Шаула Микола Захарович

Микола Захарович Шаула — землевласник, земський начальник 3-ї дільниці Ніжинського повіту, губернський секретар. Його маєток і землі знаходилися на Вербові. Був меценатом спорудження і попечителем Церковної другокласної школи.

Попечитель

Фрагмент книги «Сторінки історії Носівки»

Попечителем Носівської другокласної школи був земський начальник 3-ї дільниці Ніжинського повіту, губернський секретар Микола Захарович Шаула. Це нащадок тих Шаул, про яких вже неодноразово згадувалось. Його маєток і землі знаходилися тут, на Вербові. Тому їх власник так багато добра зробив для цієї частини міста. Не без його активної участі тут було побудовано красиву двоповерхову цегляну будівлю для школи, яка розташувалась в мальовничому місці, де річка Носівочка коліном обгинає підвищену місцевість. З давніх-давен це місце називали 'Вербів'. Тут же поруч і Миколаївська церква, побудована в чіткому архітектурному стилі класицизму. А на західному березі річки був і маєток Шаули, господарчі будівлі, сади, парки.

Часто запитують, чому визначна на той час школа знаходиться не в центрі Носівки, а на далекій її окраїні? Саме так дбав про свою місцевість дворянин Шаула. Цікаво, що в одній з книг на сторінці 181 подано фотографії кращих приміщень другокласних шкіл Чернігівської єпархії. Із фотографій можна зробити висновок, що будівля Носівської школи була кращою серед кращих. Недарма тут було розміщено дві її фотографії. Крім загального вигляду будівлі, подано і фото фізичного кабінету школи.

До цього часу серед носівчан живуть перекази про пана Шаулу, і, саме головне, що характеризують його з хорошої сторони. Ось розповідь жительки Носівки М. Литвиненко, записана краєзнавцями міста вже років сорок тому:

«Пан Шаула не відзначався жорстокістю, до своїх підлеглих відносився непогано. Люди інших панів заздрили шаулчанам, бо їхні пани були злими і недобрими.

Зі мною трапився такий випадок, що підтвердив панову доброту. Малою я носила до пана ягоди, гриби, різне коріння. Одного разу я йшла тінистою алеєю (а, до речі, у пана був хороший сад, будинок, правда, все це вже стерлося з лиця землі), несучи пану в кошику гриби. Раптом із-за густих кущів вискочив здоровенний пес. Я, не тямлячи себе, закричала. Прибіг панський, особливо любимий паном, слуга і забрав собаку, але той встиг мені розірвати спідницю. Пан, дізнавшись про цей випадок, дав мені 3 карбованці і панноччину спідницю. Я була, звичайно, безмежно рада.

У пана Шаули було 2 дочки і син. Син номер ще змалку, одна з дочок — років у сорок, а друга ж дочка може й зараз живе, вона років на 10 молодша від мене. Коли почалась революція, вони виїхали до Ніжина. Шаулу, говорять люди, червоні розстріляли.'

Мабуть, це дійсно так, бо один із жителів Носівки, вже літній чоловік Ігнатенко Пантелеймон Данилович, підтверджував, що особисто бачив, як Шаулу вели на розстріл. Так один із корінних родів став родом, що зник. Про нього в даний час в Носівці ніщо не нагадує, хіба що одна із археологічних пам'яток - курган «Шаулина могила», яку назвали так колись, бо вона знаходилась на землях Шаули.