Тертишницька початкова школа
Тертишницька початкова школа
- «Країна знань. Тертишницька початкова школа» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.
На все життя запам'ятав я
Буквар, урок і шкільний клас,
І перша вчителька, як мати,
Людьми виховувала нас.
В 1929 році, після об'єднання навколишніх хуторів виникло нове село Тертишники.
В 1934 році Сябер Іван Кирилович, за власні кошти почав будувати школу. Залив фундамент, поставив великі вікна, щоб було світло і сонячно. Підсобниками у Сябра були односельці, серед яких Олексій Столяров та брати Моховики, а також житель села Шлях Ілліча Гармаш Сергій.
Школа була з великими вікнами і в ній навчалися діти з першого по четвертий клас. Вона була так майстерно збудована, що простояла би ще багато років, але дітей стало менше в селі і район вирішив школу закрити. Розміщувалася вона в дерев'яному приміщенні, яке було побудоване на шляху (Прилуцький шлях).
У школі, яку закінчувало майже все старше покоління, після заснування села було два класи – перший і третій в одній великій класній кімнаті, та другий і четвертий – в іншій. Великий коридор (за тими мірками) слугував для відпочинку дітей на перервах.
В кінці коридору була канцелярія для вчителів, яких завжди було двоє. З обох боків коридору з вулиці були дві квартири для сімейного проживання вчителів.
Вони самі викладали всі предмети і, можна сказати, успішно, бо після початкової школи (так її називали) діти йшли навчатися спочатку в Степнохутірську середню школу, яка знаходилася за 4 кілометри від села, а з 1961 року – в Яснозірську восьмирічну школу за 3 кілометри. Хто хотів навчатися далі, то продовжував ходити до Носівської середньої школи №2, яка знаходилася в Цукровому Заводі, за 9 кілометрів від села Тертишники. Це вже на нашій пам'яті ті дороги до сіл І Степові Хутори і Ясна Зірка, які доводилося долати нашим школярам. Це дороги не підняті грунтом, не вимощені, а звичайні польові дороги. Через поле чорнозему, через долини, які, особливо навесні обійти було неможливо, доводилося ходити місцевим школярам. Тому учні зі школи інколи весняної пори прибігали додому босі, а кирзові чи гумові чоботи залишались у полі засмоктаними в болото.
З повагою і шаною, завдячуючи спогадам Галини Василівни Репети (Сябер), згадуємо вчителів – справжніх сіячів мудрого, доброго, вічного, які працювали в школі з початку її заснування і до закриття у 1981 році. Це: Ткаліч…, Куциба Іван Сергійович, …Шура Антонівна, …Віра Миколаївна, Сидора Ніна Іванівна – відмінник народної освіти, після села Тертишники працювала завучем в Носівській середній школі №3. Кравець Іван Михайлович 1882 р.н. Кравець Тетяна Опанасівна 1884 р.н. – нагороджена орденом Леніна, відмінник народної освіти. …Анастасія Дем'янівна. Шелестюк Ганна Петрівна – остання з вчителів школи – випустила не одне покоління учнів, для багатьох тертишницьких дітей стала першою вчителькою.
Сидора П.П.
Про свої шкільні роки в Тертишницькій початковій школі розповів мені Лапка Михайло Григорович, який навчався в цій школі у 1963-1967 роках. В цей час у школі було 33 учні. Найбільшим був другий клас, який складався з учнів 1955-1956 років народження – 14 учнів, з них лише 4 дівчинки та 10 хлопців. В цьому класі навчався малий Михайло.
Михайло Григорович пригадав прізвища та імена всіх учнів з якими він ходив до школи.
- Лапка Михайло Григорович
- Сябер Василь Митрофанович
- Данильченко Петро Миколайович
- Данильченко Петро Петрович
- Котляревський Григорій Вікторович
- Кондрашевський Олексій Васильович
- Нечепа Василь Васильович
- Прищепа Василь Михайлович
- Ковбаса Володимир Гаврилович
- Шелестюк Михайло Іванович
- Сябер Марія Миколаївна
- Кондрашевська Любов Василівна
- Столярова Галина Іванівна
- Сириця Олександра Степанівна.
Разом з другим класом в одному класному приміщенні свої уроки проводили і учні четвертого класу (1953-1954 р.н.) – 4 хлопців та 3 дівчинки.
- Жигун Іван Іванович
- Михайленко Валерій Тимофійович
- Собех Микола Іванович
- Шелестюк Іван Іванович
- Гузяренко Валентина Пилипівна
- Данильченко Ольга Миколаївна
- Дьогтяр Тамара Іванівна.
В іншому класному приміщенні займалися учні першого та третього класів. Там учнів було менше. У першому класі – 5 учнів.
- Жигун Віталій Іванович
- Кириленко Іван Григорович
- Рудь Анатолій Павлович
- Гармаш Галина Іванівна
- Кліща Ольга Миколаївна.
У третьому класі – 7 учнів.
- Кириленко Тетяна Іванівна – єдина дівчинка у класі
- Гейко Іван Іванович
- Ковбаса Микола Гаврилович
- Кондрашевський Михайло Васильович
- Швець Микола Костянтинович
- Сябер Микола Миколайович
- Симонов Шура.
Вчителями були Ганна Петрівна та Анастасія Дем'янівна. Пізніше, після Анастасії Дем'янівни, працювала Бородавко Галина Іванівна. Після закінчення четвертого класу учні ходили до школи у Ясну Зірку. Іноді їх підвозили вантажним автомобілем, а взимку гусеничний трактор тягнув за собою великі сани, на яких юрбою сиділи школярики. Та найчастіше доводилося ходити пішки по бездоріжжю за будь якої погоди не один кілометр. Михайло Григорович пригадав, що у 1971 році разом з ним вісім класів Яснозірківської школи закінчили 45 учнів, серед них 13 учнів з Тертишників. В одному класі було 23 учні, а в іншому – 22. Класними керівниками були Мархай Яся Василівна та Гримуд Галина Павлівна.
Тертишницьку школу закрили на початку 1980-х років і вже першокласників стали возити вантажною машиною до Ясної Зірки. З цих учнів вчителями стали Дьогтяр Тамара Іванівна (працювала в школі у Дослідній), Сириця Олександра Степанівна (працювала в Макіївській школі).
