Троїцька церква в Носівці

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Троїцька церква в Носівці. Джерело https://commons.wikimedia.org/?curid=28776397
© Tolik Kyiv, CC BY-SA 3.0

Свято-Троїцька церква — храм і парафія у місті Носівка. Розташована по вулиці Суворова, 1. Головна пам'ятка Носівки і району. Відноситься до УПЦ-МП. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний номер 39-Чг.

Історія[ред. | ред. код]

Збудована у 1765 року ніжинськими майстрами на замовлення священика Лукашевича.[1]

Стефан (Проценко).jpg

5 березня 1922 року Степан Проценко був введений в сан священика і призначений настоятелем Свято-Троїцької церкви села Носівки. 24 листопада 1922 року – введений в сан архімандрита. 26 серпня 1926 р. митрополитом Нижегородським Сергієм в Нижньому Новгороді архієпископ Стефан хіротонізований на єпископа Козелецького, вікарія Чернігівської єпархії. Кафедральним собором єпископа Козелецького Стефана залишався Свято-Троїцький храм Носівки. В 1934 р. преосвященник Стефан призначений єпископом Чернігівським і Носівським.

Троїцька церква в 1930-ті

1920-30 роки були для православної церкви одними з найтяжчих в історії. За 1933-36 рр. кількість храмів Чернігівської єпархії скоротилася із 300 до 48. Після закриття комуністичною владою в 1936 р. Свято-Троїцького собору, владика Стефан, разом з головою церковної ради, їздив до Києва на зустріч до Центрального виконавчого комітету УРСР з проханням про відкриття храму, але даремно.

В 1950-ті в храмі правилося.

З 1960-х на церковному подвір'ї храму розміщувався Центральний носівський базар.

На початку 1990-х років Троїцький храм, через три десятиліття, відновив свою службу.

Тоді ж базар з подвір'я храму було перенесено на нинішнє його місце.

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм тетраконхового типу. Прикрашений барочними спареними колонами на кутах. Такі прикраси у XVІІІ столітті вважались елементами палацової архітектури[1]

За час свого існування церква кілька разів добудовувалася, зокрема 1811 р. У ХХІ столітті добудували довгий ґанок.[1]

На церковному подвір'ї розташована дзвіниця, що має нехарактерні для архітектури Лівобережжя готичні архітектурні риси.[1]

Охорона державою[ред. | ред. код]

Троїцька церква

Рішенням Чернігівського облвиконкому від 19 лютого 1985 № 75 Троїцька церква визнана пам'ятником архітектури місцевого значення.[2]

На облік взята рішенням облвиконкому від 28 квітня 1987 № 119[3].

Балансова вартість 39 769 100 грн[3].

Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Чернігівської обласної ради сьомого скликання від 26 червня 2019 року № 59- 18/VII включена до «Переліку об'єктів нерухомості - пам'яток архітектури, які включаються до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та перебувають на бухгалтерському обліку управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації»[3].

Священники[ред. | ред. код]

Станом на жовтень 2015, настоятель храму, благочинний Носівського округу, протоієрей Михаїл Гулик[4].

Він є керівником «Релігійної організації Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці».

Олексик Володимир Іванович (народився 1978) — протоієрей.

Релігійна громада[ред. | ред. код]

Релігійна організація Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці.

Адреса: місто Носівка, вулиця Суворова, будинок 1

Священник: Гулик Михайло Миколайович

Код ЄДРПОУ 36213882

Спогади Носівчан[ред. | ред. код]

Спогади Людмили Соколовської-Овод[ред. | ред. код]

Джерело: Л. Соколовська-Овод: Була іще малою, але пам'ятаю…, Носівка Nosivka Носовка, 7 липня 2021

Була іще малою, але пам'ятаю як в тій церкві стояли дерев'яні діжки та ящики, а поряд був базар. Іще згадую як старі люди проклинали одну партійну діячку що зробила з церкви склад. Прізвищ називати не буду нехай спочивають з миром.

Спогади Василя Кияниці[ред. | ред. код]

Джерело: В. КияницяДля повноти спогадів…, Носівка Nosivka Носовка, 8 липня 2021

…Ближче до нас і через паркан від базару — Троїцька церква, яка вціліла до наших днів. Хоч я пам'ятаю як у ній правилось у 1950-х. Ходили святити паску, вербу, воду. А потім вона стояла пусткою. Після влаштованого носівськими керманичами погрому.

Орієнтовно, у 1962-1963 роках, коли в одну із вересневих ночей до церкви під'їхали автомобілі. Були зламані замки і забрано все, що комуністичні бандити повважали цінним. На ранок слух про нічну подію рознісся Носівкою. Люди побігли дивитися. Я тоді навчався у п'ятому, або шостому класі сьомої (Чмиховської) школи. Заняття були відмінені і школярі теж побігли «до церкви».

Запам'ятався повний розгардіяш. Ті школярі, що були старшими, швидше за все, із першої школи, прибули раніше. Вони жбурлялися один в одного церковними книгами, підсвічниками і іншою церковною атрибутикою. На підлозі валялися ікони. Запам'ятав ще, як мій однокласник Аркадій Ляшенко невідомо як опинився на центральному підсвічнику, що висів на тросі від купола, і гойдався на ньому в усіх понад головами. Він увесь був у воску від свічок, але мав вигляд переможця. Певне люди п'яніють від подібного дійства. Ніхто не закликав до порядку. Роби, що забажаєш… Моя мама була дуже віруючою, якось і на мене впливала. Тому, хай там що, але підсвідомо боячись гріха, я із сусідом Іваном Ляшенком, трохи постоявши на порозі, пішли додому на Козарський шлях. А погром церкви ще продовжувався декілька днів. Міліція не звертала уваги, а це ще більше розпалювало на «подвиги».

Бачите, як вишукано і підло діяли комуністи. Спершу пограбували самі, а потім пустили населення, школярів. І кінці у воду. Отже, після погрому, певний час церква стояла пусткою. Пізніше у ній було влаштовано склад для зберігання комбікормів. Приміщення не опалювалось, не доглядалось. Дах не просто став протікати, а на ньому почали рости берізки (як на колишньому кінотеатрі «Космос»). Все почало псуватися…

Аж потім, вже інші, «кращі» комуністи, спохватилися. Бо подув вітер горбачовських змін. Почали Троїцьку церкву ремонтувати-реставрувати. З'явилися будівельні риштування. Надбудували купол. Фото теж нещодавно було на сторінці групи «Носівка-Nosivka-Носовка».

Проте повернімося до малюнка, на якому церква ще була діючою. Правіше від церкви – дерев'яна дзвіниця. Дзвонар був незмінний – Омелько Соїн, юродивий. Його знала вся Носівка, а він — знав свою справу. А ще він запам'ятався мені міцним і дужим. Взимку ходив босим, або в постолах.

Поряд із дзвіницею було ще одне церковне приміщення. На мою думку, його орієнтація була іншою, ніж на малюнку. Пізніше у ньому облаштували районний відділ освіти. Із закриттям церкви була розібрана і дерев'яна дзвіниця…

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]