Сало Надія Михайлівна
Надія Михайлівна Сало (народилася 17 грудня 1933 — померла 21 листопада 2021) — вчитель української мови та літератури Носівської школи № 1
В 1951 закінчила Носівську школу № 1,
Закінчила історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту.
Вчителювала у селі Червоні Партизани, а в 1978—1985 — в Носівській середній школі № 1.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Навчалася в одному класі з Кабаєвим Леонідом Миколайовичем.
Учора пішла у засвіти…[ред. | ред. код]
- Джерело: Світлана Дубовик: Трагічна новина, Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, 22 листопада 2021
Трагічна новина. Учора пішла у засвіти Сало Надія Михайлівна, Вчитель української мови та літератури. Ми щиро розділяємо з рідними біль гіркої втрати… Сумуємо разом і співчуваємо. А ще хочемо згадати Вчителя світлим спомином.
Народилася Надія Михайлівна 17 грудня 1933 року. Ще дівчинкою мріяла стати вчителем. Тож після закінчення Носівської першої школи 1951 року вступила на історико-філологічний факультет до Ніжинського педагогічного інституту. Навчалася добре, навчальну практику пройшла на «відмінно», тому й одержала по закінченню вуза дуже хорошу й вигідну пропозицію: працювати в одній із шкіл міста Харкова. Та молода вчителька не погодилась й попросила направлення до сільської школи. Так і потрапила Надія Михайлівна на роботу до школи села Брусилів Чернігівського району. Звичайно ж, перші роки педагогічної діяльності для кожного вчителя найважчі. Інколи здавалося Надії Михайлівні, що в неї нічого не виходить: учні ніяк не можуть зрозуміти новий матеріал, не вміють відповісти на елементарні, здавалося б, запитання. Опускалися руки, на очі наверталися сльози… Це вже потім, через багато років, коли ті учні стали дорослими, згадували ті бешкети й просили пробачення за всі свої витівки...
Працювала Надія Михайлівна й у селі Червоні Партизани. А в нашу Носівську середню школу №1 прийшла вже досвідченим учителем у 1978 році. І працювала тут до 1985 року під керівництвом директорів Гончара І.В., Коняченка М. П. У школі тоді навчалося понад тисячу учнів. Вона викладала українську мову та літературу, російську мову, певний час була ще й вихователем групи продовженого дня з дітьми різного віку. І не було жодного учня, з яким Надія Михайлівна не знайшла б спільної мови, не дібрала б ключика до маленької дитячої душі. Жодна дитина не залишилася поза її увагою.
«Які цікаві уроки були в Надії Михайлівни! Навіть найслабший учень у класі з кожного такого уроку брав для себе певний багаж знань. А які свята, виховні заходи готувала вчителька! Щодня з нетерпінням ми чекали на зустріч з Надією Михайлівною» — згадують її колишні учні.
І вчителька своєю чергою запалювала у душі кожної дитини вогник віри у свої сили, бажання пізнавати світ, приносити користь рідній землі. Люди, які відійшли у вічність, живуть у країні спогадів та залишаються живими доти, допоки ми їх пам’ятаємо. Тож згадаймо про Вчителя…
