Плосківський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» I-III ступенів

Плосківський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» I-III ступенів

«Плосківський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» I-III ступенів» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.

Незабутнє

Плоске. Школа. Ранок.
З променів дощів
Підбираю гаму
Чистих почуттів.

На дитячі очі,
Як на власний храм,
Помолитись хочу
В унісон пісням.

У тривожну осінь
Спомин мій спішить.
Школа. Ранок. Плоске.
Незабутня мить.

П'ять століть тому в мальовничій місцевості з родючими землями та багатими лісами оселилися три козачі родини. Три хутори простяглися в одну лінію на відстані версти один від одного. Від прізвищ козаків були названі ці хутори – Дубиківка, Калитівка, Метейківка. Назвали цю місцевість Площею або Плосквою, бо звідси виразно видно золотоверхі куполи ніжинських храмів, побудованих на цій же рівнині.

Перші письмові згадки про село зустрічаються в Універсалі гетьмана Івана Брюховецького від 17 червня 1664 року, коли було велено в селі Плоскому косити сіно для ніжинського війта. Є село і на картах Боплана 1732 р.

Село простягнулося на 7 км. із заходу на схід вздовж центральної дороги. Незважаючи на значні пожежі, що були в 1812 та 1863 роках, на всі війни та зміни селяни будувалося вздовж головної дороги.

Вже в 1812 році налічувалося шість кутків: крім давніх Дубиківки, Калитівки та Метейківки з'явилися нові – Ярмоловка (чи Зацерковка), Бондарівка і Глинище де селяни копали глину для своїх потреб. Такий поділ села на кутки відображений на плані, виданому в 1870 році в Санкт-Петербурзі генерал-адьютантом Н.В. Зінов'євим.

В центрі села красувалася дерев'яна Михайлівська церква збудована в 1716 році і перебудована на ширшу та кращої архітектури за рахунок придворного духівника імператриці Єлизавети Петрівни ієрея Федора Дуб'янського, який народився в Плоскому в 1692 році. Вночі 2 травня 1863 року під час великої пожежі в селі згоріла і церква, як не старалися селяни погасити полум'я.

Два роки прихожани та священнослужителі збирали кошти (30 тис. рублів) на нову кам'яну церкву за планом професора архітектури генерал-майора Черника. 12 липня 1865 року було закладено камінь-основу церкви в ім'я першоверховних апостолів Петра і Павла. На землі прихожанина І.Ф. Дуб'янського спорудили цегельний завод. За кожну тисячу цеглин платили 1 руб. 20 коп., а ніжинському підрядчику І.П. Рещикову від кожної покладеної цеглини платили 2 рублі 20 коп. Будівництво затягнулося на 14 років, протягом яких було зібрано13 тис. рублів пожертв. 8 червня 1878 року приходський священик Трифон Стефановський та священики Л.Ячницький, Н.Малинка, П.Стопановський, І.Буримов, владика та 5 дяків освятили храм.

До 1903 року в селі навчання дітей проходило в церковно-приходській школі, яка не мала власного приміщення. За кошти поміщиці Майорівни силами земської управи в 1903 році було побудовано двокласну школу, де мали змогу навчатися не лише діти заможних селян. Згодом школу реформували у 4-річну.

1 квітня 1943 року німці спалили хату партизана Кузьми Коробки разом з 34 жителями села. Там загинуло подружжя вчителів Яковенків – Яків Денисович з дружиною Галиною Олексіївною.

Під час окупації була знищена школа.

В 1959-1961 роках силами односельчан школу було відновлено з руїн. Селяни старалися зробити все аби школа працювала. Не було зошитів, чорнила, шкільного приладдя, навіть дров для опалення приміщення школи. Учні та вчителі самі заготовляли на зиму колючки та хвою.

Педагогічний колектив у складі Яковенко П.К., Ярош І.Г., Калюжна О.Д., Буток О.Ф., Дуб'янський Я.Л., Ярош В.П., Слісаренко В.С., Желада М.Д. піклувався щоби всі діти села були охоплені навчанням, а матеріальні нестатки того часу не перешкоджали учням навчатися. Школу тоді відвідувало близько 300 учнів.

Учні старших класів самі виконували більшість господарських робіт в школі. Під керівництвом вчителя Недбаєвського побудували теплицю. Учні працювали і в місцевому колгоспі ім.Чапаєва.

Спільними зусиллями школярів та жителів села неподалік від центру села в 1970-х роках було закладено парк навколо штучних ставків. Зазеленіли верби, берези, тополі. В 1986-1987 роках нове покоління школярів розширило і покращило парк. Нині тут і шкільні спортивні змагання проходять і порибалити, і відпочити можна.

Голова тогочасного колгоспу ім.Чапаєва Галич Микола Петрович зробив багато доброго для села. Під його керівництвом за рахунок колгоспу зросли будівлі сільського Будинку культури більше ніж на 400 місць (у 1977 році), дитячого садочку (у 1980 р.), ФАПу (у 1982 р.).

Наприкінці ХХ століття, коли колгосп-мільйонер очолював Гулак В. М., було вирішено розпочати будівництво нового, двоповерхового приміщення школи з басейном, спортивним залом, їдальнею та майстернею. Проект будівництва вже був у директора школи Литовко Н.Г. Та політичні події, розпад СРСР, економічна криза назавжди зупинили будівництво школи.

Усі спроби нового директора школи Бувайлик Н.М. та педагогічного колективу знайти підтримку і розуміння нової влади у цьому питанні виявилися марними. Колгосп реорганізовується в агрофірму «Полісся», нове керівництво намагалося якось вижити, але в 2006 році господарство збанкрутувало.

В 2000 році на базі школи був створений навчально-виховний комплекс «школа-дитячий садок».

За понад сто років своєї історії школа навчила і виховала тисячі випускників, 25 з яких мають золоті медалі. Тут провели своє дитинство люди, відомі своїми заслугами, талантами, досягненнями і на Чернігівщині, і в Україні, і за кордоном. За приблизними підрахунками школа дала країні понад 200 вчителів, біля 100 медичних працівників, 50 ветеринарних працівників, 30 інженерів, 50 військових та понад 30 працівників культури. Школа виховала справжніх трударів та патріотів, які своєю працею і власним прикладом звеличують рідне село, дбають про його добробут.

Дерев'янко Т. М.

Вересневого ранку 2016-2017 навчального року директор Бувайлик Ніна Миколаївна привітала 75 учнів та їхніх батьків з початком навчання в НВК. Тамара Миколаївна Дерев'янко, завуч школи з навчально-виховної роботи, побажала школярам бути працелюбними та наполегливими в навчанні, оволодінні новими знаннями та вміннями.

Педагогічний колектив школи, що складається з 17 вчителів, розпочав свій новий навчальний рік.

Вчителями української мови та літератури працюють Мариненко Ніна Григорівна та Ярош Ніна Михайлівна, математику викладають Адаменко Валентина Іванівна, Коткова Галина Іванівна та Лобода Олена Миколаївна (також фізику), англійської мови учнів навчає Гавриленко Оксана Сергіївна, історії – Приходько Тетяна Валеріївна та Слісаренко Сергій Миколайович. Дерев'янко Тамара Миколаївна навчає хімії та біології, Велигоцький Сергій Віталійович веде уроки музичного мистецтва та фізкультури, а Велигоцька Оксана Миколаївна – уроки географії, біології, основ здоров'я. В молодших класах працюють вчителі: Труш Зоя Ларіонівна, Слісаренко Валентина Михайлівна, Бочок Любов Володимирівна, Підопригора Ольга Миколаївна. Педагогом-організатором та вчителем інформатики працює Бувайлик Максим Ринатович.

Сторічному ювілею Плосківської школи, (у 2003 р.) присвятила свої поетичні рядки колишня її вчителька Ніна Ісаєнко, яка працювала в школі з 1972 по 1981 рік

Жовта цегла невинно тулиться
До рамен мовчазних ялин.
Тут мій дім був і моя вулиця,
І шкільний мелодійний дзвін.

Перші зошити від безсонниці,
Перші друзі, що навіки.
Не вміщаються в серці промені –
Доторкаються до руки.

По голівці погладжу з ласкою –
І теплішає на душі.
Перемогами і поразками
Увінчались мої вірші.

Перший іспит Дмитро Данилович
(Він тоді директорував)
Із подругою Шкриль Галиною
На «відмінно» у нас прийняв.

…Десять років, як мить, у Плоскому
Залишили у серці шрам,
Та були вони справді розкішшю,
Смутком з радістю пополам.