Глушко Тарас Сергійович
Тарас Сергійович Глушко (народився 18 квітня 1999 в Носівці — помер 30 травня 2025 біля Куп'янська, Харківської області) — військовик, головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів другого механізованого батальйону у складі 30 ОМБр, нагороджений орденом і медаллю, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання, внаслідок удару керованою авіабомбою.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 17 липня 2025
Народився в Носівці, навчався у міській першій школі. Згодом його батьки переїхали до столиці, де, власне, і проживають наразі. Тарас закінчив школу, здобув фах архітектора-будівельника. А тоді почалася повномасштабна війна. Відправивши батьків до Носівки, Тарас у перші дні пішов до столичного ТЦК. Там його не взяли, через юний вік. Втім його це не зупинило, він активно почав допомагати військовим, що дислокувалися у Гостомелі. Приходив знову до ТЦК, його знову відправляли, бо йому не було ще й 23. Втім, своє чоловіче рішення він прийняв: однозначно стати на захист рідної землі.
На початку березня він разом з дружиною Аліною приїхали до Носівки, до батьків. Вже другодні Тарас прийшов до військкомату. А 8 березня з самого ранку він вже пішов з речами, поповнивши лави ЗСУ.
Вже за кілька днів, він, разом з побратимами обороняли Чернігів. За його особисту військову звитягу Тарас Глушко удостоєний нагороди: медаль «За оборону Чернігова».
У День сержанта минулого року Тарас отримав нагороду від Президента.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, орденом «За мужність» ІІІ ступеня було нагороджено нашого земляка. Всі так пишалися юним захисником…
Він завжди виходив на зв’язок. Навіть вночі, в день загибелі, ще телефонував…
Він завжди не багатослівний. Як справжній чоловік, дуже мало говорив про службу, телефонуючи своїм рідним, намагається завжди з гумором відповісти, що в нього все добре, розпитати, як всі вони, його найрідніші люди. Вже не подзвонить…
Після деокупації Чернігівщини, Тарас у складі 30 ОМБр стояв на захисті Батьківщини на Харківщині. Тут, на Куп'янському напрямку, 30 травня під час виконання бойового завдання, внаслідок удару керованою авіабомбою, він загинув.
Поховано Тараса Глушка буде на кладовищі по вул. Спаська.
Нагороди сержанта[ред. | ред. код]
- Джерело: Наталія Калюжна: Газета "Носівські вісті", Газета «Носівські вісті», 28 листопада 2024
Надзвичайно приємно, коли з фронту надходять добрі новини. Бо справді радісних і світлих моментів, зазвичай, зовсім мало. Скоріше навпаки, коли від тих новин стискається серце від болю. Однак кожен з нас знає, що там, в однострої, із зброєю в руках, часом в нелюдських умовах, наші Герої, які тримають собою небо, відносний спокій і ту несамовиту орду, яка суне і паплюжить українську землю. Кожен з них – гідний вдячності і поваги. Кращі з них — удостоєні нагород.
Указом Президента України від 15 листопада 2024 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено нашого земляка, військовослужбовця, сержанта Тараса Глушка.
Тарас народився в Носівці, навчався у міській першій школі. Згодом його батьки переїхали до столиці, де, власне, і проживають наразі. Тарас закінчив школу, здобув фах архітектора-будівельника. А тоді почалася повномасштабна війна. Відправивши батьків до Носівки, Тарас у перші дні пішов до столичного ТЦК. Там його не взяли, через юний вік. Втім його це не зупинило, він активно почав допомагати військовим, що дислокувалися у Гостомелі. Приходив знову до ТЦК, його знову відправляли, бо йому не було ще й 23. Втім, своє чоловіче рішення він прийняв: однозначно стати на захист рідної землі.
На початку березня він разом зі своєю дівчиною, а тепер дружиною Аліною приїхали до Носівки, до батьків. Вже другодні Тарас прийшов до військкомату. А 8 березня з самого ранку він вже пішов з речами, поповнивши лави ЗСУ.
Вже за кілька днів, він, разом з побратимами обороняли Чернігів. За його особисту військову звитягу Тарас Глушко ушанований нагородою: медаллю «За оборону Чернігова».
Після деокупації Чернігівщини, Тарас у складі 30 ОМБр стоїть на захисті Батьківщини. Наразі – на Харківщині.
У День сержанта, який відзначають в Україні в листопаді, Тарас отримав нагороду від Президента.
Наш земляк - не багатослівний. Як справжній чоловік, дуже мало говорить про службу, телефонуючи своїм рідним, намагається завжди з гумором відповісти, що в нього все добре, розпитати, як всі вони, його найрідніші люди. Найбільше емоцій, звісно, у мами, яка пишається своїм юним захисником, однак так хвилюється, щойно почує його голос, що бракує сил триматися, бо плаче серце. Всі мами зараз особливо чутливі…
