Шиша Юрій Михайлович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Юрій Шиша, 1975

Юрій Михайлович Шиша (народився 27 січня 1960 — помер 23 серпня 2010) — тренер з футболу Носівської ДЮСШ.

Згадуючи своїх друзів-однокласників[ред. | ред. код]

Джерело: Валерій Фурса"Згадуючи своїх друзів-однокласників", 28 січня 2025

Восени 1967 року одним із моїх однокласників у 1-Б класі Носівської середньої школи №1 став Юра Шиша. Нас було на той час два великі перші класи майже по 40 учнів у кожному, а через два роки, після закриття початкової школи №6 (Буртовської), з’явився ще один паралельний, трішки менший третій 3-В клас.

Ми були дітьми свого часу – працьовитими, без якихось забаганок і претензій, дружними і життєрадісними. Були легкими на підйом, творчими і спортивними. Ми одразу організовувалися і для проведення шкільних свят та позакласних заходів і для роботи на колгоспних полях, куди школярів постійно водили чи, зрідка, підвозили колгоспним автобусом. Щовесни та щоосені дружно виходили усім класом на збирання металобрухту та макулатури. І одним з неформальних лідерів класу в цьому був Юра.

Наш великий клас, звичайно ж, також був поділений на невеликі компанії, які утворювали переважно учні, які жили близько один від одного. А вже трішки пізніше почали утворюватися і групи за інтересами та захопленнями. Ось тоді наші з Юрою інтереси і співпали та об’єднали нас навколо спорту.

Будинок піонерів та школярів тоді був місцем паломництва сотень носівських школярів. В ньому працювали різні гуртки – авіамодельний, судномодельний, фотогурток, танцювальний, ляльковий, хоровий, умілі руки, постійно проводилися різноманітні змагання з різних видів спорту. А коли відбувалися якісь святкові заходи то актова зала ледь могла вмістити глядачів.

Стадіон біля Будинку піонерів та школярів, після закінчення уроків, перетворювався на місце збору десятків юних футболістів і дорослих команд з працівників сусідньої меблевої фабрики та молоді навколишніх районів.

Отоді декілька хлопців нашого класу і згуртувалися в єдину футбольну команду, яка майже щодня змагалася з командами ровесників. Нашим капітаном і лідером атаки та головним бомбардиром був Юра Шиша. А допомагали йому Володя Куровський, Сергій і Володя Грині, Миша Рубан, Олег Овод і я. Ми разом вчилися бути єдиною командою, боротися за перемогу, переборювати невдачі, підтримувати та розуміти один одного. На полі гартувався характер кожного з нас. Після закінчення школи футболом продовжили серйозно займатися лише Юра та Володя Куровський, які мали чимало спортивних досягнень.

Юра був різностороннім спортсменом. Крім футболу грав взимку в хокей, також зі шкільних років, пристойно грав в теніс, виступав на обласних змаганнях з волейболу в складі збірної команди Носівки.

А в 1980 році була створена цукрозаводська футбольна команда «Кристал», в нападі якої грав Юра. Вона на рівних грала з найкращими командами області і не раз перемагала титулованих суперників.

Впродовж багатьох років (1980-1997 рр.) команда успішно змагалася в обласній першості серед колективів фізкультури. В 1982 році «Кристал» грав у фіналі обласних змагань по ФСТ «Колос» в Бахмачі. В 1984 році – став фіналістом змагань «Укрцукрагропрому» в м. Кагарлику, а наступного року – грав у фінальній частині на першість «Укрцукрагропрому» в м. Куп’янську Харківської області. Нарешті, в 1988 році цукровики стали чемпіонами області на ІІІ-й Спартакіаді ФСТ «Колос» в Прилуках і грали в фінальній стадії змагань на першість України по ФСТ «Колос» в Черкасах. Востаннє у фінальних змаганнях Всеукраїнської першості «Кристал» виступив у м. Бердичеві Житомирської області в 1995 році.

Матч «Кристал» - «Динамо»Київ (ветерани), що відбувся 4 листопада 1984 р. на полі Носівської середньої школи №2 зібрав близько півтори тисячі болільників Носівщини. Юрій Войнов, Володимир Мунтян, Стефан Решко, Віктор Колотов, Володимир Вєрємєєв, Андрій Біба, Анатолій Шепель, Петро Слободян, Олександр Дамін, Сергій Кузнецов, Євген Рудаков, Віктор Банников, Йожеф Сабо, Володимир Єрохін, Микола Богданов – гравці, яким аплодували стадіони Європи і світу. За нашу команду грали Леонід Криворот, Олександр Шумський, Юрій Шиша, Віталій Воронка, Володимир Федченко, Володимир Буняк, Микола Криворот, Володимир Золотарьов, Володимир Оксимець, Олександр Заволовий, Григорій Кияниця, Володимир Якушенко. Динамівці перемогли з рахунком 5:3, але голи Юрія Шиші, Миколи Криворота і Володимира Оксимця у ворота киян стали незабутніми, як і сама зустріч. Пізніше збірна команда Носівки зустрічалася на футбольному полі з чернігівською „Десною”, збірною журналістів України, іншими командами вже на полі „Олімпії”.

Юрій Михайлович Шиша продовжував виступати як гравець і одночасно тренував футбольну команду носівських газовиків «Факел».

Незабаром він став наставником юних футболістів при ДЮСШ. Там повністю віддавався і улюбленій грі і навчанню нових поколінь носівських футболістів. В багатьох футбольних турнірах, в тому числі на приз „Шкіряний м’яч” та всеукраїнських змаганнях на приз „Таврійських ігор”, наші збірні команди, підготовлені тренерами Юрієм Михайловичем Шишею, Григорієм Григоровичем Кияницею, Олександром Івановичем Калиною, Олександром Івановичем Осадчим були грізними суперниками для усіх команд. В 1998 році наші спортсмени ставали призерами Всеукраїнського турніру «Шкіряний м’яч», а в 2001 та 2003 роках були фіналістами обласного турніру на приз «Шкіряного м’яча». У 2005 році юні футболісти стали срібними призерами чемпіонату області. До футбольної збірної команди Чернігівщини ввійшли одразу три вихованці Юрія Михайловича Шиші – Олександр Багін, Артем Колісниченко, Вадим Корінько. Серед кращих футболістів області були також Роман та Андрій Лисенки.

Юрія Михайловича Шишу, людину, яка повністю віддала своє життя та свій талант носівському спорту і носівським дітям із вдячністю пам’ятають його друзі, його колеги, його вихованці.