Волонтерство у Плоскому
Волонтерство у Плоскому
У Плоскому — волонтерять усі[ред. | ред. код]
- Джерело: Катерина Гавриш «У Плоскому — волонтерять усі», Носівські вісті, 29-30 грудня 2022
Волотнерство... Наразі ця тема не сходить зі шпальт газет, з екранів телевізорів, з дописів у соціальних мережах. Бо зараз вся Україна об’єдналася у величезний волонтерський хаб, допомагаючи нашим захисникам хто чим може, підтримуючи між собою кожну гуманітарну ініціативу. Люди гуртуються у школах, дитячих садках, лікарнях, будинках культури та старостатах для плетіння маскувальних сіток, жінки збираються на домашніх кухнях, де готують усілякі кулінарні й кондитерські смаколики, енергетичні батончики та вітамінні настоянки, чоловіки - у гаражах та в підсобних приміщеннях, де зварюють пічки-буржуйки та кухонні плитки, а всі разом розтоплюють віск та парафін та майструють окопні свічки.
Незважаючи на часті відключення світла, наші жінки й зараз призвичаюються за вечір зв’язати кілька пар шкарпеток, теплих шарфів і навіть килимків, щоб бійцям хоч трішки було тепліше в окопах.
Ось і в Плоскому теж так було.
З перших днів повномасштабної війни з російськими окупантами люди активно збирали й продовжують збирати теплі речі й продукти харчування, дізнавшись про чергову поїздку волонтерів на передову, кидають власні справи й готують передачі для захисників. На Херсон і в Бахмут, у Старокостянтинівку й на інші гарячі напрямки вирушають з волонтерами гостинці від плосківчан.
Ось нещодавно усім миром проводжали після короткої відпустки одного зі своїх земляків з позивним «Казбек», передали йому та його бойовим побратимам, серед яких ще троє сільчан, цілий бусик усього необхідного.
– Частіше приміщення старостату й справді нагадує якийсь гуманітарний штаб, - розповідає староста села Лариса Спашиба, – або майстерню, де завжди щось ріжеться, кроїться, в’яжеться, заноситься, сортується. І в школі те ж саме, якщо оголошується про збір продуктів. І в сільському кафе «Круїз», господині якого постійно підключаються до роботи.
Зараз бійцям особливо тяжко - і через постійні атаки та обстріли, і ще й погода свого негативу додає. Тож виготовлені нашими жінками теплі шкарпетки, й антипростудні вітамінні батончики з медом та лимоном від місцевих пасічників хлопцям, сподіваємося, стануть в неабиякій нагоді.
А ще придумали таке собі ноу-хау – розрізаємо на стрічки старі шерстяні речі й в’яжемо з них гачком невеликі килимки-підстилки. Першу партію вже відправили – хлопці задоволені. Та що там казати, ладні що завгодно придумати, аби хоч чимось бійцям допомогти. Страшно, коли вже від тебе нічого не залежить і ти нічим не можеш допомогти, оце найгірше...
На жаль, ця війна і в наше село принесла лиху звістку - наприкінці вересня у боях поблизу Миколаївки Другої під Бахмутом загинув наш односелець Олексій Біланенко. Це невимовне горе для родини і для всіх нас, бо Олексій Володимирович поклав своє життя за кожного з нас. Теж люди збиралися коштами, добровільно, без будь якого примусу, аби допомогти родині матеріально.
Мабуть, такі ми є всі українці, що завжди об’єднуємося, аби допомогти та підтримати одне-одного. Невже такий народ під силу перемогти якимось оркам? Чудні люди...
Катерина ГАВРИШ
