Носівський будинок культури

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Носівський міський будинок культури

Носівський міський будинок культури Носівської міської ради (Носівський МБК) — розташований в м. Носівка по вулиці Центральній, 8

Історія

1960 року в Носівці був збудований Будинок культури. І це стало справжньою подією для жителів міста.

Першим директором Будинку культури був Мольченко Микола Миколайович, наступники: Кузьменко Микола Леонтійович, Бурнос Василь Іванович (1989-1992), Антонович Людмила Іванівна, Левченко Володимир Миколайович, Чорненький Леонід Гаврилович, Бокотько Андрій Анатолійович, Ігнатенко Ольга Феодосіївна.

Теперішній директор – Ворошилов Вячеслав Миколайович.

21 жовтня 2012 року відбулося урочисте відкриття, на той час, районного будинку культури після реконструкції. На відкритті були присутні почесні гості: голова обласної державної адміністрації В. М. Хоменко, народний депутат України І. І. Куровський, голова Носівської райдержадміністрації А. Г. Красносільський, голова районної ради М. В .Васюк, начальник головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини облдержадміністрації С. І. Мойсієнко.

Керівники-метри, які працювали в будинку культури:

З 22 липня 2021 у будинку культури працює Центр вакцинації проти COVID-19.

Творчі колективи

Народний аматорський хор

Детальніше: Народний аматорський хор Носівського міського будинку культури

Ансамбль пісні «Полісяни»

Детальніше Ансамбль пісні «Полісяни»

Ансамбль танцю «Носівчанка»

Танцювальний ансамбль «Носівчанка», листопад 2017

Ансамбль танцю «Носівчанка» «народився» у листопаді 1977 року, ініціатива його створення належить Людмилі Антонович, яка приїхала працювати у Носівський будинок культури ще будучи студенткою останнього курсу Ніжинського культурно - освітнього училища.

20 років плідної праці дали свій результат, і в 1997 році колективу «Носівчанка» було присвоєне почесне звання «народний аматорський».

З листопада 2016 року керівником народного Аматорського ансамблю танцю «Носівчанка» є молодий, але досвідчений хореограф Юлія Ігнатенко.

У дружній танцювальній сім’ї виховується понад 80 артистів у основній, молодшій та підготовчих групах.

Втілення найсміливіших творчих мрій і сподівань керівника та вихованців сприяє перемогам у різноманітних фестивалях та конкурсах.

Оркестр духових інструментів

Носівський духовий оркестр, 2019
Детальніше: Народний аматорський оркестр духових інструментів Носівського міського будинку культури

Оркестр був створений у 2004 році. Керівник — Яна Іщук. У 2014 оркестру надане почесне звання «народний аматорський».

Станом на травень 2019 колектив об'єднував 22 музикантів.

Кіностудія «Колос»

Народна аматорська кіностудія «Колос» створена у 1966 році. За активну пропаганду самодіяльного кіно-аматорського мистецтва та участь у Всесоюзних, Республіканських та обласних фестивалях і конкурсах 27 квітня 1973 року кіностудії було присвоєно звання «народна самодіяльна». І донині студія систематично підтверджує це високе звання.

З 2015 року кіностудію «Колос» очолює Наталія Халімон.

Колектив кіностудії працює над створенням кіно-відеофільмів та фото-робіт державних та народних свят, концертних програм та виступів колективів художньої самодіяльності.

Інші колективи

Також при будинку культури працюють (станом на червень 2019):

Галерея відео

Вітання Носівського міського будинку культури з Різдвом Христовим, січень 2021.

Колядки виконують (зліва-направо): Микола Лазаренко, Ярина Чухліб, Надія Приходько, Алла Боженко, В'ячеслав Ворошилов.

Архітектурна перлина Носівки

Матеріал надав Вячеслав Ворошилов, травень 2023

Носівський Будинок Культури — це одна із перлин архітектури нашого міста. Був побудований у 1960 роках минулого століття у стилі Ампір.

Стиль ампір є завершальним етапом класицизму, що виник у першій третині XIX століття. У Франції епохи Наполеона Бонапарта відбулося переродження класицизму в насаджений зверху, офіційний імперський стиль, сутність якого знайшла свій відбиток у його назві (від фр. empire — «імперія»).

Відродження ампіру в перероджених формах відбулося за радянських часів, у період від середини 1930-х до середини 1950-х років.

Чаша в стилі ампір

Ампір відноситься до так званих «королівських стилів», які можна характеризувати театральністю в оформленні архітектурних будівель та інтер'єрів. Особливість архітектурного ампіру полягає в обов'язковому наявності колон, пілястрів, ліпних карнизів та інших класичних елементів, а також мотивів, що репродукують практично без змін античні зразки скульптури, подібні до грифонів, сфінксів, левових лап, великих чаш і тому подібних скульптурних конструкцій.

Цікаво те, що Носівський Будинок культури — єдина споруда в області, де був майже цілком збережений архітектурний парадний ансамбль із великих чаш на постаментах з фальш колонами, які віншують вхід до алеї, що веде до фасаду будівлі.

Пам'ятна дошка «Алея миру і єднання»

Алея проходить через дендрологічні насадження з лип, кінського каштана, грабів, берез та дубів. Раніше вздовж алеї була висаджена горобина, яка згодом дуже розрослася і дерева були викорчувані.

З 2015 по 2019 рік Носівський Районний, а далі Міський будинок культури посів провідне місце серед будинків культури області, саме тому до Носівського МБК у 2019 році приїздила делегація директорів Центрів народної творчості з усієї України для перейняття досвіду. І тоді була заснована перша в Україні «Алея миру та єднання», яку висадили очільники культурних центрів всіх областей України.

Батьки ГО «Сила матері» з дітьми

І в той саме рік, долучившись до спільної творчої діяльності, батьки ГО «Сила матері» виявили бажання доповнити «Алею єднання та миру» та висадили 30 кущів троянд.

Таким чином, Носівський будинок культури впровадив одне із завдань культури: збереження архітектурного надбання та поширення культурної спадщини.

Архітектурний ансамбль із чашами Носівського МБК — це невіддільна перлина архітектури нашого міста, і дякуємо всім, хто допоміг зберегти цю візитівку нашого міста до сьогоднішнього дня та для майбутніх поколінь.

Схожими архітектурними ансамблями є Воронцовський палац у Криму, палаци у Качанівці і Сокиринцях Чернігівської області.

Високе мистецтво в маси несемо

Джерело: Микола Кохан: Вячеслав Ворошилов: «Високе мистецтво в маси несемо, джерела духовності повнимо», che.cn.ua, переглянуто 3 січня 2025

І талановитий, і хазяйновитий

Друге десятиліття досить ефективним директором Носівського МБК є режисер і сценарист, соліст і артист, поет, голова ради директорів будинків культури області, двічі фахово дипломований Вячеслав Миколайович Ворошилов з надзвичайно професійною командою митців. З такими, як кажуть, можна гори перевернути. Так воно і є.

Підстава: п'ять художніх колективів носять високе звання: «народний аматорський» – «Носівчанка», «Полісяни», «Горлиця», духовий оркестр, хор, кіностудія «Колос». Вячеслав Миколайович багато робить, аби сценічне мистецтво доходило до сердець людей, створює нові цікаві проекти і сценарії, граючи першу скрипку у їх реалізації. Разом із високотворчим колективом популяризує народну українську культуру, джерела мистецтва, яскраво і змістовно втілює їх у життя. Це забезпечує масштабний успіх у глядачів, прищеплює їм любов до чудової української пісні і барвистої української мови.

Колектив Носівського МБК 2024.jpg

Колектив Носівського МБК: Олександр Рянічев, Ольга Ігнатенко, Людмила Антонович, Олексій Михайленко, Юлія Ігнатенко, Андрій Бокотько, Марія Гавриленко, Вячеслав Ворошилов, Наталія Скрибка і Світлана Мельник (Яснозірський БК), Надія Сафонкіна, Наталія Халімон

Вячеслав Ворошилов – ще й господарник справжній. З колективом самотужки зробив ремонт підвалу, що став тимчасовим укриттям. З метою економії коштів 10 років тому всі звичайні лампочки у МБК, (а їх аж 300 штук), замінив на світлодіодні. Модернізував систему опалення, встановивши запобіжні випускні клапани. Чим запобіг утворенню повітряних пробок у системі. На прилеглій території – розмаїття квітів, насіння рідкісних сортів надає природолюбам. Буяють дерева європейських порід, китайський бамбук. Висадили алею «Миру та єднання України». Ніби заходиш у міні-ботанічний сад, де неймовірна краса і пахощі. Хочеться зупинитись, полюбуватись і подякувати керівнику-хазяїну. Скрізь би так.

Від «Факела» до «Полісян» – півстолітній шлях

Носівський МБК славиться талантами у пісенному, танцювальному і музичному жанрах і фото та кіномистецтві. У кращі роки у селах і хуторах з успіхом виступала агітаційно-художня бригада «Факел» (художній керівник, сценарист, поет і письменник, завідувач Яснозірківського будинку культури, заслужений працівник культури Микола Адаменко) В її складі був фольклорний ансамбль «Криниченьки», у який входили подружжя Микола та Любов Костюки і Любов Утва. Микола Васильович немало років був незмінним акомпаніатором і художнім керівником народного аматорського ансамблю української пісні «Полісяни», що стали правонаступником «Факела».

Популярний творчий колектив і сьогодні до широкого глядацького загалу доносить милі серцю народні, автентичні і задушевні пісні маловідомих поетів і композиторів. Обслуговують населення не тільки великих і малих сіл, а й постійні учасники Всеукраїнських конкурсів і фестивалів, виборюють престижні місця. Тепер у «Полісян» новий художній керівник – Анастасія Семенець, котра успішно закінчила Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, навчається на факультеті «музичне мистецтво» Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

Постійним учасником «Полісян» є директор Носівської публічної бібліотеки Ярина Чухліб. Ярина Олексіївна – багатогранний талант. Вона і у дуеті з Надією Сафонкіною (ще й солістка), обоє прекрасні ведучі концертів. А ще – незвичайний режисер і сценарист. У неї новітні підходи до створення сценаріїв. Кожен наступний несхожий на попередній. Тому одержуєш велике задоволення, буваючи на концертах, котрі по сценаріях (не тільки своїх) веде Ярина Чухліб. Гарною ведучою є і художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Носівчанка» Юлія Ігнатенко.

«Носівчанка» – велике свято танцю і краси

Творчий колектив – багаточисельний, нараховує понад сто учасників. Серед них – солісти та музиканти. Танцюристи входять у чотири вікові групи. Юлія Володимирівна готує вже п'яте покоління «Носівчанки». Вона також створила, очолювала і захистила звання «зразковий танцювальний колектив» «Лілея» Мринського будинку культури.

«Носівчанка» – головний учасник благодійних концертів. Його художній керівник з багатою творчою палітрою. Сформувала різноманітний репертуар, в якому українські народні і сучасні патріотичні танці, хореографічні картинки і композиції, хореографічні соло: «Віра», «Нескорені», «Козачок» тощо. У творчому тандемі із костюмером Ганною Безпалою створили безліч костюмів, чим поповнили матеріальну базу. Її колективи «Лілея» та «Носівчанка» на міжнародних конкурсах вибороли Гран-прі (найвища оцінка). За такі успіхи хотілось би, щоб місцева влада знайшла можливість простимулювати талановитого художнього керівника Юлію Ігнатенко.

Концерти благодійні – на потреби війська

– Носівський МБК у основу своєї творчої діяльності поклав благодійні концерти для збору коштів на потреби АТО, ООС, ЗСУ, на що вже передали колосальну суму. Їх учасники – кращі виконавці пісень, танців, музичних творів і творів для художнього читання. Їх з особливим нетерпінням чекають люди, котрі проживають не тільки у Носівці, а і у великих і малих селах, особливо у глибинці. Готові до копійки віддати з мізерних пенсій для Перемоги. У програму концертів входять народні, патріотичні номери. Брав участь духовий оркестр. Урочистий марш «Слава Героям», «Запорізький марш», «Марш патріотів», «Славні запорожці» вражали глядачів багатством мелодій і майстерним виконанням.

У програмах чільне місце займає народний аматорський колектив «Горлиця» (художній керівник і акомпаніатор Лариса Баклан). Зачаровують пісні «А мати журавлика жде», «Балада про синів», «Їхали хлопці, три запорожці», «А мати сина жде», «Гарний козак, гарний», «А в саду калина розцвітає», «Хата дитинства».

Є твори, які виконують солісти в супроводі духового оркестру: Вячеслав Ворошилов («Гуцулка Ксеня» та «Ніч яка місячна»), Надія Сафонкіна («Гей, соколи», «Перемога, свята Перемога»), Надія Сафонкіна та Ярина Чухліб («Червона рута»), Зведений номер із хором, «Полісянами», «Горлицею» та «Носівчанкою» – «Ой, у лузі червона калина» (солістка Анастасія Семенець), – зазначив Вячеслав Ворошилов.

Конкурси, які відкривали молоді і сімейні таланти

Носівський будинок культури є засновником та організатором багатьох різноманітних фестивалів та конкурсів, які прославляли Носівський район в області і за межами. Конкурс творчо обдарованої сільської молоді «Травневий цвіт», що став регіональним, заснований тодішнім завідувачем відділу культури Миколою Карабцем. Його опікав і допомагав тодішній заступник голови Носівської РДА (нині – заступник голови Макіївської ОТГ), поет Віктор Броварець. Віктор Михайлович написав текст пісні «Не твоя», яка отримала нагороду на Всеукраїнському фестивалі «Шлягер року». Безліч юнаків і дівчат із сіл і виселків блискуче демонстрували свої таланти. Конкурс дав путівку у велике мистецтво братам Максиму і Богдану Потебням, В'ячеславу Яковцю із села Козари. Вони закінчили музичний факультет Ніжинського університету ім. М. Гоголя, Паризьку і Харківську консерваторії.

Знаковими учасниками «Травневого цвіту» були Микола Сидоренко, Катерина Чернявська (директор Козарівського БК), Анастасія Мариненко (художній керівник дитячого вокального ансамблю «Любисток» Мринського БК), Олена Вовкогон (село Іржавець), Євгенія Новопоселенська (село Рівчак-Степанівка), які закінчили Ніжинський коледж культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької і працювали в Носівському РБК.

Щорічно проходив і конкурс «Зіркова родина». Скільки було засвічено обдарованих родин, що проживають на Носівщині! Зокрема, сім'я Короваїв із села Платонівка. У складі родинного тріо – глава родини (гармошка), дружина (бубон), донька Тетяна (фігурний свист на плівці); Віталій, Ольга, Наталія, Микола Ємці (духові та ударні музичні інструменти), Наталія і Сергій Євсовичі (вокальний дует), сестри Золотарьови (танцювальний дует), Алла та її син Євген Боженки (вокальний дует). В їхніх репертуарах було немало популярних українських творів, які брали за душу численних глядачів. Вони були мистецькою візиткою їхніх населених пунктів. З великим успіхом виступали на різних масових заходах, що проходили в своєму селі і в райцентрі.

На Покрову в міському парку проходив фольклорний фестиваль «Перлина душі народної», яке оцінювало обласне журі. Влаштовували виставку творів народних митців та майстрів народної творчості. А ще конкурси – «Гартаначка – страва Носівщини», перукарської майстерності «Цирульня року», фестиваль-огляд сільських будинків культури до Дня міста.

Вячеслав Ворошилов сподівається, що після закінчення війни вдасться відновити старі та запровадити нові конкурси із широким залученням сільських і міських талантів. Хоче, щоб вони, як естафету, несли до людей невмирущу старовинну і сучасну українську пісню, танець і художнє слово.

У репертуарах – чудові пісні Сергія Дзюби. Авторський концерт буде

Багато значить для ансамблів і окремих виконавців поповнення їх репертуарів різнотематичними піснями обдарованого поета, композитора, соліста, журналіста і письменника, редактора обласної, найкращої в Україні газети «Чернігівщина», що стала фронтовою, Сергія Вікторовича Дзюби.

Солістка Юлія Лазаренко готує пісню «Закінчиться війна», а соліст Вячеслав Ворошилов – «Батьку мій». Дует у складі Ярини Чухліб та Надії Сафонкіної – «Будь моєю» та «Сестра». Тріо – Вячеслав Ворошилов, Сергій Юрченко, Андрій Чуб – «Примчу на білому коні», «Горлиця» – «Калина зажурилася», «Полісяни», – «Дощ із карими очима». З піснями «Тещенько моя хороша» та «У шинку одна біда» фахово працюють «Молодички» Мринського БК (директор, поетеса Олена Мариненко).

Ці твори і не тільки увійдуть у програму авторського концерту Сергія Дзюби, який відбудеться у Носівському МБК. Свято пісні великого пісенного Маестро полонить серця численних глядачів, любителів справжньої поезії, яка стала задушевними піснями: патріотичними, ліричними, жартівливими. Їх майстерно виконують відомі київські і чернігівські солісти і дуети, їхні колеги із периферії.

Сергій Вікторович охоче ділиться своїми творчими доробками з талановитими виконавцями будинків культури. І, зокрема, з Носівським міським. Він, як автор, композитор і соліст, надає якісний продукт для майстрів сцени, що зачаровує глядачів.

Нам пісня жити, будувати та воювати допомагає

Не один рік полонив глядачів численний хор, який вели високопрофесійні художні керівники. Останній – Микола Лазаренко, досить здібна творча особа (його дружина Юлія – солістка). Микола Вікторович – соліст і музикант, учасник «Полісян», «Горлиці», вокального тріо. Вячеслав Миколайович вважав його своїм потужним помічником. Бо, як кажуть, майстер на всі руки. Але був мобілізований у ЗСУ. Повстала проблема з художнім керівником. У кращі роки її не було. Бо влада приділяла велику увагу культурі. Було достатнє і фінансування. Тому хорові колективи були не тільки у РБК, а і на підприємствах та установах. Для прикладу, на заводі «Побідит», у ЦРЛ, райспоживспілці тощо. Класичний хор «Васильки» (і зараз існує) організував великий Маестро хорового мистецтва, тонкий знавець його, пошуковець дитячих унікальних голосів Василь Іванович Бурнос, котрий свого часу завідував відділом і був директором будинку культури. Пісні «Васильків» особливо звучать і сьогодні, збираючи вщент заповнені глядацькі зали.

Раніше тих, що працювали у сфері культури, називали культармійцями. Це була велика армія культурного фронту, яка несла в маси красиві пісні, віртуозні танці, літературне слово. Була і пісня про пісню, в якій такі слова: «Нам пісня будувати і жити допомагає». А сьогодні варто додати – і воювати.

Микола КОХАН

Носівчани благодійні концерти дають, бронежилети й ноші шиють

Носівському міському будинку культури (найкращий в області, один із кращих в Україні) – друге півстоліття. В його історію золотими літерами вписані імена директорів: Миколи Мольченка, Миколи Кузьменка та Людмили Антонович, справжніх ентузіастів і організаторів культури. Почесне місце займе і Вячеслав Ворошилов. Як і зайняли завідувачі відділів культури: Григорій Лозицький, Микола Карабець та Людмила Антонович. У обласній газеті «Комсомольський гарт» (70-ті роки) був опублікований мій матеріал «Через Україну їхня пісня лине» про знамените тріо у складі Миколи Кузьменка, Миколи Карабця та Михайла Марущенка (директора Держанівського сільського будинку культури), акомпаніатор Микола Костюк.

Від шкільного сценариста до директора, режисера і артиста

Сьогодні почесний обов’язок культармійців – нести в маси сценічне мистецтво – бездоганно виконує, створює нові цікаві проекти і сценарії директор, режисер і актор, голова ради директорів будинків культури області Вячеслав Миколайович Ворошилов (має дві вищі освіти, спеціальність – режисер).

У його офісі і методкабінеті – великі галереї нагород від районної до Всеукраїнської, які свідчать про високообдарованого творчого керівника і виконавця, що разом із колективом митців популяризує народну українську культуру, джерела народного мистецтва, вміє яскраво і змістовно втілити їх у життя, що забезпечує масштабний успіх у глядацьких залах.

А це кропітка праця, котру Вячеслав Миколайович започаткував ще школярем у рідній Боярці, що на Київщині, де на урочистих лінійках читав власні вірші. Проте після аварії на Чорнобильській АЕС, сім’я переїхала до Краснодарського краю, там мешкала рідня. Тут восьмикласник написав свій перший сценарій учнівського концерту з участю старшокласників, ще й запросив вокально-інструментальний ансамбль із палацу культури. У 18-річному віці Вячеслав став його художнім керівником. Разом з культосвітньою роботою займався суспільно-творчою. У районній газеті вів молодіжну сторінку «ХУтаROC», де вміщувалися його фейлетони та твори початківців, що забезпечувало популярність виданню.

У Києві був випусковим редактором дитячого міжнародного журналу «Пізнайко», створював ідею для кожного номера. Готував вистави для дітей з інвалідністю.

До культури Вячеслав Миколайович сповна долучився в Носівці, яка стала для нього щасливим причалом. А будинок культури – яскравим проявом його багатогранного таланту. У культурі, як кажуть, він майстер на всі руки, ще й господарник та «архітектор» компетентний (створив концептуальний проект «Носівка-місто моєї мрії»). Пише своєрідні сценарії концертів, робить їм незвичну режисуру, блискуче виконує сольні пісні, майстерно грає в інтермедіях і сценках. Як професіонал високого класу, кваліфіковано допомагає мистецьким колективам. Шість мають звання «народний аматорський»: оркестр духових інструментів (художній керівник Яна Іщук), хор (Микола Лазаренко), ансамблі: пісні «Полісяни» (Анастасія Семенець), української народної пісні «Горлиця» (Лариса Баклан), танцю «Носівчанка» (Юлія Ігнатенко та Анастасія Ткаліч), народна кіностудія «Колос» (Наталія Халімон).

Престижні фестивалі – заслужені нагороди

І в умовах війни їхні творчі доробки вагомі. Успішна цьогорічна участь у престижних: Всеукраїнському онлайн-конкурсі «Колядочка» («Полісяни» і «Горлиця»), Міжнародному фестивалі-конкурсі хореографічного мистецтва «Квітневі викрутаси» («Носівчанка»), у ХІІ-му двохтуровому онлайн-конкурсі «Україна єднає світ» (соліст Олександр Рянічев), І-му регіональному фестивалі народного танцю ім. Я.Смаля «Танець – це моє життя» м. Бобровиця («Носівчанка»), Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Крила мрій» м. Київ («Носівчанка», соло Олександри Собех), Всеукраїнському дистанційному багатожанровому фестивалі-конкурсі «Феєрія зірок» м. Хмельницький (соло Олександри Собех), Всеукраїнському відкритому фестивалі «Петрівські переспіви» м. Бобровиця («Полісяни», «Горлиця», «Носівчанка», директор і солістка Козарівського БК Катерина Чернявська), Міжнародному відкритому конкурсі – фестивалі мистецтв і талантів «Сяйво талантів» м. Київ («Носівчанка», танцювальне соло Олександри Собех). Учасники всіх виступів стали лауреатами в основному перших премій і зайняли такі ж місця. Це говорить про прекрасну творчу майстерність і таланти, що належно оцінило досвідчене журі високими балами.

Чотири роки тому Вячеслав Миколайович поставив перед собою мету: аби Носівський будинок культури увійшов у п’ятірку кращих в області, але увійшов у трійку, очоливши її. Це стало підставою для проведення на його базі Всеукраїнського семінару директорів обласних методичних центрів культури. Його учасники запозичили досвід колег і поділилися з ними своїм. А на добру згадку посадили алею «Миру і єднання» з декоративних хвойних культур з адресами. Ідеш – і перед тобою ніби зелена і квітуча Україна від професіоналів культури з усіх регіонів.

Кошти і речі для ЗСУ

У роки російсько-української війни робота творчого колективу будинку культури стала багатопрофільною. Аби зібрати якнайбільше коштів для ЗСУ, даємо стільки ж благодійних концертів, по декілька на день. Їх географія широка – на Носівщині і за її межами.

Костюмерка Ганна Безпала вже пошила понад сорок бронежилетів і стільки ж – розвантажувачів (подібних ним), багато білизни, декілька нош для поранених бійців. А ще своїми силами облаштували сховище на 70 місць, з перспективою розширення до ста, яке було захаращене. Винесли звідти понад тисячу цеглин, півтонни металобрухту, 14 тонн ґрунту, забетонували підлогу і сходи, замінили накриття над ним, побілили, відновили підземне світлове вікно, підвели світло, воду та встановили вентиляцію. Тепер на випадок тривоги треба бігти не у сховище, що в міській раді, а у своє.

Майстер культури та сувенірних годинників

– Ми будемо і надалі допомагати ЗСУ, а художній керівник хору (понад 50 років), Микола Вікторович Лазаренко, вокаліст та гітарист, (про якого колишній керівник хору Віктор Куклюк сказав: «Я радий, що хор у надійних руках»), несе військову службу (А соліст Віталій Харченко – у Національній гвардії). Миколу знають, як виконавця та відео оператора, учасники п’ятничних музично-поетичних вечорів у місцевому кафе «Волошка».

Його хобі – виготовляти сувенірні годинники. До речі, незвичайні, оскільки корпуси їх зроблені з вінілових платівок. В його колекції налічується понад півсотні таких диво-виробів. Незвичайні годинники є у носівчан, ніжинців, мешканців Чернігова та Луцька, навіть у поляків. Є і тематичні годинники, як-от «Червона калина» та «Пес Патрон». Микола Вікторович через соціальні мережі провів їх розіграш. Половина виручених від торгів коштів надійшла на рахунок ЗСУ. Годинники отримали переможниці інтернет-розіграшу – двоє жінок з України.

Я задоволений, що свого часу ми запросили на роботу у МБК випускника Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, молодого професіонала Миколу Лазаренка. Він став, як кажуть, моєю правою рукою. Сподіваюсь, що так і буде, – констатує Вячеслав Миколайович.

Танцює «Носівчанка», співають «Полісяни»

Людмила Іванівна Антонович, колишня завідувачка відділу культури і туризму, заслужений працівник культури України, як ніхто дбала про молоді кадри. Тісно співпрацювала з Ніжинським коледжем культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, запрошуючи його випускників на роботу у заклади культури Носівщини. Вона їх дбайливо опікала, підтримувала і допомагала реалізовувати творчі задуми.

Народний аматорський ансамбль танцю «Носівчанка» (45 років) – її дітище – пройшов великий, успішний творчий шлях. Він блискуче виступав на обласних, Всеукраїнських і зарубіжних сценах. Бо професійний рівень багаточисельного колективу досить високий. На всіх рівнях займав І-ІІ місця. У творчому колективі 4 підготовчі вікові групи. Тому і двоє художніх керівників: Юлія Ігнатенко та її учениця Анастасія Ткаліч, які навчають вже п’яте покоління «Носівчанки».

Старожилом МБК є ансамбль пісні «Полісяни» – правонаступник агітбригади «Факел» (70-ті роки минулого століття), художнім керівником і сценаристом був завідувач Яснозірковим сільським клубом, письменник Микола Адаменко, незмінний акомпаніатор Микола Костюк.

«Полісяни» до широких мас доносять задушевні українські народні, автентичні і популярні пісні відомих поетів та композиторів. Неодноразово побували з концертами і в глибинці Носівщини, і за її межами. Беруть активну участь у різних конкурсах і фестивалях, виборюючи призові місця. На нового художнього керівника Анастасію Семенець, випускницю Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв ім. М. Заньковецької та студентку факультету музичного мистецтва Ніжинського університету ім. М.В. Гоголя, «Полісяни» покладають надію, що вони піднімуться ще на вищий професійний рівень.

Високий політ «Горлиці»

Гордістю Вячеслава Миколайовича є і ансамбль української народної пісні «Горлиця», яку він відстояв і запросив у МБК. Художній керівник, гарний співак і акомпаніатор Лариса Степанівна Баклан, випускниця Ніжинського училища культури виправдала довіру своєю високою професійною майстерністю. Вона внесла свіжий струмінь у творчий колектив, створила інструментальну групу для музичного супроводу. Фахово формує репертуар, обробляючи пісні. І, здавалося б, стара пісня, а звучить по-новому. Серед них «Летіла зозуля», «Їхали хлопці, три запорожці», «Із-за гори кам’яної», «Гай зелененький», «Гарний козак, гарний».

«Горлиця» брала активну участь у багатьох престижних Всеукраїнських фестивалях та конкурсах, знімалася у передачах «Фольк-musіc» з ведучою Оксаною Пекун, «Країна пісень» (в краєзнавчому музеї архітектури та побуту «Пирогове»).

Словацький і чеський славіст Павел Шофарик писав: «Українці дуже багаті, може, найбагатші між усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні, пісні у них виростають самі, їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі». Це наче і про «Горлицю» сказано, у репертуарі якої не один десяток пісень різної тематики. А солістка Раїса Іванівна Ляшко має солов’їний голос.

Українські народні пісні, виконувані без музичного супроводу (акапела), котрі в репертуарі «Горлиці», що може бути більш красивим і щирим? Вони стали душею колективу, а він – нею. «Горлиці» приходять на репетицію і концерти, як на свято, котре вони дарують людям.

Більша допомога влади – більші можливості культури

– Ми вирішили багато проблем, що сприяють продуктивній роботі. За допомогою спонсорів та міської ради придбали автобус, рояль, музичну та світлову апаратуру, дзеркала в танцювальний зал та сценічні костюми.

Але хочеться посилити інструментальний, світловий і краєзнавчий напрямки, створивши новий гурт і історично-краєзнавчий музей, якого немає лише у Носівці. У міському парку відкрити творчий простір «Світ на долонях», відновити літній кінотеатр, запровадити лазерне шоу. Адже без культури немає нації і душі народу. Надіюсь на розуміння, підтримку і допомогу влади та небайдужих людей після Перемоги, – резюмує Вячеслав Ворошилов.

А ентузіазму і настирливості йому не позичати. Як хотів Вячеслав Миколайович, аби духовий оркестр (засновником і художнім керівником котрого був понад 30 років Віталій Ємець, що грає на багатьох музичних інструментах і залучив у колектив всю свою сім’ю) став муніципальним на базі МБК. Таким він є у Козельці, де учасники – професійні артисти, отримують зарплату, місцева влада купила їм костюми та інструменти. А вони відпрацьовують концертами в різних масових заходах і звітними.

На жаль, Вячеслав Миколайович не знайшов підтримки влади. Тепер Віталій Ємець, керівник бобровицького духового оркестру, а його учениця Яна Іщук – носівського. Він мріє про те, щоб будинку культури повернули статус: комунальний заклад, який мають школа мистецтв і публічна бібліотека.

… Заходжу у будинок культури, немов у чарівний світ пісень, музики і танцю, що творяться для людей. Яка благородна місія їх виконавців. Цінуймо і допомагаймо їм. Вони того варті.

Микола Кохан

Див. також

Посилання

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Носівський_будинок_культури&oldid=44406