Сокол Роман Павлович
Сокол Роман Павлович (народився 6 серпня 2001 в Носівці — помер 24 листопада 2024 в районі населеного пункту Тихе, Вовчанської громади) — солдат, загинув на Російсько-українській війні під час бойового зіткнення з ворогом, нагороджений орденом «За мужність» (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 11 липня 2025
Народився та виріс в Носівці.
Він був надзвичайно талановитим, реалізовуючи себе у шкільному віці у хореографії, спорті.
У вересні 2021 року Рома став на строкову військову службу, а за півроку росія віроломно увірвалася в Україну.
Рому початок повномасштабної застав у Миколаєві, де він ніс строкову службу. Враховуючи ситуацію, хлопці мали працювати зі зброєю вже не на навчаннях, а безпосередньо в сутичках з ворогом. Тільки тепер він став воїном-контрактником, зв'язківцем військової частини, що базувалася в Миколаєві.
Спочатку його підрозділ працював на Миколаївщині, а потім була Харківщина. Виходив на зв'язок раз на день. Бо його найдорожчі люди чекали таких новин найбільше.
22 листопада 2024 року о 7 ранку він повідомив мамі, що по тривозі підняли, тому кілька днів зв'язку не буде. Мама не думала, що то був останній раз, коли вона почула голос сина.
Вже другодні її серце відчуло, сина на цьому світі нема. Загинув Роман Сокол 24 листопада 2024 року під час бойового зіткнення з ворогом в районі населеного пункту Тихе, Вовчанської громади.
Але ніхто не допускав думки про загибель, коли повідомили про те, що Рома вважається зниклим безвісти. Жили надією, що полон.
Результат експертизи розбив останню надію.
Поховано Романа Сокола у липні 2025 на кладовищі по вулиці Княгині Ольги.
Родина[ред. | ред. код]
Мама, менший брат Михайло.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Відзнака Президента України «За оборону України», свідоцтво 0077221
- Золотий хрест від Головнокомандувача Збройних сил України, від 3 липня 2024, № 1017
- Комбатантський хрест від Головнокомандувача Збройних сил України, від 19 серпня 2025, № 638, посмертно
- Орден «За мужність» III ступеня, посмертно[1]
