Відмінності між версіями «Вербів»
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
В [[1834]] на Вербові споруджена цегляна [[Миколаївська церква в Носівці|Миколаївська церква]]. | В [[1834]] на Вербові споруджена цегляна [[Миколаївська церква в Носівці|Миколаївська церква]]. | ||
+ | |||
+ | На клопотання козацьких куренів Вербова в [[1878]] році тут відкривається [[Друге Носівське початкове училище]] (пізніше [[Носівська середня школа № 3]]). Воно розмістилося в громадському приміщення і було взяте на утримання земства і громади. Як і попередні училища, воно вважалося земським і мало трирічний строк навчання. Незабаром воно перетворилося на вище початкове училище, а у 1890-х – на второкласну вчительську школу. Це було училище інтернатського типу, яке готувало вчителів для початкових шкіл. До нього приймалися діти після закінчення трьох класів початкової школи. Навчання в ньому тривало чотири роки. 1902 року школа випустила до 30 вчителів для церковноприходських шкіл. | ||
В [[1895]] на Вербові споруджена і стала до ладу Церковна другокласна школа (тепер [[Носівський навчально-виховний комплекс № 3]]). | В [[1895]] на Вербові споруджена і стала до ладу Церковна другокласна школа (тепер [[Носівський навчально-виховний комплекс № 3]]). |
Поточна версія на 21:39, 1 травня 2022
Вербів — колишнє село, нині куток (історична назва району) міста Носівки.[1]
Історія[ред. | ред. код]
На Вербові є стародавня могила «Шаулина могила». Назва — від родини Шаул, на чиїх землях розташована могила.
В 1834 на Вербові споруджена цегляна Миколаївська церква.
На клопотання козацьких куренів Вербова в 1878 році тут відкривається Друге Носівське початкове училище (пізніше Носівська середня школа № 3). Воно розмістилося в громадському приміщення і було взяте на утримання земства і громади. Як і попередні училища, воно вважалося земським і мало трирічний строк навчання. Незабаром воно перетворилося на вище початкове училище, а у 1890-х – на второкласну вчительську школу. Це було училище інтернатського типу, яке готувало вчителів для початкових шкіл. До нього приймалися діти після закінчення трьох класів початкової школи. Навчання в ньому тривало чотири роки. 1902 року школа випустила до 30 вчителів для церковноприходських шкіл.
В 1895 на Вербові споруджена і стала до ладу Церковна другокласна школа (тепер Носівський навчально-виховний комплекс № 3).
У 1919–1921 Чернігівське губернське статистичне бюро склало список населених пунктів губернії. За радянської влади у селі розмістилася Ліснохутірська сільська рада. Їй також підпорядковувалися хутори Клепала, Орішне, Петрове, Попове, Турбин і Церковне. До районного центру Носівка, що тоді підпорядковувався Ніжинському округові, вела ґрунтова дорога довжиною 7 верст. Торгові пункти, промислові заклади, телефонні установки і поштово-телеграфні заклади — відсутні. Найближча залізнична станція — Носівка (10 верст).[2]
Населений пункт | Рід | Господарств | Мешканців | Відстань (у верстах) до сільради |
до райцентру |
---|---|---|---|---|---|
Вербів | село | 581 | 2738 | — | 7 |
Клепала | хут. | 65 | 274 | 6 | 13 |
Орішне | хут. | 48 | 237 | 8 | 15 |
Петрове | хут. | 39 | 199 | 4 | 11 |
Попове | хут. | 14 | 63 | 4 | 11 |
Турбин | хут. | 11 | 44 | 7 | 13 |
Церковне | хут. | 23 | 91 | 3 | 10 |
Вербів за радянської влади називався також «Фрунзе» — за назвою колишнього однойменного колгоспу і «Завод Побідит» — за назвою заводу-філіалу Київського заводу «Меридіан» ім. С. П. Корольова.
Люди[ред. | ред. код]
- Шаула Микола Захарович — землевласник, земський начальник 3-ї дільниці Ніжинського повіту, губернський секретар. Його маєток і землі знаходилися на Вербові. Був меценатом спорудження і попечителем Церковної другокласної школи.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2013 р. – 600 с. ISBN 978-966-502-543-6.
- ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — 164 c. Сторінка 57
Посилання[ред. | ред. код]
- І. Я. Буняк, А. І. Буняк. Сторінки історії Носівки. Частина друга. — Ніжин: Аспект. 2003, — 129 сторінок. Сторінки 7-8.