Ну і ну

«Ну і ну» — вокально-інструментальний ансамбль у Носівці, що виступав у 1980-х.

Склад

• Станіслав Гринь (світла йому пам'ять — керівник, клавішні),
• Михайло Горкавенко (клавішні, вокал),
• Олександр Жук (гітара, вокал),
• Олександр Костюк (бас гітара),
• Наташа Гринь (солістка, сестра Станіслава).

«Ну і Ну», або інші хлопці з Вербова

Джерело: Валерій Фурса: З історії носівської популярної музики, 7 жовтня 2020

Для відомого вербовського ВІА «Время… Шестая ступень», про який вже я писав раніше, зоряний час завершився в листопаді 1989 року, коли на службу до армії забрали одночасно обох його гітаристів, лідерів групи Ігоря Гейка та Ігоря Тригуба. ВІА не зник, грав і в послабленому складі та в квітні 1991 року на Вербові успішно розпочав свою десятирічну музичну кар'єру інший ансамбль з грайливою назвою «Ну і Ну».

Хлопцям-музикантам новоствореного гурту сподобався цей іронічний вираз, запропонований Михайлом Горкавенком і вони взяли його для назви свого ансамблю.

Соло-гітаристом ВІА став Олександр Жук, який грав на гітарі «Діамант». На двох синтезаторах «Cаsio» грали Станіслав Гринь – організатор і художній керівник групи та Михайло Горкавенко, бас-гітара «Орфей» була у Олександра Костюка.

А вокалісткою «Ну і Ну» була сестра Станіслава Наташа. Вона ж керувала електронною ударною ритм-установкою «Roland -505». Популярні на той час триполосні музичні колонки виготовлялися музикантами самостійно.

Станіслав Гринь мав музичну освіту, закінчив музичний факультет Ніжинського педагогічного університету. Олександр Жук закінчив Ніжинське культосвітнє училище по класу баяна.

Музиканти проводили свої репетиції на Спащині, вдома у Станіслава Гриня. А перший свій справжній концерт дали в квітні 1991 року в клубі Політвідділу, як тоді звалося Дебрево.

Пізніше «музичною базою» ВІА став районний Будинок піонерів, де працював Станіслав Гринь. Там зберігалися музичні інструменти, там проводилися репетиції і відбувалися святкові концерти, ранки, «вогники», різні виступи. На гітарах та синтезаторах цього ансамблю навчалися старшокласники, які відвідували музичний гурток Станіслава Гриня. Чимало з тих гуртківців залишили гарний музичний слід на орбіті носівської популярної музики.

«Ну і Ну», як і всі інші носівські ВІА, виступав на міських концертах, грав на дискотеках, молодіжних вечорах, весіллях, проводах юнаків до армії, випускних вечорах в школах.

Наприкінці 1990-х років ВІА «Ну і Ну» залишився утрьох. Вийшла заміж Наташа Гринь і у неї з'явилися інші турботи. Відійшов від музики Олександр Костюк.

Тож на початку 2000-х років, успішно відігравши протягом десятиліття та залишивши по собі добру пам’ять, ВІА «Ну і Ну» відійшов у історію. І ще раз згадаю добрим словом вдячності його організатора та художнього керівника Станіслава Гриня, дуже добру і талановиту людину. Світла йому пам’ять.

Автор дякує за інформацію та фото про історію цього ВІА Олександру Жуку, а також Сергію Євсовичу.