Наказна Лідія Андріївна
Лідія Андріївна Наказна (народилася 15 січня 1935 року в смт Згурівка Київської області — померла 20 травня 2021) — вчителька шкіл у Носівці, відмінниця народної освіти УРСР і СРСР.
Життєпис
10 класів середньої школи закінчила у Згурівці. У 1957 році закінчила філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя і приїхала працювати в Носівку.
Перші п'ять років працювала вчителем російської мови і літератури в Носівській семирічній школі № 3 (пізніше вона стала восьмирічною школою № 6), а потім 35 років свого життя присвятила Носівській школі № 1 - з 1962 по 1997 рік. 7 років була завучем школи. Однією з перших в районі отримала звання вчителя - методиста.
Багато випускників Лідії Андріївни мають педагогічну освіту, наукові звання, працюють на педагогічній ниві в різних містах України. Наприклад, список її учнів, що працюють або працювали в школі № 1 та гімназії міста Носівки налічує 35 осіб.
Громадська діяльність
Лідія Андріївна була активною учасницею ветеранського клубу "Берегиня" міста Носівки.
Спогади Лідії Наказної
- Джерело: Світлана Дубовик: Сьогодні пішла у кращі світи Наказна Лідія Андріївна, Вчитель російської мови та світової літератури Носівської середньої школи №1, відмінник народної освіти.., Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, 20 травня 2021
Сьогодні пішла у кращі світи Наказна Лідія Андріївна, Вчитель російської мови та світової літератури Носівської середньої школи №1, відмінник народної освіти...
Розділяємо біль непоправної втратити з близькими та рідними... Сумуємо. Пам'ятаємо...
Публікуємо спогади Вчителя, які залишила Лідія Андріївна своїм учням ще за життя...
«Народилася я 15.01.1935 р. в смт Згурівці Київської області. Там же в 1953 році закінчила середню школу. Навчатися мені завжди подобалося – із задоволенням відвідувала літературний та хоровий гуртки, редагувала шкільну і класну стінгазети, була найактивнішим читачем районної бібліотеки. Студентські роки в Ніжинському педагогічному інституті ім.М.В.Гоголя навчили мене працювати над собою, над самоосвітою, готуватися до майбутньої професії вчителя. Запам’яталися своїми прекрасними уроками викладачі – Савченко Юрій Андріанович, Васильківський Григорій Васильович, Костеневський, Панфьоров та інші.
Після закінчення навчання в 1957 році перші 5 років я працювала в Носівській семирічній школі №3 (пізніше вона стала восьмирічною №6). Я вчилася у своїх колег Кравченко Віри Яківни та Солошенко Катерини Григорівни сприймати дитячий колектив не як однорідну масу, а бачити кожного учня окремо, шукати до кожного індивідуальний підхід, любити дітей і не шкодувати для них свого особистого часу. Також не поспішати і вміти володіти собою.
В 1962 році в Носівській с.ш.№1 не вистачало учнів, щоби наповнити 7-8 класи. Набок Василь Кирилович, директор першої школи, особисто прийшов до нашої школи і відібрав в класах найкращих учнів. Мене та вчительку фізики Шаулко Галину Антонівну також перевели працювати до першої школи.
Ця школа завжди славилася своїми сильними педагогами і працювати в ній було почесно. Я була класним керівником завжди в старших класах. Перші мої випускники закінчили школу в 1965 році.
На моє формування як педагога мав великий вплив педагогічний колектив.
Бугайова (Руденко) Паша Іванівна, перша вчителька мого сина Олега, дотримувалася такого правила (і мене вчила): вчитель на те і вчитель, щоб навчати і виховувати, а не перекладати свої обов'язки на батьків.
Надзвичайним авторитетом серед вчителів, учнів, батьків, жителів міста користувався завуч школи Скрипець Андрій Петрович. Дуже скромний, інтелігентний, високоосвічений, витриманий. В нього я навчилася займатися самоосвітою, слідкувати за новинками літератури.
Мої старші колеги – Набок Галина Петрівна та Самоненко Любов Іванівна вчили мене методики проведення уроків мови та літератури. Філь Паша Тихонівна навчила вимогливості до учнів та себе.
У Марії Кирилівни Шовкун, нашого корифея педагогічної справи, я навчилася використовувати і поєднувати на уроках усі види мистецтв, міжпредметні зв’язки.
Великий вплив на мене мало подружжя Скнарів Анастасії Дмитрівни та Володимира Пилиповича. Разом з Анастасією Дмитрівною ми планували виховну роботу, працюючи в паралельних класах, їздили на екскурсії, водили учнів в походи, працювали в колгоспі… А від Володимира Пилиповича одного разу я почула пораду, якої намагалася потім дотримуватися в житті і роботі: «Якщо у тебе щось не складається в сім’ї, на роботі – шукай причину в першу чергу в собі».
Ці великі педагоги пізніше були запрошені на викладацьку роботу до Ніжинського педінституту, а я з ними дружила до самої їхньої смерті.
Самовіддачі в роботі я навчилася у Набока Василя Кириловича, який «згорів» на роботі, бо крім директорства він ще господарським способом, разом з учителями, учнями, батьками будував нове приміщення школи.
Школу побудував, а от працювати в ній вже не довелося.
До 1967 року ми навчалися в старому дерев’яному приміщенні церковно-приходської школи.
Такими ж самовідданими були вчителі Прокоп'єва Ганна Федорівна та Фоміна Катерина Кузьмівна, чий педагогічний досвід вивчався і в школі і в районі, і в області.
Галина Дмитрівна Назаренко була дуже сильним хіміком, друкувалася в фахових журналах і першою в районі одержала звання вчителя-методиста. А я, здається була другою, в школі – точно.
У мене авторитетом користувалися вчителі-фронтовики: Бондаренко Олександр Федорович, Василенко Ілля Іванович, Воскресенський Євгеній Михайлович, Нікітін Василь Вікторович, Наливайко Микола Федосійович, Шумський Валентин Іванович, Ляшенко Іван Григорович. Я вже говорила – Набок Василь Кирилович, Скнар Володимир Пилипович, Скрипець Андрій Петрович, Калина Микола Нестерович, Гончар Іван Васильович. Також жінки – Прокоп'єва Ганна Федорівна та Шовкун Марія Кирилівна.
Я 35 років викладала російську літературу в старших класах першої школи. Я вдячна колегам-вчителям, які кваліфіковано навчали дітей в середніх класах. Це Пономаренко Інна Данилівна, Труш Любов Миколаївна, Висовень Катерина Сергіївна, Васюк Людмила Василівна, Філь Паша Тихонівна.
В старших класах я намагалася розвивати здібності учнів – писали твори, реферати з рецензуванням, робили усні і письмові огляди новинок поетичних і прозових творів, проводили літературні конференції.
Запам’ятався один з перших творчих рефератів про Базарова по роману Тургенєва «Отцы и дети» на цілий шкільний зошит учениці 9 класу 1974-75 н.р. Труш Ірини. Робота була самостійна, науково обгрунтована, творча.
Ірина закінчила школу із золотою медаллю, з відзнакою закінчила Київський педінститут ім.Горького. Потім вона працювала старшим викладачем психології в Ніжинському педуніверситеті ім.М.В.Гоголя. Друкується, має наукові роботи.
Інша наша випускниця Муханова Олена, яка потім закінчила НДПІ, рос. факультет, знала напам’ять багато поетичних творів і могла захоплююче розповідати про поетів. Учні любили поезію Висоцького, Єсєніна, Ахматової, Цвєтаєвої. Мені приємно було чути зізнання одного з колишніх випускників, що з моїх уроків ніхто не тікав бо усім було цікаво.
Директор Волинський А.П. на одній з педрад запропонував створити раду школи з найкращих вчителів. Наказом по школі мене призначили керівником ради. Також я вела гурток «Помічник вчителя», учасники якого відвідували уроки, допомагали вчителям.
Здобули педагогічну освіту Білобловська Світлана, Побрусило Світлана, Дем’яновська Валентина, Супрун Валентина, Калина Олександр, Іванова Лариса, Войтко Наталія, Волоха Світлана, Рибачко Сергій, Павленко Ірина, Жигун Ніна, Гудимова Світлана, Перев’язко Наталія – всі вони гуртківці – випускники 1987 року.
Багато моїх випускників одержали педагогічну освіту, мають наукові звання, працюють на педагогічній ниві в різних містах України.
Наказна Лідія Андріївна, вчителька російської мови та світової літератури Носівської середньої школи №1. Закінчила НДПІ ім.М.Гоголя. Відмінник народної освіти УРСР, «Отличник народного образования СССР».
Відзнаки
- Відмінник народної освіти УРСР,
- Відмінник народної освіти СРСР.
