Вишивка Інни Пономаренко

Вишивка Інни Пономаренко

Пономаренко Інну Данилівну (1940р/н) багато хто з носівчан знає, як вчителя Носівської школи №1, але мало хто знав її захоплення.

Вишивка – ось де проявлялась повністю її творча душа. Ось від чого вона отримувала піднесення, натхнення і довершеність. Уміння серцем відчувати красу та відтворювати її в своїх візерунках на полотні.

Оволоділа «секретами» української вишивки і навчилась шити маленька Інночка, ще до школи. Наставниками творчості малої - були молоді вчительки першої школи, що квартирувались в будинку її сім’ї, в тяжкі післявоєнні роки. Вишивка при каганці…

Різні техніки вишивки, вона поєднувала в своїх роботах, від мережки до хрестика, від гладі до витинання. Різноманітні народні шви опанувала вона за своє життя. Завжди в її серці жила любов до української вишивки та різних її стилів. Вишиваючи, матуся забувала всі проблеми та негаразди життя. З великою любов’ю та натхненням творила прекрасне в одязі, в предметах домашнього інтер’єру. Мабуть на підсвідомому, генетичному рівні , від бабусі до онуки, їй передалась любов до народної української вишивки. Самостійно створюючи взори – відтворювала вона свої улюблені квіти на білому полотні.

Матусині фіалки, волошки, тюльпани дихають райським теплом і сьогодні з її серветок. Сьогодні приміряючи мамине вбрання - шерстяну сукню з мереживом, відчуваю її парфуми… Відчуваю тепло її рук і в вишивці мого юнацького вбрання, а це 80-ті – вовняний сарафан червоними та чорними нитками…

Світла її душа буде завжди поряд з нами - в її вишивках, в наших думках.

/Юлія Філь, 07.02.2025р./