Спогади Мархай Ясі Василівни, директора Яснозірківської восьмирічної школи

Спогади Мархай Ясі Василівни, директора Яснозірківської восьмирічної школи

«Спогади Мархай Ясі Василівни, директора Яснозірківської восьмирічної школи» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.

Я, Мархай Яся Василівна, маленька краплинка величезного педагогічного колективу Носівщини.

Народилася і виросла у маленькому селі Тертишники. Дитинство випало на тяжкі воєнні роки. Батько загинув на фронті і одній мамі тяжко було виховувати чотирьох своїх донечок. Та ми росли зігріті її материнським теплом, любов'ю і ласкою.

Я з дитинства мріяла стати вчителькою, бо ж дуже полюбляла свою першу вчительку – Сидору Ніну Іванівну. Моя мрія збулася і, після закінчення Ніжинського державного педагогічного інституту ім. Гоголя, я в 1961 році приступила до роботи в Яснозірківській восьмирічній школі.

Якщо сказати, що я люблю свою школу – це нічого не сказати. Я душею, серцем прикіпіла до неї, віддала їй 40 років свого життя, горда тим, що працювала в цій школі, знайшла тут своїх наставників, порадників, друзів. Дуже вдячна всім своїм колегам – директору школи Гримуду В.І., вчителям Коросташивець Н.Т., Дзюбі О.А., Гримуд Г.П., Веременку М.В. Мудрі, поважні, досвідчені фахівці своєї справи вони вели мене по життю, вчили педагогічній майстерності. Під їх впливом я формувалася як особистість, брала до свого активу всі їх найкращі риси.

Сама школа почала функціонувати в 1960 році. Типового приміщення не було, довелося поселитися в будові дитячого садочку. Дітей на той час в селі було багато тож доводилося будувати тимчасові будиночки. Та всі вірили у майбутнє школи і не нарікали на незручності.

Поступово зріднились з нашим педагогічним колективом Адаменко М.І., Кириленко О.Г., Лиман П.А., Лисак Т.М., Чередниченко І.Б. До нас приїздили молоді педагоги і всім їм було затишно в нашому колективі. Я з повагою згадую вчителів, що працювали в нашій школі: Легецьку Л.І., Буняк О.А., Гузь К.І., Мархай П.С., Кладиногу В.М., Драган Т.Д. Можу з впевненістю сказати, що всі вони були патріотами своєї справи, а робота в нашій школі залишила добрий слід в їхній пам'яті.

Поступово школа розбудовувалася, змінювала свій зовнішній вигляд – привабливою ставала не лише сама будівля, а й вся територія школи, яка стала окрасою всього села.

На нашу долю випала не лише робота з підвищення свого фахового рівня, розвитку педагогічної майстерності тощо. Наближався в освіті період переходу до навчання дітей шестирічного віку. Мені довелося взятися за добудову шкільного приміщення господарським способом. На той час я була вже директором школи і, повірте, вивчила всі терміни будівельної справи, перетворилася на «прораба» на цьому будівництві. Було добудовано 220 м.кв. площі класних кімнат, збудована типова шкільна їдальня, шкільна майстерня.

Весь колектив дуже багато працював на будівництві своєї школи. Вчителі, учні, батьки злились в єдиний колектив, адже всім хотілося мати свою школу. Вона стала для нас рідною, привітною, світлою, найкращою. Будівництво не зменшувало, а навпаки, збільшувало наше бажання працювати над підвищенням рівня навчально-виховного процесу в школі.

Працювали гуртки за інтересами дітей: фотогурток вів Самоненко П.М., оркестр народних інструментів – Фищук А.В., літературний гурток – Гримуд Г.П. Школа тісно співпрацювала із сільським клубом. М.О. Адаменко і колектив школи робили життя села цікавим, відпочинок змістовним, бо художня самодіяльність учнів, вчителів, жителів села злилися в єдине русло радості, щастя, здорового способу життя.

На високому рівні проводив спортивну роботу Кириленко О.Г. Серед восьмирічних шкіл району Яснозірківська школа майже на всіх змаганнях завойовувала призові місця.

Учні та вчителі школи подорожували не лише містами України – відвідували Київ, Канів, Чернігів, пам'ятні місця Чернігівщини, а й мандрували до Москви, Ленінграда. Незабутні враження залишила екскурсія містами Білорусі за маршрутом Гомель - Бобруйськ - Хатинь - Мінськ - Брест.

Школа урочисто відзначала свої ювілеї: 30-річчя, 35-річчя, 50-літній ювілей. А нині, з 2012 року, наша школа зупинила свою роботу. Страшно, боляче, сумно думати про те, що вона може перетворитися на руїну.

Радує те, що посіяні зерна добра живуть в серцях багатьох наших випускників. Життя продовжується і зі сцени сільського клубу радують нас онуки та правнуки наших випускників.

Випускники 1971 року щорічно зустрічаються в нашій школі в першу неділю липня.

І завершу свої спогади словами:

Прилітайте, завітайте до нашої школи
Школярі, школярочки – вся шкільна сім'я
Рушники хрещаті вам простеле доля
Навпростець до рідного гнізда…

З добрими спогадами Яся Василівна Мархай. Липень 2016 р.

Після Ясі Василівни Мархай школу очолила Лисак Тамара Михайлівна, а останнім директором школи в Ясній Зірці була Труш Тетяна Володимирівна.