Коржикова Іда Василівна

Іда Коржикова. Автор фото Юлія Філь, 2025

Коржикова Іда Василівна (до одруження Рудницька, народилася 9 травня 1938 в Носівці) — лікар-педіатр, майстриня вишивки.

Носівчанка і ніжинка

Джерело: Юлія Філь: НОСІВЧАНКА чи НІЖИНКА, 9 травня 2025

Невеликого зросту, сивочола, інтелігентна бабуся, завжди вдягнена зі смаком, у сукні оздоблені вишивкою — моя сусідка, Іда Василівна Рудницька (Коржикова). Випадково, на велике здивування, ми з'ясували, що Іда Василівна, як і я, народилась в Носівці.

В 1938році, у сім'ї вчителів першої школи Василини Євгенівни та Василя Петровича Рудницьких — на світ з'явилась донечка Ідочка. На подвір'ї Носівської школи № 1вона зробила свої перші дитячі кроки. Носівку, першу школу, німецьку окупацію, перші післявоєнні роки, переїзд сім'ї в Нову Басань, Іда Василівна і сьогодні пригадує з болем в серці. Більше ніж через 80 років, а ніби наяву, вона розповідає про перші німецькі бомбардування Носівки та її дитячі страхи, базування мадяр та німців в шкільних приміщеннях школи. Пригадуються також перші партизанські «святкування» (яскрава подія в дитячому сприйнятті) на чолі з І. Бовкуном, після вигнання німців з міста, на подвір'ї школи…

Неймовірно, але до сьогодні, Іда Василівна пам'ятає свою першу вчительку, в 1945 році – Куксенко Марію Кузьмівну (Драган). З великою любов'ю розповідає вона про музичну обдарованість своєї вчительки, котра одночасно була і керівником шкільного дитячого колективу художньої самодіяльності. Це Марія Кузьмівна, під час війни і в тяжкі післявоєнні роки, навчала «дітей війни» — співати, танцювати, давала їм надію і віру в щасливе життя.

Спливають у пам'яті Іди Василівни, епізоди виступу дітей першої школи під керівництвом Марії Куксенко в Носівській лікарні, перед пораненими бійцями радянської армії. Згадує, як танцювала маленьким дівчиськом перед бійцями під білоруську пісню «Лявоніха», як щиро, з усмішками на вустах, аплодували дітям солдати. На все життя залишилась в її пам'яті картина — спільні оплески двох бійців, що сиділи поряд в першому ряду: один мав лише ліву руку, а інший – лише праву, однак, долоні їх рук синхронно плескали маленьким артистам… Навіть сьогодні Іда Василівна з легкістю, поряд з патріотичними піснями воєнного часу, наспівує ті українські пісні, що навчила дітей Марія Кузьмівна, котрі виконували вони для поранених бійців : «Засвіт встали козаченьки…», «Ой під гай зелененький…»…

Життя летить без зупинки, даруючи злети і падіння, радощі та горе… Справжній педіатр, за покликом серця, з величезним стажем роботи. На її рахунку сотні врятованих дитячих життів. Сьогодні Іді Василівні — 87!

Мистецтво та творчість завжди поряд з Ідою Василівною. Любити українське, творити прекрасне своїми руками, а саме: шити та вишивати, навчила дівчинку її матуся – Василина Євгенівна. Захопленням всього життя Іди, стала – ВИШИВКА. Вишивати — під час окупації, часів Другої світової війни, біля ліжка невиліковної доньки, під час обстрілів рашистами Ніжина в сьогоднішній війні, серед моря бід, жахів і сліз. Попри всі життєві труднощі, безсонними ночами при лампі, вдень біля вікна, творить вона візерунки на полотні, щоб розквітали квіточки та розпускались зелені листочки…

Вишивка дає їй змогу забувати про біль, страждання та смерть, дає можливість відчувати себе необхідною людям, молоді. Неймовірна пані, жінка поважного віку — сьогодні створює свої особливі взори, костюми, предмети інтер'єру. ЇЇ роботи знаходять поціновувачів в різних куточках України, в Прибалтиці, Польщі та Туреччині.

Ось така вона НОСІВЧАНКА, що живе різноманітним та повноцінним життям сьогодні в Ніжині в свої 87!

(Зі спогадів І. В. Коржикової(Рудницької), записаних Ю.Філь 06.03.2025. До матеріалу додається фото Ю. Філь: І.Рудницька -06.03.2025; частина робіт Іди Василівни в період з 2020 по 2025).

Фото родини Рудницьких 1950-х років: Василь Петрович та Василина Євгенівна Рудницькі. Ліворуч від батька наймолодша - Іда. За матір'ю, по центру, сестра Люся з чоловіком. Праворуч брат Леонід з дружиною та донькою. фото надала І. Рудницька.