Відмінності між версіями «Троїцька церква в Носівці»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 48: Рядок 48:
 
[[2 жовтня]] [[2023]] внаслідок переходу громади Свято-Троїцької церкви до Православної церкви України, ніжинський благочинний  о. Сергій Чечин з громадою відслужив перший молебень українською мовою та представив настоятеля храму о. Юрія ([[Касаховський Юрій Олексійович|Касаховського Юрія Олексійовича]]).
 
[[2 жовтня]] [[2023]] внаслідок переходу громади Свято-Троїцької церкви до Православної церкви України, ніжинський благочинний  о. Сергій Чечин з громадою відслужив перший молебень українською мовою та представив настоятеля храму о. Юрія ([[Касаховський Юрій Олексійович|Касаховського Юрія Олексійовича]]).
  
Станом на жовтень 2015, настоятелем храму — керівником «Релігійної організації Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці» був благочинний Носівського округу, протоієрей [[Гулик Михайло Миколайович|Михаїл Гулик]]<ref>[http://orthodox.cn.ua/2015/10/26/250-rokiv-svyato-trojickomu-xramu-m-nosivka/ 250-років Свято-Троїцькому храму м. Носівка]</ref>. Він був
+
Станом на жовтень 2015, настоятелем храму — керівником «Релігійної організації Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці» був благочинний Носівського округу, протоієрей [[Гулик Михайло Миколайович|Михаїл Гулик]]<ref>[http://orthodox.cn.ua/2015/10/26/250-rokiv-svyato-trojickomu-xramu-m-nosivka/ 250-років Свято-Троїцькому храму м. Носівка]</ref>.
  
 
[[Олексик Володимир Іванович]] (народився 1978) — протоієрей.
 
[[Олексик Володимир Іванович]] (народився 1978) — протоієрей.

Версія за 00:50, 3 жовтня 2023

Троїцька церква в Носівці

Свято-Троїцька церква — храм і парафія у місті Носівка. Розташована по вулиці Суворова, 1. Головна пам'ятка Носівки і району. Відноситься до ПЦУ. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний номер 39-Чг.

Історія

Збудована у 1765 року ніжинськими майстрами на замовлення священника Лукашевича.[1]

Стефан (Проценко).jpg

5 березня 1922 року Степан Проценко був введений в сан священика і призначений настоятелем Свято-Троїцької церкви села Носівки. 24 листопада 1922 року – введений в сан архімандрита. 26 серпня 1926 р. митрополитом Нижегородським Сергієм в Нижньому Новгороді архієпископ Стефан хіротонізований на єпископа Козелецького, вікарія Чернігівської єпархії. Кафедральним собором єпископа Козелецького Стефана залишався Свято-Троїцький храм Носівки. В 1934 р. преосвященник Стефан призначений єпископом Чернігівським і Носівським.

Троїцька церква в 1930-ті

1920-30 роки були для православної церкви одними з найтяжчих в історії.

В 1923 році продовжується націоналізація підприємств. 7 червня відбулась передача 2 цегельних заводів у Носівці, що належали Троїцькій та Успенській церквам, недавно створеному кооперативу.

За 1933-36 рр. кількість храмів Чернігівської єпархії скоротилася із 300 до 48. Після закриття комуністичною владою в 1936 р. Свято-Троїцького собору, владика Стефан, разом з головою церковної ради, їздив до Києва на зустріч до Центрального виконавчого комітету УРСР з проханням про відкриття храму, але даремно.

В 1950-ті в храмі правилося.

З 1960-х на церковному подвір'ї храму розміщувався Центральний носівський базар.

На початку 1990-х років Троїцький храм, через три десятиліття, відновив свою службу.

Тоді ж базар з подвір'я храму було перенесено на нинішнє його місце.

Архітектура

Храм тетраконхового типу. Прикрашений барочними спареними колонами на кутах. Такі прикраси у XVІІІ столітті вважались елементами палацової архітектури[1]

За час свого існування церква кілька разів добудовувалася, зокрема 1811 р. У ХХІ столітті добудували довгий ґанок.[1]

На церковному подвір'ї розташована дзвіниця, що має нехарактерні для архітектури Лівобережжя готичні архітектурні риси.[1]

Охорона державою

Троїцька церква

Рішенням Чернігівського облвиконкому від 19 лютого 1985 № 75 Троїцька церква визнана пам'ятником архітектури місцевого значення.[2]

На облік взята рішенням облвиконкому від 28 квітня 1987 № 119[3].

Балансова вартість 39 769 100 грн[3].

Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Чернігівської обласної ради сьомого скликання від 26 червня 2019 року № 59- 18/VII включена до «Переліку об'єктів нерухомості - пам'яток архітектури, які включаються до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та перебувають на бухгалтерському обліку управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації»[3].

Священники

2 жовтня 2023 внаслідок переходу громади Свято-Троїцької церкви до Православної церкви України, ніжинський благочинний о. Сергій Чечин з громадою відслужив перший молебень українською мовою та представив настоятеля храму о. Юрія (Касаховського Юрія Олексійовича).

Станом на жовтень 2015, настоятелем храму — керівником «Релігійної організації Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці» був благочинний Носівського округу, протоієрей Михаїл Гулик[4].

Олексик Володимир Іванович (народився 1978) — протоієрей.

Релігійна громада

Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області", попередня назва: Релігійна організація Українська православна церква парафії на честь Святої Тройці.

Адреса: місто Носівка, вулиця Суворова, будинок 1

Код ЄДРПОУ 36213882

Спогади Носівчан

Спогади Людмили Соколовської-Овод

Джерело: Л. Соколовська-Овод: Була іще малою, але пам'ятаю…, Носівка Nosivka Носовка, 7 липня 2021

Була іще малою, але пам'ятаю як в тій церкві стояли дерев'яні діжки та ящики, а поряд був базар. Іще згадую як старі люди проклинали одну партійну діячку що зробила з церкви склад. Прізвищ називати не буду нехай спочивають з миром.

Спогади Василя Кияниці

Джерело: В. КияницяДля повноти спогадів…, Носівка Nosivka Носовка, 8 липня 2021

…Ближче до нас і через паркан від базару — Троїцька церква, яка вціліла до наших днів. Хоч я пам'ятаю як у ній правилось у 1950-х. Ходили святити паску, вербу, воду. А потім вона стояла пусткою. Після влаштованого носівськими керманичами погрому.

Орієнтовно, у 1962-1963 роках, коли в одну із вересневих ночей до церкви під'їхали автомобілі. Були зламані замки і забрано все, що комуністичні бандити повважали цінним. На ранок слух про нічну подію рознісся Носівкою. Люди побігли дивитися. Я тоді навчався у п'ятому, або шостому класі сьомої (Чмиховської) школи. Заняття були відмінені і школярі теж побігли «до церкви».

Запам'ятався повний розгардіяш. Ті школярі, що були старшими, швидше за все, із першої школи, прибули раніше. Вони жбурлялися один в одного церковними книгами, підсвічниками і іншою церковною атрибутикою. На підлозі валялися ікони. Запам'ятав ще, як мій однокласник Аркадій Ляшенко невідомо як опинився на центральному підсвічнику, що висів на тросі від купола, і гойдався на ньому в усіх понад головами. Він увесь був у воску від свічок, але мав вигляд переможця. Певне люди п'яніють від подібного дійства. Ніхто не закликав до порядку. Роби, що забажаєш… Моя мама була дуже віруючою, якось і на мене впливала. Тому, хай там що, але підсвідомо боячись гріха, я із сусідом Іваном Ляшенком, трохи постоявши на порозі, пішли додому на Козарський шлях. А погром церкви ще продовжувався декілька днів. Міліція не звертала уваги, а це ще більше розпалювало на «подвиги».

Бачите, як вишукано і підло діяли комуністи. Спершу пограбували самі, а потім пустили населення, школярів. І кінці у воду. Отже, після погрому, певний час церква стояла пусткою. Пізніше у ній було влаштовано склад для зберігання комбікормів. Приміщення не опалювалось, не доглядалось. Дах не просто став протікати, а на ньому почали рости берізки (як на колишньому кінотеатрі «Космос»). Все почало псуватися…

Аж потім, вже інші, «кращі» комуністи, спохватилися. Бо подув вітер горбачовських змін. Почали Троїцьку церкву ремонтувати-реставрувати. З'явилися будівельні риштування. Надбудували купол. Фото теж нещодавно було на сторінці групи «Носівка-Nosivka-Носовка».

Проте повернімося до малюнка, на якому церква ще була діючою. Правіше від церкви – дерев'яна дзвіниця. Дзвонар був незмінний – Омелько Соїн, юродивий. Його знала вся Носівка, а він — знав свою справу. А ще він запам'ятався мені міцним і дужим. Взимку ходив босим, або в постолах.

Поряд із дзвіницею було ще одне церковне приміщення. На мою думку, його орієнтація була іншою, ніж на малюнку. Пізніше у ньому облаштували районний відділ освіти. Із закриттям церкви була розібрана і дерев'яна дзвіниця…

Примітки

Посилання