Макаренко Олександр Володимирович
Олександр Володимирович Макаренко (народився 23 листопада 1991 в Носівці — помер 14 січня 2025) — лейтенант, командир групи зв'язку та кібербезпеки штабу батальйону безпілотних систем, загинув на Курському напрямку на Російсько-українській війні.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 20 січня 2025
Народився та виріс в Носівці. Навчався в Носівській школі №3, після здобуття загальної середньої освіти, навчався в Агротехнічному інституті м. Ніжин.
За спеціальністю не працював, організував власний бізнес. Разом з дружиною Олею молода родина проживала в Києві, будувала плани на спільне, довге і щасливе життя у любові, злагоді, з оселею, наповненою дитячим щебетом…
Все перекреслила війна. А тепер ще й пошматувала долі і серця молодої дружини, батьків, бо як навчитися жити з думкою, що його вже нема.
Він був особливим у всьому: доброті, людяності, надійності. Був справжнім другом, щирим у відносинах. Неймовірно талановито грав на гітарі… Так важко писати слово був…
Олександра мобілізували у березні 2024 року. З дружиною був щодня на зв'язку. Завжди спокійний, стриманий, він заспокоював і щоразу давав надію своїм найдорожчим, що з ним точно нічого не станеться. На жаль…
Бувши командиром групи зв'язку та кібербезпеки штабу батальйону безпілотних систем військової частини, він завжди беріг своїх побратимів. Того фатального дня він теж пішов сам… Назавжди.
Виконуючи завдання, пов'язане із захистом Вітчизни відстоюючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, виявивши мужність та стійкість загинув на Курському напрямку.
Поховано Героя на кладовищі по вулиці Полівка у Носівці.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Ольга, батьки Ніна Федорівна та Володимир Миколайович, сестра Алла.