Тертишники

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 23:59, 30 липня 2024, створена Григорий Шевченко (обговорення | внесок) (Підредагував, виправив граматичні та орфографічні помилки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Терти́шники — село Ніжинського, колишнього Носівського району

Село є центром Тертишницького старостинського округу.

Вулиці[ред. | ред. код]

Станом на 1 жовтня 2022:[1]

  • вулиця Веселкова
  • вулиця Вишнева
  • вулиця Дружби
  • вулиця Механізаторів

Історія[ред. | ред. код]

Село, одне з найдавніших поселень, засноване родом Тертишників.

Своїм корінням сягає ще дохристиянської Русі, звідки і назва. Тертишник — тертий, досвідчений, або по військовому тисячник — командир тисячі. За часів язичної культури Тертишними називали впертих, наполегливих і працьовитих людей, які уміли запалити воготь тертям скалок.

Тертишник в давні часи — ситечко для відокремлення зерна від домішок в давніх пристроях, в узагальненому вигляді - це ситечко для істини.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

Назва населеного пункту походить від прізвища Тертишник. Бо коли в результаті колективізаційних заходів населення найближчих хуторів було зігнане до одного поселення, то люди довго вагались як же назвати новий населений пункт,і вирішили дати йому назву Тертишники, на честь чоловіка, який вирізнявся своїми гігантськими антропометричними даними, і був одним з перших поселенців.

Але в середовищі народу побутує ще одна версія на пояснення етимології назви Тертишники, яка більше нагадує анекдот, аніж історичну дійсність. Так, за місцевими переказами, назва села походить від дієслова терти. Бо коли у райцентрі Носівка, в рамках індустріалізації, з новими потужностями запрацював цукровий завод, а відповідного технологічного устаткування для механічного подрібнення бурякового коренеплоду не вистачало, то з сусідніх новостворених поселень набирали працівників для ручного перетирання буряків, що надалі віддзеркалилось на назві села, оскільки питому вагу працівників Носівського цукрозаводу становили саме вони.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Сидора П.П. Тертишники. Спогади про рідне село. – Кіровоград: РІА «Тема – Плюс», 2009.