Шелест Євгеній Олександрович
Євгеній Олексанрович Шелест (народився 18 червня 1987 в Носівці) — вчитель історії в Britannica School.
Був в ролі звукорежисера, а потім став незамінним ведучим виступів ансамблю «Кредо». Він пише сценарії до концертів, вигадує жарти та, маючи за спиною багато прослуханого музичного матеріалу різних жанрів, дає поради для формування звуку та пошуків репертуару.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 18 червня 1987 року у родині Шелеста Олександра Миколайовича та Шелест Світлани Олексіївни. Старший з трьох дітей в сім'ї.
Середю освіту здобував спершу у Носівській середній школі №1, а після утворення Носівської районної гімназії у 2000 році продовжив вчитись у англійському класі гімназії. Закінчив гімназію у 2004 році.
З 1999 по 2004 рік був учасником танцювального колективу "Кришталевий черевичок".
З 2007 по 2016 роки працював у різних сферах: від залізниці до роздрібної торгівлі препаратами агрозахисту, від вантажника до зерноприймального підприємства та Носівського цукрового заводу.
У 2015 році здобув вищу освіту у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя з кваліфікаційним рівнем магістр за спеціальністю історія.
12 січня 2016 року провів своє перше заняття у Лихачівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. За період 2016 - 2019 років працював також у Мринській ЗОШ І-ІІІ ступенів та Іржавецькій ЗОШ І-ІІ ступенів.
З 2019 року працює у приватній школі «ТОВ "Ліцей Британіка"»
Одружений з перекладачкою Альною Крупкою.
Євгеній Шелест про викладання[ред. | ред. код]
- Джерела:
- Ольга Лещик: Війна та Історія України - методи викладання та формулювання уроків, «Дзеркало тижня», 15 жовтня 2023
- Ольга Лещик: Меми як спосіб оживити історію: вчитель Євгеній Шелест про власний досвід оригінального викладання, Смарт Освіта, 16 жовтня 2023
Учителі історії почасти стають тими, хто сприяє формуванню в юних душах любові до Батьківщини, розуміння своїх витоків, а також ментальності та відчуття спільності.
Євгеній Шелест, учитель історії України та всесвітньої історії, методист родом із міста Носівка на Чернігівщині вважає, що підхід до викладання предмету має бути сучасним. Він працює в приватному закладі Britannica School, уже півтора року викладає в проєкті «Залишаємось з Україною», записує аудіоуроки для дітей у проєкті «Вчися вухами» від ГО «Смарт освіта», а також веде свій Телеграм-канал «Що там по історії?».
Одне з нововведень учителя — використання мемів на історичну тематику. Він не лише любить створювати їх власноруч, а й часто дає учням завдання створити мем до теми. Крім того, Євгеній використовує в роботі інтерактивні завдання, аби зацікавити дітей у вивченні історії, орієнтуючись на їхні потреби, адже «запит учня завжди важливіший за програму».
Уміння визнавати своє «не знаю»
На думку Євгенія, історія — досить простий предмет, і головне, чого він вчить, — дисципліни. Тим, у кого душа не лежить до історії, вчитель дає просте завдання — відшукати власну силу волі, сісти й вивчити окремі події, дати, імена. Є завдання, є виконана робота — є оцінка, нічого більше.
Водночас тим, у кого є інтерес, Євгеній, навпаки, дає менше вправ і проводить більше дискусій та обговорень, підтримуючи цікавість дитини — адже саме цікавість, на його думку, є «шляхом до пізнання».
Викладання для Євгенія — це постійний саморозвиток та зміни, й вони не закінчуються за зачиненими дверима класу:
- «Діти в будь-яку мить можуть поставити запитання, на які я не можу відповісти відразу. Треба не злякатися й сказати чесно: «Я не знаю», а згодом — «Я дізнався, слухайте». Адже я справді багато чого не знаю, проте завжди за вдосконалення в професії».
Дуже важливо, на думку вчителя, впроваджувати цікаві заняття для спільного дозвілля з дітьми. Такими в Євгенія, зокрема, стали походи як частина outdoor-занять для учнів, аби навчити їх взаємодіяти з природою.
- «Становлення вчителя тривале, — каже він. — Спочатку вивчаєш історію як предмет, а потім починаєш розвиватися як учитель-методист. Шукаєш підходи до дітей, знаходиш свою «золоту середину» проведення занять і вчишся реагувати на запити. Часто буває, що діти прийшли на заняття і в тебе був один план, але дивишся на них, а там — геть інший настрій. Тоді просто на ходу маєш щось придумати, аби відповідати їхньому запиту. Щоб учні вивчали твій предмет, їх треба завжди дивувати, й це справді цікавий виклик для мене як вчителя».
Як урізноманітнити уроки історії
Завдання Євгеній Шелест створює з урахуванням уподобань учнів і навіть їхніх талантів. Так з'являються цікаві інтерактивні методи роботи — агітаційні плакати «Голосуйте за Хмельницького», макети для сторіз на тему Першої світової війни й навіть власноруч створені трипільські глечики.
Крім того, вчитель любить давати завдання дітям самостійно проводити уроки. За його словами, підготовка до заняття мотивує зануритись у тему й непомітно для самого учня зацікавлює його. У результаті дитина вчиться проводити власні паралелі, шукати взаємозв'язки й зрештою починає справді розуміти матеріал.
Ну й куди ж без оригінальних презентацій і рефератів. Про улюблене оформлення роботи Євгеній згадує з посмішкою:
- «У мене є дуже смішний реферат — зробила учениця сьомого класу. Титулка — в яскравих кольорах із дуже гарними квітами, а тема… інквізиція».
Уже чотири роки улюбленим методом роботи Євгенія з учнями залишаються меми. Ідея їх використання прийшла до вчителя від бажання «оживити історію». Євгеній вважає, що гумор допомагає дітям розслабитися на заняттях і побачити, що за незнання дат «не б'ють і навіть не кусають».
Меми можуть допомогти в розумінні освітніх потреб учнів
- «Якщо ти можеш із чогось посміятися, то хоча б приблизно розумієш суть, адже створити жарт без розуміння неможливо. Ніхто не жартуватиме про шлюб, не побувавши в ньому. Так само в історії — ти не зможеш скласти мемчик про Хмельницького, якщо не знаєш, хто він і що зробив. Я регулярно даю дітям вправу на створення мемів, і чудово видно, хто просто копіює картинку й натягує ситуацію з мема на історичну подію, а хто реально розуміє тему й створює якусь цікаву ідею. Іноді я цілеспрямовано показую меми на початку уроку й видивляюся, хто з учнів засміявся, а хто ні — тоді я принаймні розумію, кому потрібно краще пояснити тему», — розповідає вчитель.
Майбутнього вчителя тричі виганяли з університету
Євгеній має сім років досвіду вчительства й, окрім історії, мав нагоду викладати ще й правознавство, художню культуру й навіть інформатику. Життєва історія вчителя цікава: його аж тричі виганяли з університету, після чого він мав «хаотичні робочі звʼязки» — працював і вантажником, і лаборантом, і навіть монтером колій на залізниці.
Але 2010 року Євгеній таки вирішив отримати повну вищу освіту й цілком випадково обрав професію історика. Своє перше заняття провів 12 січня 2016 року в сільській школі й умить зрозумів, що він на своєму місці.
- «Урок, звісно, був жахливий, але моя борода, довге волосся й нестандартний підхід до викладання дітей спочатку зачаровують, а потім вони незчуються, як уже вчать історію», — розповідає вчитель.
Про війну: власна історія та зміни в роботі з учнями
На цю тему Євгеній говорить із болем — для нього, історика, повномасштабна війна все ж таки стала несподіванкою. У перші дні він поїхав на Чернігівщину, щоб забрати рідних. Проте коли ті відмовилися виїжджати, вчитель залишився з ними в оточенні й відволікався хатньою роботою:
- ««Навколо вибухи, літають літаки, десь їде танкова колона, а я в цей час рубаю дрова або обрізаю садочок».
Та вже за кілька тижнів Євгеній повернувся до викладання. А ще почав їздити на благодійні концерти з гуртом «Кредо», де був ведучим і навіть грав на барабанах.
Наразі вчитель і далі працює в київській школі офлайн:
- «Спершу я просто ховався за роботою, але спілкування з дітьми насправді заряджає. Хоча від них і втомлюєшся, та водночас отримуєш великий ресурс. Так чи інак маєш залишатися функціональним, працювати. Бо твоя робота дає поштовх країні: ти працюєш, отримуєш оплату — отже, можеш донатити. Втім, я відчуваю, що зачерствів за час роботи. Емоційно проживати всі події просто немає ні сил, ні часу — тим паче, якщо ти потрібен дітям, яким дати собі раду з цим набагато важче».
Вже з другого тижня повномасштабної війни Євгеній почав працювати також зі «Смарт освітою». Головною його метою було допомогти учням морально впоратися з подіями, що відбуваються навколо, а також згуртувати й об'єднати їх.
Уже півтора року Євгеній активно викладає в проєкті «Залишаємось з Україною», допомагаючи українським дітям з усіх куточків світу відчувати єдність. Завдяки цим заняттям деякі учні сформували дружні стосунки поза уроками й навіть їздять до інших країн у гості до своїх однокласників.
Окрім того, Євгеній уже пів року записує аудіоуроки з історії України для проєкту «Вчися вухами» (безоплатні 20-хвилинні аудіоуроки для учнів 7–11 класів із української мови, літератури та історії України, громадянської освіти та всесвітньої історії). Підготувати для нового подкасту такі матеріали, щоб захопити увагу слухачів і прищепити їм любов до історії — цікавий виклик, каже вчитель.
Через війну відбулися зміни й у процесі викладання. Крім зміни фокуса зацікавленості на історію України замість історії всесвітньої, Євгеній також відзначає зростання уваги учнів саме до ролі Росії в історії України:
- «Якщо раніше реакція була нульовою або мінімально негативною, то тепер кожна поява Московського царства чи Російської імперії — це просто-таки фу-фу-фу. Часто чую запитання на кшталт «А чого ми раніше з ними нічого не зробили?». У підлітків часто чорно-біле сприйняття — так вони вчаться розділяти світ. І, на жаль, багато з них налаштовані доволі агресивно-радикально, якщо не сказати кровожерливо. Вихід із ситуації вони вбачають, наприклад, у знищенні 140 мільйонів росіян. Але це вже було в історії й мало погані наслідки. Тож я намагаюся говорити з ними про це на прикладі того ж Голокосту, через це в нас часто виникають важливі дискусії».
Наразі в планах Євгенія — написати власний підручник на кшталт «Історії України від діда Свирида» й почати знімати власні відеоролики про історію.
А ще вчитель жартома розповідає, що хоче, «аби від істориків нарешті відчепилися: адже в сучасних реаліях нести відповідальність за історію України — великий тягар».
Вчитель з Носівки[ред. | ред. код]
🔥Євгеній ШЕЛЕСТ — вчитель з Носівки, який вже п’ять років працює в приватному ліцеї поблизу столиці. Чоловік переконаний, що любити свою країну — це знати її мову, традиції та історію.
🔰На початку повномасштабного вторгнення, Євгеній проводив лекції онлайн від громадської організації «Смарт Освіта», щоб хоч на якийсь час відволікти дітей від війни. На два курси — «Бадьора історія» та «Історія звичних речей», говорить вчитель, приходило багато маленьких слухачів.
☝У розмові з «ОТГ-Інформ-Чернігівщина» Євгеній зауважив, що на його переконання, навчання без мотивації не має сенсу. Однак жодні способи мотивації не порівняти з ефектом від підтримки небайдужого педагога. Євгеній гармонійно поєднує дві любові: до дітей та до історії. Його змістовні цікаві уроки побудовані на принципах партнерства. А ще, щоденна робота над собою, бо кожне нове покоління потребує нових підходів як до освіти, так і до виховання.
🔷Як все починалося
🔈«Вступ на історичний факультет не був складним, бо ще зі школи мені подобалась історія. На момент вступу я мав можливість вивчати філологію, однак через те, що було державне замовлення на факультеті – обрав історію. Так я став студентом Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Мені дуже подобалось навчатись. У 28 років отримав диплом магістра. Історія розкривалась і захоплювала з новою силою. Я її розумів, було цікаво. Краса історії для мене в тому, що вона дає можливість для інтерпретацій, пошуку версій та закономірностей. А ще, при глибокому вивченні, пізнаються історичні зв'язки у часі та просторі. Так, наприклад, відкриття Америки посприяло розквіту козацтва та революції Богдана Хмельницького. Не прямо, звичайно, а опосередковано і побіжно. Історія дозволяє думати і комунікувати. А в комунікаціях ключ до порозуміння та прогресу. А ще, як бонус, це розвиває логічне мислення. Хоча, Ярослав ГРИЦАК, український сучасний історик, говорить, що історія вчить, але ми погані учні».
🔷Взаємоз’язок з учнями
«Мої учні — це діти від 10 до 17 років, інколи мене просять викладати і для початкової школи. На мою думку, у роботі будь-якого вчителя, першочерговим є не знання предмету, а саме вміння спілкуватися із дітьми та підлітками, встановлювати з ними контакт. Скажемо прямо — мало хто з дітей фанатіє від шкільних предметів. Інша справа — круті дорослі люди. Погодьтеся, що наші найкращі спогади про шкільні уроки пов'язані, в першу чергу, із чудовими вчителями. Я намагаюсь бути дорослим другом для свїох учнів, тому пізнаю їхній світ зі спінерами, сленгом, комп'ютерними іграми, музикою та фільмами. Намагаюся зрозуміти нинішніх дітей, намагаюся знайти з ними спільну мову. А вже потім «підсовую» їм історію, і все — вони мої».
🔷Євгеній працював у школах Носівської громади – Лихачівській, Мринській та Іржавецькій.
🔈«Я був міським вчителем, який їздив у село. Це був ще той квест, адже до місця роботи, ще треба було якось дістатися. Але саме у сільських школах я зрозумів, що готовий вчителювати все життя. У мене сьогодні багато друзів, що колись були мені учнями. Дітям, неважливо з села вони чи міста, потрібна повага, хороші вчителі та якісна освіта».
🔈«Нині ми проходимо чергову хвилю актуалізації ідентичності. Дітям треба розміти, хто ми і чим відрізняємось від росіян. А без історії цього неможливо зрозуміти. Без історії та без мови. Цього певною мірою бракує дорослим. Інтерес до історії через війну — це не найкращі обставини, але що вже вдієш. Наступне покоління буде кращим за моє».
- ОТГ_Інформ_Чернігівщина
