Привілей Адаму Киселю на володіння Носівкою

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Адам Кисіль

Привілей Адаму Киселю на володіння Носівкою

Джерело: Metryka Koronna Władysława IV Wazy. Sumariusz księgi MK 180 z Archiwum Głównego Akt Dawnych w Warszawie, z lat 1633 - 1635, kanclerstwa Jakuba Zadzika / Opracował Wojciech Krawczuk. Kraków 2015 — Коронна метрика Владислава IV Вази. Короткий виклад книги MK 180 з Головного архіву давніх актів у Варшаві за 1633–1635 роки, канцелярії Якуба Задзіка / Упорядкував Войцех Кравчук. Краків, 2015.

Оригінал короткого викладу[ред. | ред. код]

Nr 19. Kraków na sejmie koronacyjnym, 12 lutego 1633.
k. 14 v – 15 v.
Król nadaje dworzaninowi Adamowi Kisielowi z Brusiłowa prawem dożywotnim zamek i miasteczko Nosówkę (Nosowka) w dobrach siewierskich, w Księstwie Czernihowskim, ze wsią Struhą oraz ze wszystkimi przynależnościami tego starostwa, rzekami i młynami: Wierzchowym Piotrowym i Strumkowskim na rzece Ostrzu, i ze wszystkimi innymi pożytkami za wyjątkiem wypalania popiołów, aż do Płoskiego Kurhanu. Postawiony zostaje warunek, by ze wsi Struha wymierzono dwadzieścia włók Janowi Piątczyńskiemu, zgodnie z dawniejszym przywilejem. Kisiel, jako starosta Nosowski, ma oddawać powołowszczyznę.
Powinien także zadbać o stan zamku.
Król przywołuje zasługi Kisiela, a także jego braci, którzy w wojnie z Moskwą, i w Prusach służbę Rzeczypospolitej zdrowiem zapieczętowali. Rodzony brat, Mikołaj Kisiel tamże na oczach króla odniósłszy postrzał, krwią oblał się. Sam Adam Kisiel nie opuścił żadnej wyprawy wojennej, służył pod hetmanami, dowodził rotą.
Dokument podpisany przez Władysława IV i Marka Skibickiego, (pisarza kancelarii koronnej).

Український переклад[ред. | ред. код]

№ 19. Краків на коронаційному сеймі, 12 лютого 1633 р.
Від звороту аркуша 14 і до звороту аркуша 15.
Король надає дворянину Адаму Киселю з Брусилова пожиттєвим правом замок і містечко Носівку в сіверських добрах[1], у Чернігівському князівстві, разом із селом Струга, а також усіма приналежностями цього староства, річками і млинами: Верховим Петровим і Струмковським на річці Острі, та всіма іншими пожитками[2], за винятком випалювання попелів[3], аж до Плоского Кургану.
Ставиться умова, щоб із села Струга було відміряно двадцять волоків[4] Янові П'ятчинському відповідно до давнішого привілею.
Кисіль, як носівський староста, має сплачувати поволовщину[5].
Він також повинен піклуватися про стан замку.
Король згадує заслуги Киселя, а також його братів, які у війні з Москвою та в Пруссії «службу Речі Посполитої здоров'ям запечатали». Рідний брат, Микола Кисіль, там же, на очах у короля, діставши поранення, «кров'ю облився». Сам Адам Кисіль не пропустив жодного військового походу, служив під гетьманами, командував ротою.
Документ підписаний Владиславом IV та Марком Скібіцьким, (писарем коронної канцелярії).

Примітки[ред. | ред. код]

Примітки Ю. Пероганича:

  1. ↑ «Добра» — землі, землеволодіння
  2. ↑ «Пожитки» — прибутки, доходи від маєтностей
  3. ↑ «Випалювання попелів» — виготовлення поташу (K₂CO₃) із деревного попелу. Поташ був важливим промисловим і господарським продуктом у Речі Посполитій та Європі XVI–XVIII ст. Поташ використовували для виготовлення мила, скла, пороху, а також як добриво. Його отримували шляхом спалювання деревини або рослинного матеріалу, після чого попіл змішували з водою, профільтровували й випарювали, отримуючи кристали поташу.
  4. ↑ «Волок» — міра землі, 30 моргів, або приблизно 20 гектарів. Тобто 20 волоків - це приблизно 400 Га, або 4 км2.
  5. ↑ «Поволовщина» — податок, який вимірювався відносно числа великої рогатої худоби у населення.
Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Привілей_Адаму_Киселю_на_володіння_Носівкою&oldid=39673