Могильний Марк Логвинович
Марк Логвинович Могильний (народився 10 січня 1883 в Макіївці — помер ?, до 1943) — житель села Макіївка. Репресований радянською владою (1930). Реабілітований (1989).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 січня 1883 року (за старим стилем — 29 грудня 1882 року) в містечку Макіївка Ніжинського повіту Чернігівської губернії в сім'ї селянина Логвина Дмитровича Могильного та його дружини Марії Ігнатівни (дівоче прізвище — Романок) [1]. При хрещенні в Вознесенській церкві Макіївки записаний як Марко.
Матір Марка була позашлюбною дитиною Євфимії Максимівни Романок, прислуги в панському маєтку, і під час укладання шлюбу та в метриках декого зі своїх дітей зазначається без по батькові та з уточненням, що вона є незаконнонародженою [2].
У 1890 році Марко втратив батька. Логвин Дмитрович помер від сухот у неповних 44 роки [3].
15 лютого (за старим стилем — 2 лютого) 1914 року обвінчався з Євдокією Прокопівною Стратілат. Свідками зі сторони нареченого були селяни містечка Макіївки Афанасій Логвинович Могильний, брат нареченого, та Ігнатій Могильний. Свідками зі сторони нареченої були селяни Марк Прокопович Стратілат та Прокопій Митрофанович Стратілат [4]. У цьому шлюбі народилося щонайменше 8 дітей: Василь, 1915 р.н., Олена, 1916 р.н., Наталія, 1917 р.н., Іван, 1919 р.н., Микола, 1922 р.н., Надія, 1923 р.н., Марія (Маня), 1929 р.н., Галя, 1936 р.н.
23 жовтня 1930 року Марко був заарештований та за постановою судової «трійки» при Колегії Державного політичного управління УСРР від 02 листопада 1930 р. ув’язнений до концтабору на 10 років за статтею 54-10 КК УСРР (антирадянська пропаганда і агітація).
Реабілітований 7 квітня 1989 року [5].
Даних про дату та обставини смерті немає. В погосподарських книгах села Макіївки 1944-1946 років Марк Логвинович Могильний не згадується, але наявні дані про його братів Сергія та Дмитра. А також в погосподарських книгах є дані про дружину Марка Євдокію (Дуньку) Прокопівну Могильну, яка вказана як голова господарства. Вона працювала в колгоспі ім.Чапаєва. В тому ж господарстві зазначені і її та Марка діти — Надія, Марія (Маня), Галя, Василь, Іван, Микола. Василь повернувся з війни у 1945 році та працював трактористом на МТСі (машинно-тракторна станція). Іван та Микола позначені як такі, що служать в Червоній армії, але за даними Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації відомо, що вони не повернулися з війни: Іван пропав безвісти у 1941 році, а Микола (на той час уже мав військове звання капітана) помер від ран 12 червня 1944 року [6]. При цьому цікаво, що в іменних списках частин за 1943 рік 188-ї стрілецької дивізії в інформації щодо тоді ще лейтенанта Миколи Марковича Могильного зазначено в даних про рідних і батька — Марка Логвиновича Могильного, що проживає в с.Макіївка [7]. Можливо, станом на 1943 рік Марко був ще живий. В тому ж документі в складі родини вказана матір Дуня Прокопівна та сестра Олена.
Марк Логвинович Могильний є троюрідним дядьком Сергія Петровича Могильного (1912–1983), також репресованого радянською владою і реабілітованого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Метричні книги 1882 року. ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.679. Оп.10. Спр.197. Арк.291зв-292
- ↑ Метричні книги 1890 року. ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.1415. Оп.1. Спр.222. Арк.40зв-41
- ↑ Метричні книги 1890 року. ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.679. Оп.10. Спр.469. Арк.239зв-240
- ↑ Метричні книги 1914 року. ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.679. Оп.10. Спр.1548. Арк.347зв-348
- ↑ ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.Р-8840. Оп.3. Спр.8279.
- ↑ ЦАМО (Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації). Ф.58. Оп.А-71693. Спр.2326.
- ↑ ЦАМО (Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації). Ф.1440. Оп.2. Спр.51.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Національний банк репресованих. Могильний Марк Логвинович
- Погосподарська книга № 3 на 1944 — 1946 роки Макіївської сільської ради, с.Макіївка Лосинівського району Чернігівської області.
