Футбол у Носівській громаді

Футбол у Носівській громаді

Носівська футбольна команда

Фрагмент нарису у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Носівська футбольна команда на рівних грала з найкращими командами області і не раз перемагала найіменитіших суперників. Про улюблених спортсменів ходили легенди і ми хотіли бути схожими на них. Вже пізніше, ми, школярі, після уроків майже щодня бігли не додому обідати, а на стадіон за Будинком піонерів. Там футбольні команди чекали своєї черги, щоби змінити переможених і вступити в гру, яка безперервно тривала до ночі. А поруч із дорослими на баскетбольному майданчику точилися поєдинки між меншими. На полі стадіону не росла трава. На шкільних спортивних майданчиках на перервах стояла черга бажаючих показати своє вміння на перекладині.

А яким багатотисячним святом для всього міста став матч між чернігівською „Десною” і київським „Динамо” на колишньому стадіоні в районі повороту наприкінці 60-х років, пізніші зустрічі збірної Носівки із ветеранами київського „Динамо” у 1984 році, чернігівською „Десною”, збірною журналістів України, іншими командами вже на полі „Олімпії”. Участь у спортивних змаганнях, естафетах, турнірах, футбольних та волейбольних поєдинках справді була масовою.

З 1979 року в змаганнях на першість області виступала футбольна команда «Інструментальник» за яку грали спортсмени заводу «Побідит».

Дякуючи Михайлу Васильовичу Заболотному, директору цукрозаводу, котрий був прихильником спорту і постійно приділяв велику увагу його розвитку в районі, в 1980 році при цукрокомбінаті була створена футбольна команда «Кристал». Директор завжди цікавився життям команди, в усьому допомагав футболістам: «Кристал» не мав жодних проблем з футбольною формою, спортивним інвентарем, транспортом для поїздок на змагання, тощо. Варто сказати, що і тогочасне районне керівництво також розуміло все значення спорту, для життя громадян і також надавало необхідну допомогу спортсменам.

І футболісти, відчуваючи таку увагу та підтримку, грали з повною самовіддачею. Впродовж багатьох років (1980-1997 рр.) команда успішно змагалася в обласній першості серед колективів фізкультури. В 1982 році «Кристал» грав у фіналі обласних змагань по ФСТ «Колос» в Бахмачі. В 1984 році – став фіналістом змагань «Укрцукрагропрому» в м. Кагарлику, а наступного року – грав у фінальній частині на першість «Укрцукрагропрому» в м. Куп'янську Харківської області. Нарешті, в 1988 році цукровики стали чемпіонами області на ІІІ-й Спартакіаді ФСТ «Колос» в Прилуках і грали в фінальній стадії змагань на першість України по ФСТ «Колос» в Черкасах. В цей час головою носівської організації ФСТ «Колос» був Вакулик Микола Павлович. Востаннє у фінальних змаганнях Всеукраїнської першості «Кристал» виступив у м. Бердичеві Житомирської області в 1995 році.

Матч «Кристал» - «Динамо»Київ (ветерани), що відбувся 4 листопада 1984 р. на полі Носівської середньої школи №2 зібрав близько півтори тисячі болільників Носівщини. Юрій Войнов, Володимир Мунтян, Стефан Решко, Віктор Колотов, Володимир Вєрємєєв, Андрій Біба, Анатолій Шепель, Петро Слободян, Олександр Дамін, Сергій Кузнецов, Євген Рудаков, Віктор Банников, Йожеф Сабо, Володимир Єрохін, Микола Богданов – гравці, яким аплодували стадіони Європи і світу. За нашу команду грали Леонід Криворот, Олександр Шумський, Юрій Шиша, Віталій Воронка, Володимир Федченко, Володимир Буняк, Микола Криворот, Володимир Золотарьов, Володимир Оксимець, Олександр Заволовий, Григорій Кияниця, Володимир Якушенко. Динамівці перемогли з рахунком 5:3, але голи Юрія Шиші, Миколи Криворота і Володимира Оксимця у ворота киян стали незабутніми, як і сама зустріч.

Багато років радували носівчан своєю майстерністю на футбольних полях Олег Наказний, Володимир Куровський, Станіслав Терещенко, Володимир Гузяренко, Ігор Сеник, Михайло Чайка, Володимир Бречко котрі були лідерами в командах, в складі яких вони виходили на поле.

1999 рік

Носівська футбольна команда «Факел», футболісти 1985 року народження після перемоги у Полтаві, 1999

Зліва направо, стоять: Шиша Юрій Михайлович (тренер), Ляшенко Ігор, Андрущенко Руслан, Касян Олександр, Лисенко Андрій, Галета Сергій, Бурчик Андрій (воротар), Романченко Михайло, Кратко Олексій, Калина Олександр Іванович (тренер).

Зліва направо, сидять: Сугоняк Ігор, Пономаренко Максим, Пашко Ігор, Тюренков Андрій, Широкий Антон, Макаренко Вячеслав, Парубець Леонід.

Спогади Олександра Калини

Джерело: Олександр Калина: Це зональні ігри Чемпіонату України, Енциклопедія Носівщини, 26 червня 2025

«Це зональні ігри Чемпіонату України‚ Шкіряний м'яч‚ за вихід у фінал України серед дітей 1985 р.н. (м. Полтава, 1999 рік) ми виграли область, обігравши Чернігівську СДЮШОР‚ Юність‚ і представляли Чернігівську область на Всеукраїнських змаганнях.»

Спогади Ігоря Ляшенка

Джерело: Ігор Ляшенко: Це був один з виїздів, які запам'ятовуються, Енциклопедія Носівщини, 26 червня 2025

«Це був один з виїздів, які запам'ятовуються. Ми тоді всією командою відпочивали в санаторії "Хімік" в Чернігові. Не пам'ятаю точно, чому так вийшло, але нам прямо там повідомили, що через 2 дні ми маємо бути в Полтаві. Ну, ок, 90% команди були разом, але ж 10% були не з нами 🙂 і це був квест зібрати решту хлопців за 1 день. Пам'ятаю, що ми заїхали в Носівку увечері. І зранку мали виїжджати на Полтаву... нам дали автобус ЛАЗ, який через певний час почав перегріватись і ми були вимушені зупинятись кожні N кілометрів, просто щоб автобус охолов :) Більше того, наш основний воротар був у бабусі в Полтавській області. Щоб його забрати, ми зробили певний крюк і доїхали до нього вже дуже пізно...його бабуся сказала, що всіх нагодує і розмістить у хаті... 20 чоловік команди повечеряли (не об'їдали бабусю, звичайно, бо з дому всім давали харчі) і вляглись спати в рядок прямо в бабусиній хаті. Звісно, що на таку кількість людей не вистачило ні білизни, ні ліжок 🙂... ну а тоді був сам міні-турнір. Дане фото зроблене після вирішальної гри з Полтавою. Але до цього ми виграли ще 2 гри... вже не пам'ятаю в кого.»

«Це один з найемоційніших виїздів. Полтава тоді була дуже сильна. Ніхто перед матчем не чекав, що ми виграємо. Я тоді був запасним воротарем. У воротах стояв Андрій Бурчик. І те, що він робив у цьому матчі - це була найкраща гра воротаря на дитячому рівні, яку я бачив. Було таке враження, що полтавці б'ють у стіну :)»

Спогади Ігоря Сугоняка

Джерело: Ігор Сугоняк: Виграли у полтавських хлопців тоді 2:0, Енциклопедія Носівщини, 26 червня 2025

«Виграли у полтавських хлопців тоді 2:0. Андрій Лисенко зробив тоді дубль. Пройшли в фінальні змагання (найкращих 8 команд) з турніру «Шкіряний м'яч». А в кульку новенька зелена форма 😊»