Солдати другого фронту

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Обкладинка книги

«Солдати другого фронту» — книга спогадів І. Бовкуна, видана Львівським газетно-журнальним видавництвом у 1957 році.

Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту».

Багато що у цій книзі суперечило мемуарам Федорова, зокрема, керівниками підпілля в Новобасанського, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим[1].

Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу.

Ось думка Павлини Березовської, української журналістки, учасниці підпілля на Чернігівщині в час Німецько-радянської війни, співавторки книжки «Двічі страчені — вічно живі»:[2][3]

«Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»

Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. 29 березня 1959 року друкований орган обкому КПУ загета «Деснянська правда», опублікувала статтю Ф. Короткова та В. Яременка — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». Наступного дня в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».

Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1,0 1,1 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера Журнал «Країна» № 96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.
  2. Партизанка «Україна молода» Номер 111 за 22.06.2007, автор: Ярослава Музиченко
  3. Олександр Кривець: герої та лиходії партизанського руху на Чернігівщині., Північний Вектор, 7 травня 2016