Данина — село осібне

Данина – село осібне

Джерело: Микола Тимошик: Чому Данина стала «Бомбою для відмосковлелня», 23 квітня 2025

Данина – село осібне на історичній карті Чернігівщини. На неї ще від козацьких часів завжди рівнялися, оглядалися, ставили в приклад. Ось 10 аргументі на це «чому».

1. Тут, на землях колишніх українських гетьманів Тараса Трясила та Івана Мазепи віддавна витав дух свободи, невпокорености московитам, дух своєї Данинської республіки.

2. Від середини ХІХ ст. упродовж понад 20 років священником у Данині був відомий український письменник, байкар і журналіст отець Петро Огієвський (його байки вивчають нині в шкільних програмах). Він прославив Данину своїми численними нарисами, записами легенд та переказів від старожилів, які стало друкувалися в «Черниговскіх Єпахіальних Вєдомостях», та «Черніговскіх Губернскіх Ізвеєстіях», листувався з відомою київською і львівською інтелігенцію, зокрема з Олександром Кониським.

3. Від середини ХІХ ст. у багатій Данині не було жебраків і злодіїв (дані ЧГІ , ч.5 від 1888).

Колишня велич Данинського Свято-Троїцького храму залишилася лише в цьому, точно відтвореному до дрібниць, макеті столяра-самородка Петра Макаренка.

4. 1883 р. За священника Петра Скорини, в Данині побудовано найбільший в області сільський храм на 5 бань – на 1000 душ (бажання данинців «Щоб не такий як у всіх було вволено). На це слід було отримати дозвіл самого царя. Протоієрей Скорина прожив у селі 50 років і заповів поховати його та дружину Анну в склепі його дітища – величного храму.

5. Від 1864 по 1903 роки Данина була центром Другого благочинного округу – найбільшого і найбагатшого в цілому Ніжинському повіті.

6. На початку 20-х данинці першими з-поміж сіл краю перейшли до УАПЦ.

7. Після програшу УНР данинці приймають на сході села рішення про створення своєї, Данинської волості, кличуть шатурян та мешканців усіх хуторів теж вийти з Володьководівицької волості. Заговорили в окрузі про Данинську республіку

8. Наприкінці 20-х Данина й Шатура наймасовіше і найсильніше противилися колективізації. Довоколишні хутори в носівсько-лосинівському кущі засновували здебільше вихідці з цього села, тому тут було найбільше «куркулів».

9. Данинці найбільше в окрузі поплатилися владі за свою невпокореність і не прийняття нових московських порядків: влада «створила» в цьому селі осередок антирадянської петлюрівської підпільної організації «Спілки Визволення України», що дало підстави розстріляти 9 авторитетних господарів Данини та священника храму отця Івана Зоценка.

10. Ще більшу плату селяни цього села віддали московській владі в роки голодоморів. Колись багате село перетворилося на вмираючий колос. Це з Данини в моєму «Селі» описаний потрясний епізод, коли вмираюче посеред порожнього вже від усього живого двору немовля присмокталося до живота недавньої породіллі-сучки, останнього охоронця цього двору. Такий срашний за своєю силою факт ніде досі в світовій літературі не був задокументований.

11. Восени 1941 року у помсту за це владі данинці спорядили делегацію в німецьку крайову комендатуру з проханням прислати з Рівного священника-автокефаліста та знову, вже вдруге за совітів, відкрити в Данині Св.-Троїцький храм із українським обрядом. Німці уволили це прохання. Всю війну присланий сюди волиняк отець Володимир служив за канонами національної церкви.

12. 1962 року у помсту непокірному селу влада руйнує 5 куполів храму та перетворює шедевр архітектури та сакральну сільську святиню в клуб-сарай.