на демонстрацію. Коли дорослі бояться, наперед виходять діти – в них, хвалити Бога, насіння страху ще не проросло.

Хода учасників стихійного мітингу

Школярів спробували завернути, але було вже пізно. Прорвало! Дорогою до дітей стали приєднуватися батьки. Оскільки ж від школи до райкому шлях довгий – близько шести кілометрів, та й новини в Носівці поширюються хутко – бездротовим радіо, то на майдан вийшов уже чималий гурт дорослих і дітей. А вимога була єдина: «Не чіпайте директора!» Їх зустріла міліція. Дві години під зливою чекали діти на прийом високого начальства. Зрештою, перший секретар райкому КПУ В. Г. Сотниченко прийняла невелику делегацію.

Наприкінці розмови вона зізналася, що М. С. Єфіменко своєю незалежною позицією заплатив їй чорною невдячністю за посаду другого секретаря райкому, на якій він донедавна працював, за квартиру і т. д. «Ах, то це у вас помста», – спалахнули батьки. Кажуть, що тоді Віра Григорівна заплакала.

Назавтра демонстрація після уроків повторилася, тільки приєдналися й учні школи № 2, адже їхнього директора Г. І. Музиченка теж виконком міської Ради незаконно звільнив з роботи. До юних демонстрантів прилучилися дорослі – робітники заводів «Победит», цукрового, інших підприємств. Головний лозунг уже був такий: «Геть мафію Сотниченко і Приходька!» (другий з них – голова райвиконкому, народний депутат УРСР). Влада перелякано мовчала.

"Штурм" носівчанами будівлі райкому

Звирована юрба, не дочекавшись начальства, видавила двері в райвиконкомі, побила вікна в райкомі і вивіску райгазети «Прапор комунізму», яку небезпідставно звинувачують у, м’яко кажучи, необ’єктивності. А найзапальніші пішли до В. Г. Сотниченко додому (знайомий псевдореволюційний мотив). Хотіли подивитися, як живе перша дама району. Невтомні «експропріатори» виявили легкову машину без номерів та вісім скручених килимів. Що й казати, Вірі Григорівні не залишалося нічого іншого, як швиденько покинути межі керованого нею району – чи то в Чернігів, чи то в Київ кинулася вона шукати розради-поради.

А на майдані сіли й оголосили голодування директори шкіл. Їхні вимоги: визнання незаконним звільнення з роботи, скликання позачергової сесії міськради для вирішення питання про відставку голови М. Д. Братиці та його заступника А. М. Калини, відставка першого секретаря райкому КПУ В. Г. Сотниченко, голови райвиконкому В. А. Приходька і відкликання його з народних депутатів України, звільнення О. Г. Нестеренка з посади редактора райгазети і передання її у відання одного власника – районної Ради, створення незалежної комісії для розслідування зловживань.

Розпочався збір підписів. Коли директори хотіли залишитися й на ніч (щоб ніхто не закинув – мовляв, дома понаїдалися), діти заявили, що вони теж будуть біля них. Наступного дня підписів набралося близько п’яти тисяч, Тобто кожен третій житель Носівки (навіть коли рахувати й немовлят), висловився на підтримку «крамольних» директорів.

А в чому ж їхня провина? Офіційна причина – недоліки в трудовому вихованні. Це розшифровується так: школи відмовилися обробляти по 4 – 5 гектарів поля для забезпечення себе овочами. Так вирішили батьківські збори. «Наші діти не гірші київських, – заявили вони, – і замість оздоровлення дихати радіацією на поле не пустимо!» Вчителі ж виявили готовність принести по мішку картоплі, капусти, огірків з дому, коли вже райвиконком такий безсилий. Ця непокора і стала приводом для розправи.

А справжня причина ще глибше. Вона в самостійній позиції обох директорів. Г. І. Музиченко, наприклад, мав необережність взяти земельну ділянку біля садиб перших осіб району. Тож і ходять комісії в його школу – чи нема де недостачі, чи нема якогось ґанджу. А того, що один клас, бібліотека і їдальня змушені працювати в аварійних хатах, комісії не бачать. Натомість же, даруйте, туалет райкому партії збудований за кілька тисяч, бо лише кахляна плитка чого варта. Та й будівництво чотириповерхового адмінприміщення явно завчасне. Але ж комісії не це цікавить...

М. С. Єфіменко тринадцять років працював у партійному апараті. Запитання йому не з приємних: «Ви ж були заодно, а тепер протестуєте?»

Відповідь пряма: «За роки моєї партійної роботи є кілька моментів, за які мені соромно. Але коли я виходив з партії, запитав на пленумі якщо я принизив чиюсь гідність, завдав комусь прикрість – такі встаньте. Не піднявся ніхто. Та й на посаді другого секретаря я не мовчав. Протестував, наприклад, коли В. Г. Сотниченко заборонила в районі показ кінофільмів «Так жить нельзя» і «ЧП» районного масштаба». Таких епізодів, повірте, було немало».

Із заяви М. С. Єфіменка на пленумі райкому КПУ:

«У районі під партійною егідою процвітає культ так званих «перших осіб», насаджується кругова порука, затискується критика, переслідуються небажані люди. Всі мої зусилля, спрямовані на протидію цим сталінським порядкам, виявились марними. А тому я вважаю неможливим своє подальше перебування в КПРС і заявляю про вихід з її рядів. Цим самим я також складаю із себе повноваження члена райкому і обкому Компартії України».

Хіба це можна було пробачити? Тож наступного дня посильна міськвиконкому принесла запрошення прозвітувати про стан трудового виховання. Прямо на ньому Микола Сергійович написав голові М. Д. Братиці – підготуватися за дві години неможливо, тому «передайте своїм хазяям, що екзекуція переноситься на завтра». Рішення міськвиконкому про звільнення обох директорів проте з’явилося. Обурених було багато, але коли б не діти, то все, певно, так би й потонуло в скаргах, комісіях, інфарктах переслідуваних і утвердженні ще більшої влади переслідувачів.

Коли я приїхав у Носівку, періщив дощ. Директори з пов’язками «Я голодую» та група підтримки стояли під готелем. Мою розмову з М. С. Єфіменком перебили школярі: «Миколо Сергійовичу, ми вам намет від дощу привезли!». Я запитав їх – чи ж правда, що самі додумалися на демонстрацію вийти? Подивилися похмуро – і ви, мовляв, не вірите і стали розповідати, який у них гарний директор – і підлогу в спортзалі настелив, і не кричить, і вчитися цікаво стало, бо вчителі між собою не лаються. Я записав їхні прізвища – Микола Грибок, Юра Павлюченко, Валентин Шелестюк, Олександр Пістунов з 9 «А» та Олександр Дмитренко з 6 «А».

А дорослі стали проштовхуватися зі своїми бідами. А. Т. Баклан: «Хотіла по міській подзвонити внуку та через демонстрації влада відключила зв’язок. Щоб у Київ не передали».

Н. М. Ковальчук із Червоних Партизанів: «Куди вже я тільки не зверталася, щоб хлів збудувати – матеріалів нема. Живу сама, допомоги чекати нізвідки».

В. М. Пивовар: «Пройдіть по вулицях Невського і Робочій – вже три роки розриті, бо газ ніяк не проведуть. А на будівництві в дочки Сотниченко день і ніч техніка гуде».

Кінця скаргам дочекатися не можна було. Довго стримувана хвороба вийшла на поверхню. А я пригадав, як владною рукою були придушені на Носівщині паростки оренди, бо надто великі гроші, як на думку райкому, заробили самостійні господарі. По одній історії справа дійшла навіть до Верховного суду УРСР. Судом збитки повернути можна, але ж не відновити розтоптані гідність і бажання працювати. А з трибуни член ЦК КПУ, перший секретар райкому партії В. Г. Сотниченко викривала не тільки екстремістів, відступників, націоналістів, а й навіть Горбачова та ЦК КПРС. І островом стійкості та мудрої політичної стабільності називався Носівський район. Але вже на цьогорічну першотравневу демонстрацію вчителі четвертої школи вийшли з лозунгом проти районної «мафії».

Розповідає вчителька Н. О. Кошова: «Ви не можете собі уявити, як страшно було йти з тим транспарантом. Бо ж ми живемо наче під ковпаком. А потім нас стали викликати в прокуратуру. Тому тепер ми вже піднімаємо і другий лозунг: «Доки Носівщина буде заповідником сталінізму?» Ми, вчителі, подали в райком заяву про створення страйкового комітету».

Я був на екстреній сесії міської Ради, що скликана була на вимогу 17 депутатів. Та коли надійшов час її відкривати, голова розвів руками – не вистачає, мовляв, чотирьох депутатів для кворуму. Давній прийом! Але люди, яких набилося повен зал Будинку культури, наполягли – звозьте тих «прогульників», ми зачекаємо. І добилися свого – директори вже можуть приступити до роботи. А як після такої ганьби працюватимуть перші особи району?

Носівка – найбільше село на Україні, як жартують жителі цього міста... Донедавна тихе і сонне. Навіть лекторів товариства «Знання» з Києва та Чернігова сюди не пускали – щоб, бува, не занесли «бацили екстремізму». Багато жителів райцентру працює в Києві – електричкою дві години їзди. А колгоспники теж політикою не спішили займатися. Все було надійно продумане в облаштуванні «ковпака». Але прорвали його діти. Вони дали добрий урок дорослим. Як брехню називати брехнею. Як кривду покірно не зносити. Як людьми бути – з гідністю і чистою совістю. Із спиною незігнутою і думкою власною.

Василь Чепурний (Влас. кор. «Молоді України»).

м. Носівка Чернігівської області.

Р. S. У неділю навіть дощ не розігнав багатолюдний мітинг. Голови звезли «представників колгоспного селянства», щоб показати городянам правильну лінію. Та й селянин тепер уже не той – мітинг підтримав вимоги відставки перших осіб району. Голодовку припинено. Сьогодні має відбутися відкрита сесія районної Ради народних депутатів.

Молодь України. – 1991. – 28 травня.

Спогади Федора Картуна[ред. | ред. код]

Джерело: Картун Федір Пилипович, спогади // Боротьба за незалежність України у 1989–1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову. До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Укр. інститут нац. пам'яті, Черніг. обл. держ. адм.; Черніг. громадськ. орг. ком. з підготовки та проведення заходів щодо відзначення 20-ї річниці утворення громадсько-політ. орг. Народного Руху України за перебудову; Упоряд.: С. В. Бутко, С. В. Соломаха. – Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2009. – 432 с. ISBN 978-966-533-413-2. Сторінки 220-221

Напередодні Дня Конституції України в 2005 році в районному будинку культури відбулись урочисті збори. Районний будинок культури був переповнений. На зборах я сидів поруч з Миколою Сергійовичем Єфіменком. За активну державницьку позицію, особистий вклад, в ім'я розбудови незалежної України та з нагоди Дня конституції нам з М. С. Єфіменком та іншим нашим побратимам були вручені почесні грамоти. Вручав вибраний нами наш голова Носівської райдержадміністрації (від Української Народної Партії) Микола Петрович Андрієнко. А почались події в Носівці ще задовго до цього. Стара система постійно, впродовж тривалого часу готувала собі опозицію. Свавілля чиновників, проблеми, що виникли з Афганістаном, Чорнобилем, корупція брали своє.

У 1990 році М. С. Єфіменко, будучи II-м секретарем Носівського райкому КПРС побував на курсах в Києві і приїхав звідти іншою людиною. Його розум і серце заполонили інші ідеї...

…1 травня 1991 року М. С. Єфіменко на чолі неповної середньої школи № 4 м. Носівки прийшов на мітинг комуністів. Учні та вчителі тримали в руках гасла явно антивладні, антикомуністичні. Мені запам’яталося гасло: «Доки Приходьки і Сотниченки будуть управляти нами»? Їх підтримували учні та вчителі школи № 2, які тримали такі ж гасла. Я особисто теж розкрив свій плакат, який тримав під піджаком. Всі учасники демонстрації ходили до цих шкіл, вчитувалися у гасла і згадували. А після першого травня – розпочалось… переповім це коротко: вибух проти свавілля влади в Носівці. Йшли спочатку не як рухівці, бо ще було багато кривотолків. Після так званої «Носівської революції» активісти зібрались в школі № 4, обговорювали події, складали плани на майбутнє. В засіданнях приймали участь і майбутній голова райдержадміністрації (2005 – 2007 рр.) М. П. Андрієнко і його син Ярослав. М. С. Єфіменко потім уже започаткував газету «Демократична Носівщина». Спочатку про народний Рух не заявляли офіційно. На одному із засідань підняли це питання. Пропонувалось (ініціатором був саме М. С. Єфіменко) спочатку створити районну організацію ПДВУ (Партія демократичного відродження України) із наступним переходом в Рух. Пан Пивовар Володимир Миколайович як активний учасник запропонував перейти в існуючу вже тоді (в 1991р.) УРП.

Я особисто перейшов в УРП і очолив її. УРП Носівщини стала асоційованим членом Руху. Нам ділити було нічого. Ми жили одними ідеями. Як розвивались події 1991 року розказують газети...

м. Носівка

До 30-річчя Носівського Майдану[ред. | ред. код]

Джерела:

26 травня 1991 року в Носівці відбулися кульмінаційні події «носівської революції» - санкціонований мітинг на центральній площі. За даними органів внутрішніх справ у ньому взяли участь 3000 громадян. За даними інших джерел – вдвічі більше. Такого велелюддя Носівка не бачила ніколи. Вимоги носівчан приїхали підтримати рухівці з Києва, Чернігова, Ніжина та Прилук. Фактично тоді в Носівці сформувався перший Майдан в Україні. До нашого міста була прикута увага українських і світових ЗМІ. В «Енциклопедії Носівщини» наразі більш широко представлені тодішні події і вона постійно доповнюється новими публікаціями. Лозунги, постери, прізвища героїв і антигероїв – з пісні слів не викинеш… Тридцять років минуло. До влади прийшло нове покоління – діти, а то й внуки тих борців «за світле майбутнє». Чи даремно все те було, нехай кожний відповість собі сам.

Резолюція мітингу громадськості Носівського району 26 травня 1991 р.
Учасники мітингу зазначають, що з вини перших керівників в районі склалась кризова громадсько-політична ситуація і в зв’язку з цим ставляться перед районною та міською Радами народних депутатів та перед Носівським райкомом Компартії України слідуючі вимоги:
1. До 1 червня 1991 р. скликати позачергову сесію районної Ради народних депутатів, на якій вирішити питання про відставку райвиконкому у повному вкладі: голови райради Приходька та його заступників. Сесію провести відкритою з участю представників громадськості в райбудинку культури з трансляцією її ходу на вулицю і по місцевому радіомовленню.
2. Провести збір підписів і порушити клопотання перед Верховною Радою УРСР про відкликання Приходька із складу народних депутатів УРСР як такого, що не виправдав довір’я виборців і скомпрометував себе.
3. Зажадати від райкому Компартії України до 1 червня 1991 р. звільнити Сотниченко з посади першого секретаря райкому партії як таку, що скомпрометувала себе на цій посаді.
4. Провести позачергову сесію міської Ради народних депутатів 28 травня 1991 р. в районному будинку культури відкритою, з участю представників громадськості, з трансляцією її ходу на вулицю.
5. Зажадати від райради народних депутатів, райкому Компартії України звільнити від обов’язків редактора районної газети Нестеренка, видавати надалі районну газету як орган районної ради народних депутатів, вирішивши питання про зміну назви як такої, що не відповідає реальності життя.
6. Створити незалежну комісію громадськості та працівників правоохоронних органів для вивчення фактів зловживання керівників району міста при будівництві житла, купівлі автомашин і т. д.
7. Припинити переслідування учасників масового виступу громадян міста 22 травня 1991 р.
8. Зажадати від районної Ради народних депутатів передати адмінбудинок, що будується, під райполіклініку.
9. В разі невиконання перелічених вимог на загальнорайонному мітингу 2 червня 1991 р. створити міський страйковий комітет з тим, щоб провести 4 червня попереджувальний страйк на підприємствах, організаціях і установах міста, а також поставити питання про розпуск районної і міської Рад народних депутатів і проведення повторних позачергових виборів.
10. Зажадати опублікування резолюція мітингу в районній газеті 28 травня ц. р. і передачі по місцевому радіомовленню.
Громада. – 1991. – № 3.

Події в Носівці 30-річної давності стали неабияким випробуванням для правоохоронців. Носівський райвідділ міліції на той час очолив молодий капітан Михайло Михайлович Яременко. Той самий, якого пізніше носівська громада двічі обирала своїм міським головою. Серед документів того періоду збереглася стаття у всеукраїнській міліцейській газеті «Іменем Закону» в якій носівські події і участь у них носівської міліції на чолі з Яременком аналізуються із столичної точки зору. Такий собі, погляд з Києва. Треба сказати, що за Носівку і з цього боку не було соромно. Все максимально цивілізовано, хоч, за висловом того ж Яременка, були дні й години, коли не вистачало «тільки сірника», щоб спалахнуло полум’я.

До уваги учасників групи фотокопія того матеріалу в газеті «Іменем Закону» від 23 червня 1991 року. Трохи згодом, після розпізнання тексту, ця стаття буде продубльованою в «Енциклопедії Носівщини». Мої вибачення, але в Google я не знайшов хорошого фото Михайла Михайловича. Тому світлини довільні, хоч і з тих подій. Буду вдячним за файл фото Яременка в мою приватку.

30 травня 1991 року з телетайпу Носівського РОВД (РВВС) повідомляли до Чернігівського УВД (УВС):

02 19237 1 ЗНАМЯ ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
30.05.91 ГОДА В 17-ЧАСОВ СОСТОЯЛАСЬ ОТКРЬІТАЯ СЕССИЯ ГОРСОВЕТА С УЧАСИТИЕМ ОБЩЕСТВЕННОСТИ И ТРУДОВИХ КОЛЛЕКТИВОВ.
ПРИСУТСТВОВАЛИ 46 ДЕПУТАТОВ. В БЮЛЕТЕНЬ ДЛЯ ГОЛОСОВАНИЯ ВНЕСЕНО ДВЕ КАНДИДАТУРИ:
МУЗЬІЧЕНКО ГРИГОРИЙ ИВАНОВИЧ 1955 ГОДА Б/П ОБРАЗ ВИС ШЕЕ ДИРЕКТОР ШКОЛИ НОМЕР-2 Г. НОСОВКА
ОНИЩИК НИКОЛАЙ НИКОЛАЕВИЧ 1959 ГОДА УРОЖЕНЕЦ С. ЛИХАЧЕВ НОСОВСКОГО Р-НА ЧЛ КПСС ОБР. ВЬІСШЕЕ ЗАМ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ К-ЗА ЕНГЕЛЬСА.
В РЕЗУЛЬТАТЕ ТАЙНОГО ГОЛОСОВАНИЯ ПРЕДСЕДАТЕЛЕМ ГОРСОВЕТА ИЗБРАН ОНИЩИК Н.Н.
ЗА -26 ПРОТИВ -20
ПОДПИСАЛ НАЧ РОВД ЯРЕМЕНКО
ПЕРЕДАЛ САВЧЕНКО
ПРИНЯЛ

Цього дня, 9 червня 1991 року події в Носівці досягли апогею. Вони були трохи затихли після 30 травня, коли відбулася сесія міськради на якій був обраним головою Микола Онищик.

Виконання ж подальших вимог носівчан, а саме, відставка більш високого начальства, почало гальмуватися.

Тим часом за подіями в Носівці слідкувала вся Україна, особливо лідери партій, які зароджувалися і самостверджувалися. Тому на запланований мітинг містян на 9 червня їхали рухівці Києва, Чернігова, Прилук, Ніжина. Ніякий транспорт не міг впоратися із прибуваючими на Носівський вокзал вмотивованими гостями. Тому із вокзалу до Центру рухалися живими колонами сотні і сотні людей. Прибула одна із тодішніх очільниць Народного Руху України Лариса Скорик і численні владні керівники, які вже трохи оговталися після подій травня.

На підмогу носівській міліції прибули загони правоохоронців з Ічні, Борзни та Ніжина. До спостереження за громадським порядком була залучена максимальна кількість членів народної дружини. Страсті вирували. Цю народну демократію вже було не спинити. І мало хто хотів би тоді бути Вірою Сотніченко і Віктором Приходьком, проти яких і був спрямований весь народний гнів. От до чого може призвести зверхнє ставлення до доль людей, коли ти при владі і все начебто безхмарно. Аби вони могли тоді передбачити, що звільнення двох директорів шкіл може спричинити такий вибух народного гніву, то вони б цього ніколи не зробили б. А потім же, вони ще й опинилися на вістрі старої номенклатурно-партійної системи і за тим як вони себе поведуть (піддадуться, чи переможуть) слідкувала вся стара бюрократія України.

Задля справедливості, народ повстав проти керівників району за яких у Носівці активно будувалися, або були побудованими 5-поверхівки і десятки інших будівель: спорткомплекс «Олімпія», консервний завод, корпус лікарні, приміщення райвійськкомату (нині суд), ощадбанк, 2-поверхова будівля РЕМ, приміщення гімназії, дитсадок №2, бібліотека, молокозавод, ковбасний цех, банно-пральний комбінат… Навіть на фото тих подій кожний може бачити зведення адмінбудинку (білого дому) і торговельного центру. За керівництва Сотніченко і Приходько фактично сталася зміна обличчя нашого міста. Було зроблено стільки, що ні до них, ні після них не зробили й частини. Але сталося те, що сталося.

Лозунги і промови, спостереження, резолюції і висновки вже неодноразово публікувалися у різних виданнях і під різним кутом зору. З прожитих 30 років і спостережень за подальшими долями «центрових учасників подій», можна обережно припустити, що у кожного тоді була своя правда і кожний відчував свою правоту. Але рішення повинно було прийматися те, яке вимагав народ – закон революції. Принаймні, Носівського Майдану.

Отже, 9 червня 1991 року Носівка побачила найбільше велелюддя за всю свою історію. Тоді ще не було смартфонів. Тому документальні фотосвітлини, які були зроблені того дня, для істориків матимуть велике значення. Десь в архівах КДБ можливо збереглися відзняті кілометри кіноплівок цієї епохальної для Носівки події. Найбільшу цінність мають світлини зроблені за допомогою професійного обладнання. Мені вдалося розшукати аж через 20 років фотокореспондента республіканської рухівської газети Чорновола, яка називалася «Час-Тайм» Володимира Білкея і він віддав мені відзняті тоді ним фотоплівки. За допомогою мого доброго ніжинського приятеля Віктора Головіна ці плівки були оцифровані на чудесному імпортному обладнанні. Найхарактерніші кадри я вже оприлюднював і ще щось підберу.

Публікую міліцейський рапорт з Носівського РОВД (РВВС) до Чернігівського УВД (УВС), текст резолюції мітингу і кілька фотосвітлин того дня, відзнятих Володимиром Білкеєм, який живе нині в Борисполі.

Цього дня, 10 червня, 30 років тому страсті продовжували накалятись і події отримали новий розвиток. Певне найоб’єктивніше про все що відбулося розповідається у черговому рапорті Носівського РВВС. Єдине зауваження: кількість людей занижена. Ну цим тоді міліціянти грішили постійно – певне, мали якісь вказівки.

ЧЕРНИГОВ ЗНАМЯ ЕВДОКИМОВУ ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
10.06.1991 ГОДА ОКОЛО 16.00 ЧАСОВ К ДОМУ КУЛЬТУРУ Г. НОСОВКИ ПОДОШЛИ ОКОЛО 60 ЧЕЛОВЕК, ЧТОБЬІ ПРОСЛУШАТЬ ХОД СЕССИИ РАЙОННОГО СОВЕТА НАРОДНЬІХ ДЕПУТАТОВ.
В СВЯЗИ СТЕМ, ЧТО СЕССИЯ НЕ СОСТОЯЛАСЬ ВВИДУ БОЛЕЗНИ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ РАЙСОВЕТА ПОСЛЕ ЧЕГО ВСЕ ЛЮДИ ПЕРЕШЛИ К ЗДАНИЮ РАЙИСПОЛКОМА, ГДЕ СОБРАЛИСЬ ОКОЛО 80 ЧЕЛОВЕК. ПЕРЕД СОБРАВШИМИСЯ ВЬІСТУПИЛ ГЛАВВРАЧ НОСОВСКОЙ ЦРБ И ДОЛОЖИЛ О СОСТОЯНИИ ЗДОРОВЬЯ ПРИХОДЬКО. НЕСОГЛАСИВШИСЬ С ОТВЕТОМ люди ПЕРЕШЛИ К ЗДАНИЮ РАЙКОМА ПАРТИИ, ГДЕ ПЕРЕД НИМИ ВЬІСТУПИЛА ПЕРВЬІЙ СЕКРЕТАРЬ РАЙКОМА ПАРТИИ СОТНИЧЕНКО. ВОЗЛЕ ЗДАНИЯ РАЙКОМА СОБРАЛОСЬ ОКОЛО 50 ЧЕЛОВЕК.
ПОСЛЕ ЭТОГО ЛЮДИ ПОДОШЛИ К ЗДАНИЮ РАЙОИСПОЛКОМА, ГДЕ В ТЕЧЕНИЕ 45-50 МИНУТ СОСТОЯЛАСЬ БЕСЕДА ЗАМ. ПРЕДСЕДАТЕЛЯ ОБЛИСПОЛКОМА КОВАЛЕВА И ДИРЕКТОРОМ НОСОВСКОЙ НЕПОЛНОЙ СРЕДНЕЙ ШКОЛЬІ Н-Р 4 ЕФИМЕНКО. В РЕЗУЛЬТАТЕ БЕСЕДЬІ БЬІЛО ПРИНЯТО РЕШЕНИЕ ДО 13 ИЮНЯ 1991 ГОДА ПРОВЕСТИ ИСПОЛКОМ, ГДЕ ОПРЕДЕЛИТЬ ВРЕМЯ И МЕСТО ПРОВЕДЕННЯ СЕССИИ, НО СЕССИЯ ДОЛЖНА БУТЬ ПРОВЕДЕНА НЕ ПОЗДНЕЕ 18.06.91. ДАННОЕ РЕШЕНИЕ ЕФИМЕНКО ОБЬЯВИЛ СОБРАВШИМСЯ ВОЗЛЕ РАЙИСПОЛКОМА ЛЮДЯМ.
В ХОДЕ ДИСКУССИЙ СРЕДИ НАСЕЛЕННЯ ВЫСКАЗЬІВАЛИСЬ НАМЕРЕНИЯ ПОСЕТИТЬ КВАРТИРУ ПРИХОДЬКО. ОДНАКО В ПОСЛЕДНИЙ МОМЕНТ ЛЮДЕЙ РАЗУБЕДИЛИ СОВЕРШАТЬ ПРОТИВОПРАВНЬІЕ ПОСТУПКИ. ОКОЛО 19.10 МИНУТ ЛЮДИ РАЗОШЛИСЬ ПО ДОМАМ.
В ПЕРИОД С 16.00 ДО 00 ЧАСОВ ОБСТАНОВКА НОСОВКЕ НОРМАЛИЗОВАЛАСЬ. КОНТРОЛИРУЕТСЯ. НА ООП БУЛО ЗАДЕЙСТВОВАНО 37 ЧЕЛОВЕК ЛИЧНОГО СОСТАВА НОСОВСКОГО РОВД.
ПОДПИСАЛ ЯРЕМЕНКО. ПЕРЕДАЛ МИРОНЕЦ ПРИНЯЛ 10.06.1991 ГОДА 20.15 МИНУТ БАРЛОВСКИЙ

Цього ж дня, чинний на тоді депутат Верховної Ради від нашого округу Віктор Андрійович Приходько звернувся із депутатським запитом до правоохоронних органів. З тексту запиту можна довідатися, що тоді почало творитися в нашому місті. Дійсно, від погромів і самосудів відділяли якісь миті…

ЧЕРНИГОВ ЗНАМЯ ЕВДОКИМОВУ ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
10.06.1991ГОДА НА ИМЯ НАЧАЛЬНИКА НОСОВСКОГО РОВД ПОСТУПИВ ДЕПУТАТСКИИ ЗАПРОС ОТ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УССР ПРИХОДЬКО В.А.
10 ИЮНЯ 1991Г0ДА
ПРОКУРОРУ НОСОВСКОГО РАЙОНА ДИКОМУ В М. НАЧАЛЬНИКУ НОСОВСКОГО РОВД ЯРЕМЕНКО М М
ДЕПУТАТСКИИ ЗАПРОС
22 МАЯ 1991 ГОД ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ДНЯ ГРУППЬІ ЛЮДЕЙ ВДОХНОВЛЯЕМЬІЕ ВОСКЛИЦАНИЯМИ ЕФИМЕНКО МУЗЬІЧЕНКО ПИВОВАРА СОВЕРШИЛИ ПОГРОМЬІ ЗДАНИЯ РАЙОННОГО СОВЕТА НАРОДНИХ ДЕПУТАТОВ РК КПУ, ГДЕ ВЬІЛОМАЛИ ДВЕРЬ, РАЗБИЛИ ОКОННЬІЕ СТЕКЛА, РАЗЛОМАЛИ ЗАБОР В РАЙКОМЕ ПАРТИИ. НАНЕСЛИ ТЕЛЕСНЬІЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ (УКУСЬІ) УПРАВЛЯЮЩЕМУ ДЕЛАМИ РАЙИСПОЛКОМА КРОМЕ ОТОГО В ХОЗЯЙСТВЕ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УССР ПРИХОДЬКО СОВЕРШИЛИ АНТИКОНСТИТУЦИОННЬІЙ ОБЬІСК BO ВСЕХ ХОЗЯЙСТВЕННЬІХ ПОМЕЩЕНИЯХ. У ДЕПУТАТА ОБЛАСТНОГО СОВЕТА ПЕРВОГО СЕКРЕТАРЯ РАЙКОМА ПАРТИИ СОТНИЧЕНКО В.Г. ПРОИЗВЕЛИ АНТИКОНСТИТУЦИОННЬІЙ ОБЬІСК ВО ВСЕХ ШКАФАХ. ТУМБОЧКАХ. ХОЛОДИЛЬНИКЕ. ПОДВАЛАХ И ПОДСОБНЬІХ ПОМЕЩЕНИЯХ ХУЛИГАНСКИЕ УГОЛОВНЬЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ИЗВЕСТНЬІ И ПРОИСХОДИЛИ НА ГЛАЗАХ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЬІХОРГАНОВ И ИХ РУКОВОДИТЕЛЕЙ НО МЕР К ХУЛИГАНСТВУЮЩЕМУ ОЛЕМЕНТУ НИКАКИХ НЕ ПРИНЯТО
ПРОДОЛЖАЕТСЯ ПОСТОЯННЬІЙ ШАНТАЖ CO СТОРОНЬІ ГРАЖДАН КОТОРЬІЕ В СВОЕ ВРЕМЯ ОТБЬІВАЛИ ЗНАЧИТЕЛЬНЬІЕ НАКАЗАНИЯ: НОВИКА ПАВЛОВА ПРОДОЛЖАЕТСЯ НАГЛЬІЙ ШАНТАЖ КАЖДЬІЙ ДЕНЬ CO СТОРОНЬІ МУЗЬІЧЕНКО ЕФИМЕНКО ПИВОВАРА И ДРУГИХ ПО НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ
ПРИ СОЗДАНИИ ПРАВОВОГО ГОСУДАРСТВА РАЗГУЛ БЕЗЗАКОННЯ И БЕЗОТВЕТСТВЕННОСТИ МОЖЕТ ПРИВЕСТИ К ГИБЕЛИ БЕЗВИННЬІХ ЛЮДЕЙ... ПРОШУ СЕГОДНЯ 10 ИЮНЯ 1991ГОДА ПРОВЕСТИ ПРОФИЛАКТИЧЕСКИЕ И ДРУГИЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПО НЕДОПУЩЕННЮ НАРУШЕНИИ ПРАВОПОРЯДКА В ГОРОДЕ HP.CQBKA
ЗА СОВЕРШЕННЬІЕ ПОГРОМЬІ ГОСУДАРСТВЕННЬІХУЧРЕЖДЕНИЙ. АНТИКОНСТИТУЦИОННЬІЕ ОБЬІСКИ. ПОСТОЯННЬІЙ ШАНТАЖ. ПРОШУ ПРИНЯТЬ МЕРЬІ В СООТВЕТСТВИИ С ЗАКОНОМ
СОДЕРЖАНИЕ ЗАПРОСА ПРОИШУ НЕМЕДЛЕННО ДОВЕСТИ ДО СВЕДЕНИЯ ПРОКУРОРА ОБПАСТИ Т ДОЦЕНКО МИ И НАЧАЛЬНИКА УВД Т ЕВДОКИМОВА В.А.
НАРОДНЬІЙ ДЕПУТАТ УССР В.А. ПРИХОДЬКО
Н-Р ЧЧ7 (ТЕКСТ ЗАПРОСА НАПИСАН НАУКРАИНСКОМ ЯЗЬІКЕ) ПЕРЕДАЛ...МИРОНЕЦ . ПРИНЯЛ БАРЛОВСКИИ 18.00

Мова документів російська – ще ж був хоч тріщачий по всім швам, але «союз нєрушімих рєспублік свабодних» і вся міліція великої країни рапортувала на одній мові.

Хотіли відбутися «малою кров’ю», як кажуть. Раз люди продовжують вимагати відставок вищого керівництва, то проведемо пленум райкому партії, оголосимо догани. Щоб не ризикувати, що хтось проголосує «не так», зробимо голосування відкритим. Хай тільки спробує хто…

Пленум провели. І все вийшло по задуманому. Але народ вже був не таким, щоб ковтати такі примітивчики. Цей пленум призвів до нового вибуху. І знову, аби ж вміли прораховувати наслідки, то не творили б того сценарію за яким за довіру першому секретарю проголосували 56 із 58 при двох, що утрималися і ЖОДНОГО ГОЛОСУ ПРОТИ. Не можна так із вируючим народом. І наступні дні це довели.

А поки що сухий текст телетайпограми від 12 червня 1991 року з Носівки в Чернігів:

0 2 19 2113 ЗНАМЯ НАЧАЛЬНИКУ УВД Г. ЧЕРНИГОВ НОСОВКА РОВД 12 ИЮНЯ 1991 ГОДА С 11 ДО 16.25 ПРОХОДИЛ ПЛЕНУМ НОСОВСКОГО РК КПУ С ПОВЕСТКОЙ ДНЯ «ОБ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОЙ ОБСТАНОВКЕ В РАЙОНЕ И ПУТЯХ ЕЕ СТАБИЛИЗАЦИИ». НА ПЛЕНУМЕ ПРИСУТСТВОВАЛИ 58 ИЗ 65 ЧЛЕНОВ РАЙКОМА И 80 ЧЕЛОВЕК ПРИГЛАШОННЬІХ СЕКРЕТАРЕЙ ПАРТОРГАНИЗАЦИЙ И РУКОВОДИТЕЛЕЙ.
С ИНФОРМАЦИЕЙ ВЬІСТУПИЛА ЧЛЕН ЦК КПУ 1 СЕКРЕТАРЬ РК КПУ СОТНИЧЕНКО. В ОБСУЖДЕНИИИ ВИСТУПИЛИ 27 ЧЕЛОВЕК. ПРИ ОТКРЬІТОМ ГОЛОСОВАНИИ ЗА ДОВЕРИЕ 1 СЕКРЕТАРЮ ПРОГОСОВАЛИ 56 ЧЕЛОВЕК ДВА ЧЕЛОВЕКА ВОЗДЕРЖАЛИСЬ. ПРОТИВ НЕБЫЛО. :ЗА ДОВЕРИЕ ПРЕДСЕДАТЕЛЮ РАЙИСПОЛКОМА ПРИХОДЬКО, КАК ЧЛЕНУ БЮРО РК КПУ ПРОГОЛОСОВАЛИ 49 ЧЕЛОВЕК, 9 ВОЗДЕРЖАЛИСЬ. ПРОТИВ НЕ БЫІЛО. ЗА УПУЩЕНИЕ В РАБОТЕ 1 СЕКРЕТАРЮ СОТНИЧЕНКО ОБЬЯВЛЕНО ВЬІГОВОР.
НА ПЛЕНУМЕ ПРИСУТСТВОВАЛИ И ВЫСТУПИЛИ СЕКРЕТАРЬ ОБКОМА КПУ СЕРКОВ И ПРЕДСЕДАТЕЛЬ РЕВКОМИСИИ ОБКОМА КПУ ГРИНЬ.
ВО ВРЕМЯ РАБОТИ ПЛЕНУМА МИТИНГОВ ШЕСТВИЙ, ПИКЕТИРОВАНИЙ НЕ БЫЛО. ЛИЧНЬІЙ СОСТАВ РОВД В КОЛИЧЕСТВЕ 46 ЧЕЛОВЕК НАХОДИТСЯ В РЕЗЕРВЕ. НАРУШЕНИЙ ОБЩЕСТВЕННОГО ПОРЯДКА НЕ ЗАРЕГИСТРИРОВАНО. ОБСТАНОВКА В ГОРОДЕ НОРМАЛЬНАЯ.
НАЧАЛЬНИК РОВД ЯРЕМЕНКО.
ПЕРЕДАЛ РОМАНЕНКО ПРИНЯЛ ЗЕЛЕНСКИЙ 18-19

Події знову розгортаються. 12 червня пленум відбувся, але хитрість його рішення не виправдала сподівань носівчан. Атмосфера знову накалилась. Процес вже почав дратувати і тих, хто намагалися бути нейтральними до подій, але були би відповідальними, коли б ці події переросли в некеровані. Тому наступного дня, 13 червня, до першого секретаря райкому компартії Віри Сотніченко письмово звертаються тодішні прокурор району Володимир Дикий і начальник носівської міліції Михайло Яременко. Сьогодні із того листа можна відновити ще один погляд на Носівський Майдан очима правоохоронців:

Заместителю председателя исполкома
Носовского районного совета народних депутатов Сотниченко В.Г.
16 мая 1991 года решеннем исполкома Носовского городского совета народних депутатов бити освобождени от занпмаемых должностей директор неполной средней школы №4 Ефименко Ннколай Сергеевич и директор среднен школы №2 Музыченко Григорий Иванович.
Ефименко Н.С. является депутатом Носовского районного Совета народных депутатов, Музыченко Г. И. является депутатом Носовского городского Совета народних депутатов, однако их освобождение от должностн было пронзведено без согласпя Советов народних депутатов.
Незаконное увольненне Ефименко Н. С. и Музыченко Г. И. вызвало возмущение в трудових коллективах города, среди населення.
Неоператпвность исполкомов городского и районного Советов народних депутатов в устранении нарушения, допущенного по. отношению к Ефименко Н. С. и Музыченко Г. И. привели к несанкцноннрованным шествням по городу 20, 21 и 22 мая 1991 года в котором приняли участие около 2 тысяч человек.
Неоперативность, растерянность, а порей и ненскренность проявляет исполком районного Совета народних депутатов в настоящее время.
9 июня 1991 года состоялся санкционнрованний митинг, на котором зам. председателя райнсполкома Комар А. И. заявил, что 10 июня 1991 г. будет созвана сессия районного Совета для обсуждення сложившейся политической ситуации в районе. Однако по неизвестным причинам значительная часть депутатов 10 июня 1991 года на сессию не явились. В этот же день около 17 часов часть жнтелей г. Носовкн в количестве 150-200 человек пришли к зданию райисполкома с требованием обьяснить причину непроведения сессии. После 2-х часовых переговоров зам. председателя райисполкома Ведмидь В. В. с депутатом районного Совета Ефименко Н. С. пришли к согласив, что не позже 13.06.1991 года будет проведен исполком районного Совета, на котором будет принято решение о дате и месте проведения сессии райсовета.
Однако 13.06.1991 года исполком райсовета по нензвестным причинам не состоялся. Такое бездействне исполкома районного Совета вызывает недоверие к исполкому среди людей, вызывает еще большую напряженность в трудових коллективах города, особенно на заводе "Победит". Среди зкстремистки настроенных лиц идут призывы к пикетированию зданий Носовского РККПУ и Носовского райисполкома.
По имеющимся данным Ефименко Н. С. и Музыченко Г. И. с 14.06.1991 года заявят о голодовке в поддержку резолюций митинга от 26 мая и 9 июня 1991 года. Намерены обьявнть голодовку некоторые воины-афганцы, в 9 органнзациях города созданы стачечные комитеты в поддержку резолюций митингов: завод «Победит», сахарный завод, "Сельхозтехника", районный узел связи, центральная районная больница, СШ №2, НСШ №4, районный отдел народного образования. Прокуратурой района н РОВД приннмаются меры по стабилизации обстановки и недопущению нарушеннй обшественного порядка.
Наряду с зтнм считаем, что в сложившнхся условнях необходимо срочно провести сессию районного Совета народных депутатов н обсудить пути выхода из крнзисной политической ситуации.
ДЕПУТАТ РАЙОННОГО СОВЕТА ПРОКУРОР РАЙОНА В. М. ДИКИЙ
ЧЛЕН ИСПОЛКОМА РАЙОННОГО СОВЕТА НАЧАЛЬНИК РОВД М. М. ЯРЕМЕНКО

І знову на ті ж граблі. Носівка знову починає вирувати. 14 червня 1991 року на центральній площі відновили голодівку Микола Єфіменко і Григорій Музиченко. До них приєднався Іван Кошовий, який на той час працював інспектором відділу освіти. Правоохоронним органам стає відомим, що до голодуючих мають приєднатися молоді на той час афганці. А це вже сила. Це серйозне попередження, що ігри в «котики-мишки» з носівчанами не пройдуть.

В найбільшому трудовому колективі заводу «Побєдіт» відбуваються відкриті партійні збори з вимогою відставки з посад Віри Сотніченко і Віктора Приходька.

НАЧАЛЬНИКУ Носовского РОВД капитану милиции ЯРЕМЕНКО М.М.
РАПОРТ
Докладываю, что 14 июня 1991 года в 16 часов 30 минут в актовом зале з-да "Победит" состоялось открытое партийное собрание. На данном собрании присутствовало 46 чл. КПСС завода "Победит", рабочие завода в обшей сложности около 150 человек. Также присутствовали чл. ЦК КПСС, генеральный діректор п/о им.Королева Никифоров Леонард Львович, 1-й секретарь РК КПУ Сотниченко В.Г., секретари Булах и Волынский, секретарь обкома Сирко (видно мався на увазі Сєріков - від авт.). Присутствовали представители рабочих коллективов Носовского доротдела и к-за им.Фрунзе.
Выступили:
  1. Марушко Николай Михайлович, зам. директора-секретарь парт.орган.
  2. Сотниченко Вера Григорьевна - 1-й секретарь РК КПУ
  3. Дяченко Анатолий Трофимович - начальник цеха
  4. Дяченко Анатолий Трофимович- секретарь цеховой п/о
  5. Машукий Роман Ярославович - гл. энергетик
  6. Коломиец Анатолий Николаевич - секретарь цеховой п/о
  7. Пономаренко Олег Михайлович - начальник котельни
  8. Пуха Александр Николаевич - представитель доротдела
  9. Никифоров Леонадр Львович - генеральный директор произ. объединения
  10. Жигун Николай Алексеевич - чл. КПСС, зам. нач. цеха
  11. Кубрак Владимир Григорьевич - директор з-да "Победит"
  12. Серков В. Г.- секретарь обкома
Принято решение партсобрания о поддержке ранее принятого решения трудового коллектива, в частности об отставке первых лиц района. На вопросы отвечала в течение часа Сотниченко В.Г.
О чем докладываю настоящим рапортом.
14 июня 1991 года
Ст. уч. инспектор Носовского РОВД капитан милиции
(підпис) Козлов А.И.

Обурення діями керівництва районом вже не зупинити, бо піде ще потужніша хвиля протестів. Носівська міліція, передбачаючи розвиток подій терміново проводить збори особового складу, на яких приймає звернення до міністра внутрішніх справ УРСР (цікавий документ).

Министру МВД УССР
Начальнику УВД Черниговской обл.
Со средины мая 1991 года до настоящего времени в Носовском районе сохраняется сложная общественно-политическая обстановка, сложившаяся в результате недовольства населения методами руководства РК КПУ и РИК Носовского районного Совета народных депутатов. Усилиями личного состава удается предупредить массовые нарушения общественного порядка, которые могли бы иметь непредсказуемые последствия.
Руководители партийных, советских органов самоустранились от решения вопросов по нормализации обстановки, дают искаженную информацию в прокуратуру области и другие органы, обвиняя личный состав РОВД и его руководство в нагнетании обстановки, бездеятельности.
Считаем необходимым довести до вашего сведения, что существующая конфронтация руководителей района с населением отрицательно влияет на выполнение функциональных обязанностей РОВД и может привести к тяжелым последствиям.
Обращение принято на собрании личного состава Носовского РОВД Черниговской обл.
14 июня 1991 г.

Традиційна телетайпограма «в область»:

02 192113 ЗНАМЯ ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
14.06.91 11.30 НА ПЛОЩАДИ В ЦЕНТРЕ Г НОСОВКА НАЧАЛИ ГОЛОДОВКУ ЕФИМЕНКО НИКОЛАЙ СЕРГЕЕВИЧ 1947. ДИРЕКТОР Н/СРЕДНЕЙ ШКОЛЫ HP 4. МУЗЫЧЕНКО ГРИГОРИЙ ИВАНОВИЧ 1955. ДИРЕКТОР СШ НР2, КОШЕВОЙ ИВАН ИВАНОВИЧ 1955. ЖЕНАТ. ИНСПЕКТОР РАЙОНО, БЫВШИЙ ИНСТРУКТОР НОСОВСКОГО РК КПУ. ИМЕЕТ ДОЧ/Ь - УЧЕНИЦА 2 КЛАССА, ЖЕНА НАДЕЖДА АЛЕКСЕЕВА УЧИТЕЛЬНИЦА Н.СР ШКОЛЫ НР4. ПРОЖИВАЕТ Г.НОСОВКА, УЛ СТРАТИЛАТА. 12, КВ. 2.
НА ПЛОЩАДИ ВОЗЛЕ ГОЛОДУЮЩИХ СТОЯТ ТРИ СТЕНДА НА КОТОРЫХ ПОМЕЩЕНЫ НАДПИСИ «ГОЛОДОВКА БЕССРОЧНАЯ ПОКА НЕ БУДУТ ВЫПОЛНЕНЫ РЕЗОЛЮЦИИ 1-ГО И 2-ГО МИТИНГОВ, ОБРАЩЕНИЕ В ВЕРХОВНЫЙ СОВЕТ УССР, ЦК КПУ, ОБКОМ И ОБЛИСПОЛКОМ», ВЫРЕЗКИ ИЗ ГАЗЕТ О СОБЫТИЯХ В НОСОВКЕ. ЛИСТОВКИ. ПРИЗЫВАЮЩИЕ К ЕДИНСТВУ И СОЛИДАРНОСТИ ДЕМОКРАТИЧЕСКИХ СИЛ. ОБРАЩЕНИЕ К КОММУНИСТАМ О ВЫХОДЕ ИЗ ПАРТИИ
НА ЗАВОДЕ ПОБЕДИТ В 17 30 НАЧАЛОСЬ И В 19 30 ЗАКОНЧИЛОСЬ ОТКРЫТОЕ ПАРТСОБРАНИЕ С ПОВЕСТКОЙ ДНЯ:
  1. ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ В РАЙОНЕ
  2. ОБСУЖДЕНИЕ РАБОТЫ ПЛЕНУМА РК КПУ ПО ЭТОМУ ВОПРОСУ
  3. ПОЗИЦИЯ ЗАВОДСКОЙ ПАРТОРГАНИЗАЦИИ В ДАННОЙ СИТУАЦИИ.
В РАБОТЕ СОБРАНИЯ ПРИНЯЛИ УЧАСТИЕ ГЕНЕРАЛЬНЫЙ ДИРЕКТОР ОБЪЕДИНЕНИЯ ИМ КОРОЛЕВА ЧЛЕН ЦК КПУ НИКИФОРОВ Л.Л. СЕКРЕТАРЬ ОБКОМА СЕРКОВ В.Г., 1-Й СЕКРЕТАРЬ НОСОВСКМГО РК КПУ СОТНИЧЕНКО В. Г. ВЫСТУПИЛИ 11 ЧЕЛ. В ОСНОВНОМ РУКОВОДИТЕЛИ СЛУЖБ. ВСЕ ВЫСТУПАЮЩИЕ. КРОМЕ Т. НИКИФОРОВА ТРЕБОВАЛИ ОТСТАВКУ ПРИХОДЬКА И СОТНИЧЕНКО. В. РЕШЕНИИ ПРОВЕСТИ РАЙПАРТ КОНФЕРЕНЦИЮ, НА КОТОРОЙ РЕШИТЬ ВОПРОС ОБ ОСВОБОЖДЕНИИ СОТНИЧЕНКО ОТ ЗАНИМАЕМОЙ ДОЛЖНОСТИ.
ГОЛОДАЮЩИЕ ОСТАЮТСЯ НА НОЧЬ НА ПЛОЩАДИ В ПАЛАТКЕ. ОБСТАНОВКА В ГОРОДЕ НОРМАЛЬНАЯ. КОНТРОЛИРУЕТСЯ РАБОТНИКАМИ РОВД.
ОБЩЕСТВЕННЫЙ ПОРЯДОК В ТЕЧЕНИЕ ДНЯ НЕ НАРУШАЛСЯ. РЕЗЕРВ В РОВД 35 ЧЕЛ
НА СОБРАНИИ ПРИСУТСТВОВАЛИ 120 ЧЕЛ.
П/П ЯРЕМЕНКО ПЕРЕД ЛУКЬЯНЕНКО
ПРИНЯЛ
СКОЛЬКО ЧЕЛОВЕК ПРИНИМАЛИ УЧАСТИЕ В РАБОТЕ СОБРАНИЯ?
НА СОБРАНИИ ПРИСУТСТВОВАЛИ 120 ЧЕЛ.
ГОЛОДАЮЩИЕ СЕЙЧАС НАХОДЯТСЯ НА ПЛОЩАДИ9 ТОЧНОЕ МЕСТО ИХ РАСПОЛОЖЕНИЯ?
ГОЛОДАЮШЕ НАХОДЯТСЯ НА ПЛОЩАДИ. БУДУТ НОЧЕВАТЬ НА ПЛОЩАДИ МЕЖДУ ГОСТИНИЦЕЙ И КИНОТЕАТРОМ
КРОМЕ СОТНИЧЕНКО КТО ЕЩЕ ИЗ ЧЛЕНОВ РАЙКОМА И РАЙИСПОЛКОМА ПРИСУТСТВОВАЛ НА СОБРАНИИ9
ИЗ РИК НЕ БЫЛИ. ИЗ РК КПУ - 2-Й И 3-Й СЕКРЕТАРИ.
УТОЧНИТЕ ДО КАКОГО ЧИСЛА ВЫПОЛНИТЬ ТРЕБОВАНИЯ. У ВАС УКАЗАНО ДО Г -2ИІ Ж (ОШИБКИ)
ДО 1-ГО АВГУСТА.
ПОНЯЛ СПС ПРИНЯЛ ПРОСКУРИН 21-55 ЧТО ЕЩЕ? ПОКА ВСЕ

Носівський Майдан продовжується. Читайте – це історія подій в нашому місті.

* * *

Якщо виходити з текстів телетайпограм, то напрошується висновок про затишшя. Але воно виявилося оманливим затишшям. Затишшям перед останньою бурею. До голодуючих на центральній площі Миколи Єфіменка, Григорія Музиченка і Івана Кошового 15 червня 1991 року приєднуються Федір Картун (заступник головного лікаря райлікарні) і громадянин поважного віку Зленко. Останній оголосив голодовку дещо раніше за відкриття церкви на Вербові, користуючись нагодою створеною основною подією. І, головне, до голодуючих приєдналися понад 20 чоловік носівських афганців, яких «організували» Іван Кошовий та Ольга Хоменко. Біля голодуючих було небагато людей, але «електризація атмосфери» була максимальною. Відчувалося, що до війни оголошеної владі представниками середнього і старшого поколінь, долучиться молодь, яка «за афганців». І гряне буря. Гряне всього через два дні, 17 червня. Вона дійсно буде вирішальною.

15.06.91 (дата дописана рукою)
02 19257 1 ЗНАМЯ НАЧ УВД ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
СООБЩАЮ, ЧТО НА ЦЕНТРАЛЬНОЙ ПЛОЩАДИ ГОР. НОСОВКА ПРОДОЛЖАЮТ ГОЛОДОВКУ МУЗИЧЕНКО. ЕФИМЕНКО КАРТУН, КОШЕВОЙ, ЗЛЕНКО, КОТОРЫЕ ДОБАВИЛИ 4-Й СТЕНД С НАДПИСЬЮ «НОСИВЧАНИ, НАС ОБМАНУЛИ» ПРЕДУПРЕДИТЕЛЬНУ ЗАБАСТОВКУ НАМЕЧЕНО НА 17.06.91 ГОДА| ЛЮДЕЙ ВОЗЛЕ ГОЛОДАЮЩИХ ПОСТОЯНО НАХОДИТСЯ ПРОХОЖИХ 10-15 ЧЕЛОВЕК ВЗРОСЛЫХ .
ОБСТАНОВКА В ГОРОДЕ НОРМАЛЬНАЯ, КОНТРОЛИРУЕТСЯ РАБОТНИКАМИ
РОВД. ОП В ТЕЧЕНИЕ ДНЯ НЕ НАРУШАЛСЯ, П/П НАЧ НОСОВСКОГО РОВД ЯРЕМЕНКО ПЕРЕДАЛ ХИЛЕНКО
0 2 19 2113 ЗНАМЯ
2 19257 1 ЗНАМЯ ИЗ НОСОВСКОГО РОВД
СООБЩАЮ, ЧТО ПОСЛЕ НОЧЛЕГА НА ПЛОЩАДИ ПРОДОЛЖАЮТ ГОЛОДОВАТЬ МУЗИЧЕНКО, ЕФИМЕНКО, КАРТУН, КОШЕВОЙ, ЗЛЕНКО, КОТОРЫЕ НОЧЕВАЛИ В ПАЛАТКАХ ПОД ЗДАНИЕМ ГОСТИНИЦЫ НА ПЛОЩАДИ. ОБСТАНОВКА В ГОРОДЕ НОРМАЛЬНАЯ, НАРУШЕНИИ ОП НЕТ. ЛЮДЕЙ ПРОХОЖИХ ВОЗЛЕ НИХ ОКОЛО 10 ЧЕЛОВЕК. П/П НАЧ НОСОВСКОГО РОВД ЯРЕМЕНКО ПЕР. ХИЛЕНКО ПР. БОЯРЧУК 07.03.

Оприлюднюю телетайпограми від 15 та 16 червня. Дійшов висновку, що вони не повні, або не всі. Нема про афганців. Причин не знаю. Додаю (вибачення за якість) скан тодішньої газети «Деснянська правда» із теж цікавими умозаключеннями про носівські події.

З тексту в статті:

«… періодично оголошувані голодування, велелюдні мітинги, бурхливі сесії, сповнені внутрішньої напруги пленуми. Були і змокрілі на дощі діти, і міліцейський кордон перед ними. Не обійшлося і без шастання по райкомівських і виконкомівських кабінетах, гучного візиту «у начальницькі хороми» з доскіпливо безпардонним обстеженням найдальших закапелків…
От вам і Носівка! Її показувало телебачення, про неї багато писали різні видання. Бо таке тихе до недавна містечко не на один тиждень насправжки стало чи не найбільш гарячою точкою на політичній карті не лише області, а й республіки».

Це наша історія, історія нашого міста.

Інші статті[ред. | ред. код]

  1. «Пристрасті навколо влади» — стаття Євгенія Чернюка у тодішній республіканській газеті "Рабочее слово" від 28 травня 1991 року (російською).
  2. «Переведи мене через Майдан» — стаття Інги Рисюк про Носівський майдан у газеті "Комсомольское знамя" за 4 червня 1991 року (російською).
  3. «В Носівці на площі» — стаття М. Вавіровського в газеті «Іменем Закону» від 23 червня 1991 року (російською).
  4. Боротьба за незалежність України у 1989–1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову. До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Укр. інститут нац. пам'яті, Черніг. обл. держ. адм.; Черніг. громадськ. орг. ком. з підготовки та проведення заходів щодо відзначення 20-ї річниці утворення громадсько-політ. орг. Народного Руху України за перебудову; Упоряд.: С. В. Бутко, С. В. Соломаха. – Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2009. – 432 с. ISBN 978-966-533-413-2

Посилання[ред. | ред. код]