Данина: московитській церкві - "всьо"!
Данина: московитській церкві - "всьо"! Остаточно! Втретє за історію легендарного храму!
- Джерело: Микола Тимошик: Данина: московитській церкві - "всьо"!, 12 листопада 2025
Повішений московським батюшкою із сусідньої Шатури вісім місяців тому замок на дверях Свято-Троїцького Храму данинці зрізали болгаркою. На законних підставах.
День сьогоднішній має увійти в літопис трудного шляху національного відродження лише рідної мені Данини, а й цілої Ніжинської округи. Ранковий дзвоник моєї колеги з Ніжина журналістки Надії Онищенко, який дістав мене в Мюнхені, не міг не породити тривоги. Був сигнал, що промосковські «тітушки» з Лосинівської і Ніжинської громад спробують завадити офіційній передачі ключів від храму в руки його законних власників – громади ПЦУ.
Щоб уникнути конфлікту, наголосила колега, в селу їдуть представники СБУ та поліції.
Втім конфліктувати в Данині із місцевих не було кому. А чужі таки не відважилися дратувати норовливих данинців.
В окрузі й досі ходять перекази, що навіть сам "батько Махно" побоявся в час свого руйнівного розгулу Ніжинською округою в громадянську війну брати данину в "косорізів-данинців". Тому теперішні місцеві "тітушки" теж сюди їхати не відважилися.
Бо пощо? Адже загальні збори данинців, що зібралися на початку квітня в залі сільського клубу щодо переходу громади з-під опіки московських батюшок, проголосували тоді із "вбивчою" московитів результативністю: всі 200 присутніх на зборах тоді ствердили «за» Українську церкву. Вигнали данинці свого часу із села і пару набридливих московських монашок, присланих зверху для "бдітельості" за місцевим батюшкою. Ті двоє також довго каламутили. Доходили до того, що криком кричали на нього, аби й проповіді говорив російською. Всі в селі чекали (аж стільки місяців!!!) офіційного «паперу» Ніжина.
Каламутили поза Даниною. Зосібно так звані гугуівці (є в колишньому райцентрі, а тепер осерді громади Лосинівці, куди підпорядкована й Данина, затятий став адепт «руского міра» настоятель тамтешнього храму Олег Гуга, якого навіть місцева влада слухається. Принаймні в усіх селах громади в час завершення третьої хвилі перейменувань всі вулиці ставали однаковими: Веселими, Медовими, Вишневими, Каштановими. Без жодного імені національного героя, без жодних натяків на національність тих, хто там живе (!?).
Так, буковинський варіянт проплачених тітушок на Чернігівщині явно не проходить. Хоча шкідницька робота московських попихачів-церковників за дивного потурання місцевої влади таки відчутна. Звідти, з Лосинівки, й нині розходяться в довколишні села окрики й погрози ворогів Української України про «правільную і неправільную церковь», про «вєру родітєлєй», про «раскольніков істінного православія».
Перед входом до храму ієромонах ПЦУ з Ніжина Петро (Цюра) #PetroTsiura - настоятель Свято-Воскресенського Іоано-Богословського Собору в м. Ніжині та Храму Воскресіння Христового в с. Галиця - зачитав державний акт реєстрації, рішення влади про наявність справжнього власника храму – Данинської громади ПЦУ. Правочини здійснені у законний спосіб. Копії документів передані сільському старостату.
Дійшла черга до ключів, які уперто не хотів передавати в Данину московський батюшка із Шатури отець Василь. Завбачливі данинці прихопили болгарку. Зрізали вмить ще одні московські кайдани.
Ще був один хвилюючий момент події - із національними прапорами. Один із з них з'явився на спеціально заготовленому заздалегідь тримачі на колоні при вході до храму. Його принесла з чоловіком Миколою мудра і мужня Неля Яловська - мати першого загиблого на російсько-українській війні юного данинця. Кажуть, прапор той був на фронті. Інший прапор, зовсім новий, данинці дали право розгорнути священникам.
Так і сфотографувалися на високих сходах до храму. Для історії. З Богом і Україною в своїх серцях.
Цікаво, як довго байдуже спостерігатимуть за перебігом переходів з-під лабет московії церковні громади в сусідніх Шатурі, Рівчаку-Степанівці, Володьковій Дівиці, Талалаївці, Кропивні, Терешківці?
На Данину віддавна оглядалися в окрузі, як на село самодостатнє, осібне, невпокорене більшовицькою владою.
Гадаю, спонукальність такої події незаперечна.
В своїй хаті – свою правда!
Нарешті! Як не пишатися земляками!
