Скороход Катерина Василівна

Скороход Катерина Василівна (1903 — ?) — вчителька літератури Мринської школи

«Скороход Катерина Василівна» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.

Скороход Катерина Василівна народилася в в 1903 році в Мрині, у родині селянки Христини Іллівни та купця з Ніжина Скорохода Василя Васильовича.

Христина Іллівна на той час вважалася грамотною жінкою, бо закінчила двокласну церковно-приходську школу. Завдяки природному розуму, кмітливості вона успішно допомагала у справах свого чоловіка.

Василь Васильович Скороход був освіченою людиною. Він закінчив Ніжинську гімназію та Комерційне училище в Санкт-Петербурзі. А оженився на селянці, бо була вона красива, розумна, скромна. Подружжя мріяло дати якнайкращу освіту доньці Катерині та сину Івану. Але в сім'ю прийшло велике горе. Раптово помер Василь Васильович, якому було лише 37 років. Над гробом чоловіка 27 річна красуня-удова поклялася присвятити життя дітям, як там не було, дати їм освіту.

Жили бідно, сутужно. Дід Ілля долею онуків не дуже переймався. Виділив родині шмат землі – живіть, як знаєте. Літом діти з 10-річного віку працювали з матір'ю в полі, щоби прохарчуватися. Восени наймали в Ніжині кімнатку.

Мати ходила на поденну роботу, а діти навчалися в гімназії. Незважаючи на бідність, навчалися на відмінно. Катерина Василівна закінчила 5 класів гімназії, Мринську вчительську семінарію, а в 1930-х роках – Ніжинський педінститут, одержавши диплом з відзнакою.

Її брат Іван Васильович Скороход після гімназії закінчив семінарію, два роки працював вчителем. Потім з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут. До Другої світової війни захистив кандидатську дисертацію, а в повоєнні роки став доктором медичних наук. Працював викладачем Львівського медінституту.

Христина Іллівна виконала свою обіцянку – діти одержали освіту, про яку мріяв їх батько.

У 1924 році Катерина Василівна вийшла заміж за Черв'яка Василя Васильовича, який був першим секретарем ВЛКСМ Мринського району (Мрин один-два роки іменувався райцентром), а пізніше – директором школи, вчителем.

У цій інтелігентній родині усі були книголюбами. Тут завжди можна було взяти книгу, якої ще немає в сільській бібліотеці, та вже встигла придбати Катерина Василівна, якщо навіть на це витрачалися останні копійки. Була вона справжнім учителем літератури, педагогом найвищого рівня майстерності. Працелюбна, від природи обдарована, вона досконало володіла словом і на уроках і під час лекцій в клубі чи конторі колгоспу. А скільки стінгазет вона оформила в школі і в колгоспі – сама і за редактора і за художника, бо чудово малювала.

От лише власним дітям через зайнятість приділяла мало уваги. Для них було справжнім святом, коли мама вдома. Та, мабуть, приклад батька був найкращим вихователем. Син Євген і дочка Раїса училися відмінно, росли трудолюбивими, шанобливими, відповідальними. Обоє закінчили медінститут. Раїса Василівна 40 років пропрацювала лікарем у Прилуках, а Євген Васильович був головним лікарем однієї з лікарень на Сумщині.

У роки Другої світової війни родина Катерини Василівни вела підпільну роботу, була зв'язана з партизанським загоном «За Батьківщину». Розповсюджували листівки, передавали партизанам медикаменти від підпільників з Ніжинського шпиталю, передавали в ліс теплий одяг, пекли хліб, допомогли багатьом сільським хлопцям та дівчатам уникнути відправки до Німеччини.

В будинку Скороходів по декілька днів лікувалися хворі партизани під наглядом лікаря Варвари Федорівни Мороз. В партизанському загоні було багато колишніх учнів Мринської школи: О.Коробко, З.Кравчук, М.Погорілко, Л.Остапенко, С.Остапенко, М.Овдієнко, Н.Желада, Б.Дейнеко, Г.Дейнеко та інші. Чимало з них вирушали в партизани прямо з будинку своєї вчительки. Сім'я жила в постійній тривозі, бо поруч квартирував німецький комендант. Неодноразово в будинку робили обшуки.

Потім заарештували чоловіка Катерини Василівни (через хворобу він не був на війні). З великими труднощами його вдалося визволити з носівської в'язниці, дякуючи старості села М. Погорілку (він теж був підпільником), та шанованому в селі вчителю німецької мови Олександру Івановичу Компанцю. Підпільна робота тривала аж до визволення Носівщини від окупантів.

Скороход Катерина Василівна була нагороджена медалями «За доблесну працю в період Великої Вітчизняної війни» та «20 років Перемоги». У 1952 і 1954 роках була нагороджена знаком «Відмінник народної освіти».

До останніх своїх днів Катерина Василівна була зігріта любов'ю та шаною не тільки своїх дітей та онуків, а й учнів які надсилали їй листи з Молдови, Ростова, Харкова, Київа інших міст.

Онук Віталій Євгенович продовжив династію лікарів, онука Олена Миколаївна Морозова працювала у видавництві художньої літератури в Києві, онук Сергій Миколайович Дерев'янко живе і працює в Москві. Він – генеральний директор видавництва «АСТ-прес». Друкована продукція цього видавництва представлена на міжнародних книжкових виставках в різних країнах світу. А ще Сергій Миколайович пише вірші та музику і на конкурсі бардівської пісні Московської області посів перше місце.

Як добре, що славному роду моєї вчительки немає переводу.

Надія Фурса, 1997 р.