Відмінності між версіями «Трухан Павло Віталійович»
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[[Категорія:Уродженці Держанівки]] | [[Категорія:Уродженці Держанівки]] | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
| − | [[Категорія:Поховані | + | [[Категорія:Поховані в Держанівці]] |
[[Категорія:Герої України]] | [[Категорія:Герої України]] | ||
[[Категорія:Є у Вікіпедії]] | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
[[Категорія:Люди Т]] | [[Категорія:Люди Т]] | ||
Версія за 00:07, 16 березня 2024
Павло Віталійович Трухан (12 липня 1995, Держанівка — 28 квітня 2023, Луганщина) — — молодший лейтенант Національної гвардії України, доброволець, загинув на Російсько-українській війні у бою. Герой України (2024, посмертно)
Носівщина в жалобі
- Джерело: Носівщина в жалобі, 1 травня 2023
Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію, однак прагнення боронити рідну державу стало вищим за цивільне життя. І вже в 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем — контрактником у підрозділ НГУ.
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.
Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям.
Павло народився у великій, дружній родині, де батьки виховували семеро дітей, а мама удостоєна високого звання «Мати-Героїня». Героєм став і Павло, боляче, що такою ціною.
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус глибоко сумують з приводу загибелі воїна-захисника та висловлюють щирі співчуття мамі загиблого героя Тетяні Іванівні, синочку, брату і побратиму Олександру, який боронить Україну у лавах Збройних Сил України, великій родині Труханів. Павло загинув як Герой і жив, як справжній воїн. Побратими надзвичайно високо цінували і поважали свого комвзводу Павла з позивним Лютий за його людяність, вимогливість, відповідальність, відданість військовому обов’язку і люту ненависть до ворогів.
Поховано Павла у рідній Держанівці.
Відзнаки
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. Нагороду вручив сім'ї загиблого президент України Володимир Зеленський 13 березня 2024 року, в День українського добровольця.
