Коробко Кузьма Юхимович

Кузьма Юхимович Коробко — житель села Плоского, партизан з'єднання «За Батьківщину».

1 квітня 1943 року німці оточили село Плоске і за доносом зрадника заарештували членів партизанських сімей і активістів. Привели їх у хату Кузьми Коробка, зачинили там, а потім хату облили бензином і підпалили. Там живими згоріли 46 людей.

Кузьма Коробка і його діти

Фрагмент із книги «Партизанська Носівщина»

Помічником борців проти окупантів були не лише дорослі підпільники і зв'язкові. Діти з їх сімей теж, як могли, допомогали народним месникам. Такими росли і діти відважного підпільника із села Плоского Кузьми Коробки.

Як рідних зустрічали у цій сім'ї партизанів. Його син Федя безперервно зв'язував сім'ю з партизанським загоном. Влітку майже щодня його можна було бачити в лісі чи з вудочками, чи з кошиком грибів. В листопаді 1942 року партизани розгромили поліцію Плоского, а в зрадника знайшли список сімей активістів, яких готовилися арештувати. Поліція дійсно арештовує Кузьму Юхимовича. Його допитують у поліцейському стані. Староста старається перехитрити патріота: «Залиште нас удвох з ним, — говорить він вартовому поліцаю. — Я з ним ходив у школу в один клас, мені він все признається”. А коли староста вийшов у другу кімнату, Коробко; як ні в чому не бувало, пройшов повз вартових поліцаїв і втік із села. В партизанською загоні вже були його дочка Оксана і малий Федя. Потрібно було передати сім'ї, щоб вони негайно ішли в ліс. Це взявся зробити малий Федя. Але йому наказали ні в якому разі не заночувати вдома. Федя пробрався в село, переказав усе матері, але та вирішила переночувати вдома із сином. Не дивлячись на суворе попередження батька, Федя заночував вдома. Це була трагічна помилка хлопця. Вночі поліцаї оточили хату Коробко, вивели сім'ю на вулицю. Хлопчика почали бити прикладами. Малий Федя, його мати, сестра Кузьми Юхимовича були відправлені в Ніжинську в'язницю. На побачення до них нікого не допускали. А потім відправили в Чернігівське гестапо, де вони і були розстріляні.

За їх смерть мстилися Кузьма Юхимович, його дочка Оксана. В багатьох боях героїчно бився Коробко. Мало яка бойова операція проходила без його участі. Летіли під укіс ворожі поїзди і не одна куля, пущена відважним партизаном, вкоротила життя окупантам. Від його влучних пострілів падали німецькі солдати із бронепоїзда «Адольф Гітлер», із багатьох інших ворожих ешелонів. А скільки вбитих запроданців-поліцаїв було на його бойовому рахунку. Під час нападу на поліцейський стан Іржавця ворожа кулеметна черга прошила йому грудну клітку. В неймовірно важких умовах партизанської боротьби лікарі загону вилікували партизана. Він часто згадував, як його в санітарній частині загону відвідував Стратилат, а одного разу приніс солдатський казанок меду. А коли партизан почав рухатись, Стратилат віддав йому свого кожуха.

Знову жорстокі бої з гітлерівцями. Цього разу фашисти рухалися колоною автомашин з Плоского в напрямку Ніжина. В бій окупанти ввели всю зброю регулярної армії — автомати, кулемети, міномети, гармати. Але партизани довго утримували ініціативу. Мстив за загибель юного Феді і батько Кузьма Юхимович. Це було чергове поранення в голову, яке вже лікували в Москві в госпіталі ім. Воровського, куди партизана разом з іншими пораненими доставили літаком з німецького тилу на Велику Землю.

Після звільнення району Кузьмі Юхимовичу Коробці пропонували роботу в своєму селі, але партизан відмовився: «Я ще не повністю звів рахунки з фашизмом» — відповів Кузьма Юхимович, — я ще не відомстив фашистам за свою сім'ю, за маленького Федю, за те, що зробили з моїми односельцями недолюдки, за зранене моє тіло і душу». У військовій частині, де служив Коробко, вражалися його відчайдушністю і хоробрістю. Мужний воїн, колишній партизан дійшов до Берліна, де був ще раз поранений. І коли медсестра почала перев'язувати його рани, вона вигукнула: «Та. він же весь в шрамах». Але рани у Кузьми Юхимовича були не тільки на тілі, рани на душі не загоювалися все його життя.