Історичне краєзнавство на сторінках газети «Носівські вісті»
Історичне краєзнавство на сторінках газети «Носівські вісті» — доповідь Григорія Шевченка на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукове сьогодення: теоретико-прикладні дослідження та перспективи».
Розглядається роль місцевої преси у збереженні історико-культурної спадщини на прикладі газети «Носівські вісті», яка висвітлює історичне краєзнавство колишнього Носівського району Чернігівської області. Автор аналізує публікації 2018 року, що охоплюють важливі події, культурні традиції та видатних постатей регіону.
Історичне краєзнавство на сторінках газети «Носівські вісті»[ред. | ред. код]
Історичні та місцеві дослідження є дуже важливими на сьогодні для нас, оскільки вони допомагають нам зрозуміти, хто ми є і звідки походимо. Зберігаючи місцеву історію, культурні традиції та інформацію про відомих постатей, ми створюємо основу для ідентифікації себе та зв’язку з попередніми поколіннями. Таке розуміння дає змогу не лише увіковічити історичну пам’ять, а й виховувати патріотизм, зберегти традиції, відповідальність за своє майбутнє. Тому краєзнавство має для нас велике значення.
Важливою для історико-краєзнавчих досліджень є місцева преса. Вона приділяє багато уваги подіям свого регіону, розповідає про події, про видатних людей, їх традиції та культуру. Через статті та інтерв’ю в місцевих ЗМІ можна зібрати інформацію про події, які вже увійшли до історії рідного краю. А також отримати свідчення від довгожителів того чи іншого населеного пункту. Такі публікації є ближчими та зрозумілішими для широкої громадськості. Це відіграє важливу роль у збереженні історичної пам'яті.
На прикладі громадсько-політичної газети «Носівські вісті» колишнього Носівського району Чернігівської області можна дізнатися багато цікавої інформації про життя і розвиток міста та навколишніх сіл. За весь період існування вона мала кілька назв. Перший номер газети вийшов 3 січня 1932 року під назвою «Червона Носівщина». Надалі, з розвитком політичних подій та суспільних змін, газета змінювала своє найменування. Вона виходила під назвами «Сталінський прапор», «Прапор», «Прапор комунізму». Після здобуття Україною незалежності стала «Носівськими вістями» [1, 2]. Газета виходила щотижня у суботу. Там нерідко публікувалися статті про важливі історичні події, культурні заходи та життєві історії місцевих жителів. Це допомагає зберегти пам’ять про події та людей, завдяки яким формувалася історія регіону.
Я проаналізував матеріали газети «Носівські вісті» за 2018 рік. За цей період там вийшло 8 матеріалів, які були присвячені історико-краєзнавчій тематиці. Кожна з цих статей робить свій внесок у збереження історичної пам'яті про регіон. Стисло розглянемо кожний матеріал, який був там опублікований.
«Кому належала Володькова Дівиця?» — тут розглядається історія села Володькова Дівиця, перша письмова згадка про яке датується 1627 роком. Зокрема, йдеться про археологічні знахідки в цьому населеному пункті, його розвиток у складі Чернігівського воєводства, а також участь місцевих жителів у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Автор статті розповідає про історію села в складі Ніжинського полку та його значення у формуванні козацької спадщини регіону [3].
«Козари: серця вічний біль» - ця публікація присвячена трагічним подіям березня 1943 року, коли фашисти знищили село Козари й вбили понад 4800 мирних жителів, які підтримували місцевих партизан. Стаття описує хід каральної операції, під час якої село було практично повністю спалене, а його мешканці розстріляні. Цей матеріал є даниною пам’яті тим, хто загинув, і нагадує про жахливі події Другої світової війни [4].
У статті під назвою «Останній шлях Кобзаря» йдеться про перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Подано детальний опис останніх днів життя поета, його похорону та перевезення тіла з Петербурга до України. Старим поштовим шляхом його везли й через Носівську громаду. На честь цього на вокзалі в Носівці було споруджено пам’ятник Кобзарю. Ця подія стала моментом єднання українців навколо пам’яті про видатного поета та символізувала його відданість рідній землі [5].
«Як востаннє німці бомбили Носівку?» - ця стаття містить спогади свідків бомбардування Носівки німецькою авіацією у вересні 1943 року. Автор описуює жахливі сцени вибухів, ударів, обстріли нацистами мирного населення. Втрати серед знайомих та близьких людей. Стаття передає трагічні моменти війни, зокрема, як місцеві рятувалися в укриттях і яких збитків зазнала Носівка [6].
«Носівський слід у турецькій війні» - йдеться про участь Носівчан та жителів навколишніх сіл у війні 1877–1878 років, зокрема їх участь в облозі Плевни [7].
У статті «Заступниця Сулака» розповідається про ікону, що знаходиться у Миколаївському храмі с. Сулак. Вона була написана ще в козацький період Чернігівською школою іконопису. «Сулацька ікона Божої матері» вважається покровителькою села. Автор матеріалу описує те, як місцеві мешканці врятували її під час фашистської окупації, закопавши в лісі [8].
«Як визволяли Володькову Дівицю» - у газетному матеріалі йдеться про те, як місцеві жителі та партизани боролися проти німецької окупації. У ній згадуються жорстокі каральні операції нацистів проти сільчан, які підтримували партизанів. Також йдеться про героїчні вчинки радянських солдатів. Вони звільнили село у вересні 1943 року. Описуються і зусилля місцевих мешканців з відновлення зруйнованого населеного пункту після його визволення [9].
В публікації «Козари: з вдячною пам'яттю про минуле, зі світлим поглядом у майбутнє» йдеться про те, що на французьких мапах першою згадкою село Козари з'явилося лише у 1650 році. Але археологічні знахідки в селі свідчать, що воно з’явилося задовго до цього. Згадується також про відновлення населеного пункту після його руйнування під час Другої світової війни. Розповідається про те, як громада поступово відновлювала свій рідний край, вшановуючи пам'ять жертвам війни [10].
Отже, проаналізувавши всі публікації з історико-краєзнавчої тематики, які були надруковані в газеті «Носівські вісті» за 2018 рік, можна дійти до певного висновку. Я вважаю, що місцева преса приділяє достатню увагу збереженню культурної спадщини. Нерідко публікуються статті про історичне краєзнавство. Газета освітлює важливі знамениті дати. Цим самим надається можливість читачам дізнатися більше про історію рідного краю, про основні події, які відбувалися, про вшанування пам’яті у скорботні дні. Публікації про історичне краєзнавство в газетах можуть не тільки інформувати. Завдяки цьому формується патріотизм, любов до Батьківщини, громадська свідомість, власне бачення світу. Необхідно шанувати історію свого рідного краю та своєї держави. Передавати її іншим не тільки через місцеву пресу. Але й через вуста, з покоління в покоління.
Список використаних джерел[ред. | ред. код]
1. Носівські вісті [Електронний ресурс]: https://wikinosivka.info/wiki/Носівські_вісті#cite_note-3.
2. Носівські вісті [Електронний ресурс]: https://uk.wikipedia.org/wiki/Носівські_вісті.
3. Тимошик С. Кому належала Володькова Дівиця? Носівські вісті. 2018. 9 лют. С. 6.
4. Козари: серця вічний біль. Носівські вісті. 2018. 16 бер. С. 2.
5. Останній шлях Кобзаря. Носівські вісті. 2018. 18 трав. С. 6.
6. Жмихов В. Як востаннє німці бомбили Носівку. Носівські вісті. 2018. 15 чер. С. 6.
7. Тимошик С. Носівський слід у турецькій війні. Носівські вісті. 2018. 13 лип. С. 7.
8. Згерська І. Заступниця Сулака. Носівські вісті. 2018. 31 сер. С. 8.
9. Тимошик С. Як визволяли Володькову Дівицю. Носівські вісті. 2018. 13 вер. С. 6.
10. Бруй Т. Козари: з вдячною пам’яттю про минуле, зі світлим поглядом у майбутнє. Носівські вісті. 2018. 14 вер. С. 6-7.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерело[ред. | ред. код]
Шевченко Г. Історичне краєзнавство на сторінках газети «Носівські вісті» / Наукове сьогодення: теоретико-прикладні дослідження та перспективи [Електронний ресурс] : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 15 листопада 2024 р.) / уклад.: С. В. Гришко, А. М. Крилова, О. В. Непша та ін. — Запоріжжя : Тандем, 2024. С. 109-112.
