Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового
.jpg)
«Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового» — історико-краєзнавча книга спогадів Фурси Михайла Максимовича (1933—2015).
Літературний редактор: Фурса Валерій Михайлович.
Вихідні дані й анотація[ред. | ред. код]
Фурса М. М. Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового. – Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2015. – 64 с. : іл.
- Людина живе доти, доки її пам’ятають, а з часом, особливо в нашому бурхливому житті з війнами, революціями, голодоморами, разом з людьми зникає і пам’ять про них. Хотілось би, щоб залишився добрий слід про тих невтомних трудівників, різних за характерами, розумом, вдачею, які жили в Хуторі Лісовому. На моїх очах невеличкий хутір Комашинського перетворився на село Лісове і мої спогади – спогади свідка з нотою ностальгії про ту сторону, «где пошло все на снос». В книзі збережені місцеві назви та імена, які вживалися у розмовній мові односельчан.
Вийшла книга спогадів про історію села Лісового, що на Ніжинщині[ред. | ред. код]
У середині листопада 2015 року вийшла з друку історико-краєзнавча книга уродженця Ніжинщини Фурси Михайла Максимовича (народився 4.09.1933 р. - помер 26.11.2015 р.) «Хутір Лісовий у ХХ столітті: від хутора Комашинського до села Лісового». В її основі – дитячі та юнацькі спогади автора, переосмислені, пронесені крізь 82 роки життя. «І на порозі вже других світів на рідний край з любов’ю озирнуся…» говорить автор, щоби пригадати пройдені життєві шляхи, подякувати рідним, друзям, землякам.
На очах автора з хутора Комашинського народжувалося село Лісове. Ще в 1927 році у свідоцтві про народження сестри автора був вказаний хутір Комашинського, а вже в 1933 році у власному свідоцтві – село Лісове. Першу згадку про хутір Комашинського було знайдено на військово-топографічній карті Російської імперії 1869 року. Окрім даної карти також в книзі є карта цієї місцевості 1923 року, фрагмент німецької карти 1941 року (на обкладинці). Хутір Комашинського на них зображений в оточенні сусідніх населених пунктів: Ніжин, Мала Кошелівка, Веркіївка (сучасна Вертіївка), Заньки, Смоляж, Євлашівка, Черняхівка...
Є в книзі і детальна схема села Лісового, на якій вказано прізвища господарів та кількість жителів кожного обійстя. Наведені назви прилеглих до села угідь, ставків, урочищ, боліт, зниклих хуторів, яких вже майже ніхто не пам’ятає. Поіменно згадано усих хуторян, хто загинув на фронтах другої світової війни, місця їхніх поховань, прізвища примусово вивезених на роботи до Німеччини.
Значне місце в книзі відведене опису тогочасного побуту села, звичаям та традиціям, місцевому фольклору, освіті воєнної та повоєнної пори. Чимало фотографій жителів села: «красиві люди рідної землі у праці і у радості, і в тузі…» На жаль село, як і багато інших поселень України, торкнулося вимирання…
В тому й цінність цих збережених спогадів очевидця, свідка розвитку і змін історії хутора Лісового.
