Освіта в 1930-х роках
Освіта в 1930-х роках
- «Освіта в 1930-х роках» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.
В 1934 році була реформована в середню школу Носівська семирічна школа № 1, в 1936 р. статус середньої школи отримала Мринська семирічка, (в ній навчалося 725 учнів і працювало до 30 вчителів), а в 1938 році (за іншими даними у 1940 р.) – Червонопартизанська №1. В 1939 році Лихачівська семирічна школа, в якій навчалося понад 500 учнів, була реорганізована в середню. Перед війною статус середньої школи отримала і Ліснохутірська школа.
В 1938 році в Україні було 21 тисяча 656 шкіл в яких навчалося 5 млн. 143 тис. 789 учнів. Викладання велося на 21 мові. Українською мовою навчали у 18 тис. 101 школі, російською – в 1550 школах, єврейською – в 312 школах, молдавською – в 163 школах, німецькою – в 512 школах, польською – в 50 школах, болгарською – в 54 школах, узбецькою – в 19 школах, чеською – в 14 школах, білоруською – в 9 школах, греко-татарською – в 8 школах, татарською – в 5 школах… Окрім того існувало ще 838 змішаних шкіл, в яких навчання велося декількома мовами – українсько-єврейсько-німецькою, німецько-польсько-російською, українсько-російсько-болгарською та ін.
1530 національних шкіл «виявилися найбільш засмічені ворогами». В цьому ж році національні школи були реорганізовані і постановою Ради Народних Комісарів України та ЦК КП(б)У з 1 вересня було запроваджене обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах України. Так відбувалася русифікація української школи.
За результатами Всесоюзного перепису населення 1939 р. в районі проживало 51 тисяча 258 жителів.
В 1939 році в районі налічувалося 4 середні, 16 неповносередніх, 11 початкових шкіл, в яких навчалися 8823 учні та працювали 349 вчителів. В самій Носівці напередодні Великої Вітчизняної війни працювало 9 шкіл, з них 2 середні, 5 неповносередніх та 4 початкові, в яких навчалось понад 3000 учнів і працювали 136 вчителів.
В Степових Хуторах та Тертишниках до революції взагалі не було шкіл, а в 1939 році в цих селах працювало по дві школи і навчалося понад 600 учнів.
У 1939 році в Червоних Партизанах працювали середня, неповносередня та початкова школи. В них працювало 42 вчителі та навчалося 1280 учнів.
За заслуги в здійсненні обов'язкової загальної семирічної освіти та широкому розгортанні середньої освіти, а також у справі виховання підростаючого покоління в 1939 році перша група вчителів району була відзначена урядовими нагородами.
10 травня 1939 року в Носівці відбувся багатолюдний мітинг з цього приводу. Афанасія Афанасіївна Бичинська була нагороджена орденом Леніна, а вчителі Драний, Зоценко, Скороход, Скрипець нагороджені медалями «За трудову відзнаку».
З 3 жовтня 1940 року в Радянському Союзі навчання у вищих навчальних закладах і в старших класах звичайних шкіл стало платним. Для дуже багатьох воно стало недосяжним і школи втратили старшокласників. Підлітків, яким виповнилося 14 років, забирали до учбових закладів при військових заводах, де вони отримували професію, необхідну такому заводу а, також, одночасно, і виконували виробничі норми. Залишити такий завод було неможливо, втеча каралася за статтею Кримінального кодексу з усією суворістю. Після завершення навчання, що тривало 1-2 роки, потрібно було ще 4 роки відпрацювати на цьому ж таки заводі без права вибору місця, професії і умов роботи. Така система примусової праці мільйонів підлітків називалася «трудовими резервами”.
В 1940-1941 навчальному році в районі було 8 середніх, 14 семирічних та 11 початкових шкіл. В самій Носівці працювали 2 середні, 5 неповносередніх та 4 початкові школи, в яких 126 вчителів навчали близько 3 тисяч учнів.
