Відмінності між версіями «Тригуб Ігор Петрович»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
В 1977 пішов навчатися до Носівської середньої школи № 3, яка згодом стала "з музичним нахилом". У школі було багато музичних гуртків. Їх наставниками були: [[Подольський Юрій Іванович]] (1947—2017), [[Козаченко Іван Васильович]] (1936—1999), пізніше прийшов [[Ємець Віталій Олексійович]] (нар. 1958). Було багато занять і концертів. Майже увесь час їздили захищати район на обласні конкурси. | В 1977 пішов навчатися до Носівської середньої школи № 3, яка згодом стала "з музичним нахилом". У школі було багато музичних гуртків. Їх наставниками були: [[Подольський Юрій Іванович]] (1947—2017), [[Козаченко Іван Васильович]] (1936—1999), пізніше прийшов [[Ємець Віталій Олексійович]] (нар. 1958). Було багато занять і концертів. Майже увесь час їздили захищати район на обласні конкурси. | ||
| − | Уже в 9 му класі (1985/1986) учасник, як соло-гітарист і вокаліст ВІА "[[Время]]", який базувався у [[Дебревський клуб|Дебревському сільському клубі]]. Грали весілля, проводи в армію, їздили на концерти. | + | Уже в 9-му класі (1985/1986) учасник, як соло-гітарист і вокаліст ВІА "[[Время]]", який базувався у [[Дебревський клуб|Дебревському сільському клубі]]. Грали весілля, проводи в армію, їздили на концерти. |
| − | Після школи пішов навчатися учнем фрезерувальника на завод "[[Побідит]]", | + | Після школи пішов навчатися учнем фрезерувальника на завод "[[Побідит]]", де наставником з фрезерування був друг і колега по музиці [[Петренко Олександр Миколайович]] (1963—2015), потім була служба в армії (листопад 1989 — 1991), після якої повернувся знову на завод, але уже водієм. Увесь цей час ніколи не розлучався з музикою. Згодом все почало розвалюватись, і життя розкидало друзів по різних куточках. Далі була різна робота у різних напрямках. |
| − | У 2012, після реконструкції [[Носівський будинок культури|Носівського будинку культури]] Ігореві Тригубу запропонували роботу артистом духового оркестру, але музичної освіти у нього не було, і тому у віці 42 роки він вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв, яке через три роки закінчив з червоним дипломом. Далі працював у Будинку культури. | + | У 2012, після реконструкції [[Носівський будинок культури|Носівського будинку культури]] Ігореві Тригубу запропонували роботу артистом-солістом духового оркестру, але музичної освіти у нього не було, і тому у віці 42 роки він вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв, яке через три роки закінчив з червоним дипломом. Далі працював у Будинку культури. |
З 2018 року працює за кордоном. | З 2018 року працює за кордоном. | ||
| + | |||
| + | Учасники музичних колективів ([[Серпантин]], [[Шанс]], [[Комітет]], [[Кіловат]]) дружили між собою і дружать по цей час (станом на 2023). | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
Версія за 14:41, 19 травня 2023
Ігор Петрович Тригуб (народився 21 лютого 1971 року в Носівці) — музикант, учасник ВІА "Время".
Життєпис
Мама, Тригуб Світлана Михайлівна працювала бібліотекарем в Носівській школі № 3, батько — шофером.
В 1977 пішов навчатися до Носівської середньої школи № 3, яка згодом стала "з музичним нахилом". У школі було багато музичних гуртків. Їх наставниками були: Подольський Юрій Іванович (1947—2017), Козаченко Іван Васильович (1936—1999), пізніше прийшов Ємець Віталій Олексійович (нар. 1958). Було багато занять і концертів. Майже увесь час їздили захищати район на обласні конкурси.
Уже в 9-му класі (1985/1986) учасник, як соло-гітарист і вокаліст ВІА "Время", який базувався у Дебревському сільському клубі. Грали весілля, проводи в армію, їздили на концерти.
Після школи пішов навчатися учнем фрезерувальника на завод "Побідит", де наставником з фрезерування був друг і колега по музиці Петренко Олександр Миколайович (1963—2015), потім була служба в армії (листопад 1989 — 1991), після якої повернувся знову на завод, але уже водієм. Увесь цей час ніколи не розлучався з музикою. Згодом все почало розвалюватись, і життя розкидало друзів по різних куточках. Далі була різна робота у різних напрямках.
У 2012, після реконструкції Носівського будинку культури Ігореві Тригубу запропонували роботу артистом-солістом духового оркестру, але музичної освіти у нього не було, і тому у віці 42 роки він вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв, яке через три роки закінчив з червоним дипломом. Далі працював у Будинку культури.
З 2018 року працює за кордоном.
Учасники музичних колективів (Серпантин, Шанс, Комітет, Кіловат) дружили між собою і дружать по цей час (станом на 2023).
Посилання
- Ihor Tryhub у Facebook
