Красницький Леонід Петрович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Леонід Красницький

Леонід Петрович Красницький (23 березня 193730 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.[1]

Життєпис

Джерело: Спогади онука, Євгенія Бережняка, 29 вересня 2021.

Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукича, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій Петрович (1928-2008).

Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукич (1907-1945) працював бухгалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряду в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Лєнгенау Олджихов, там і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі та займалася домашнім господарством.

Після закінчення носівської школи №2 в 1955 році, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. З 1957 по 1960, служив в армії, в авіації. Був у десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, влаштувався вчителем музики в школу №2 у Носівці.

В 1960 році, Леонід Петрович пішов здобувати музичну освіту. Заочно поступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ. У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н.), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у подружжя народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н.).

Після отримання диплому в 1964, дирекція училища дала направлення на роботу до музикальної школи в місті Чорнобиль. Так як в Носівці, музична школа ще будувалася, то Леоніду зі своєю сім'єю довелося переїхати до на один рік до Чорнобиля. Влаштувавшись в Чорнобилі, Леонід Петрович також брав участь у заходах місцевого будинку культури. У 1965 році відбулося відкриття носівської музичної школи, до якої перейшов працювати Леонід.

У 1967, його призначили директором носівської музичної школи. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. З 1984, працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.

У 1988 році, пішов працювати вчителем музики у носівську школу №4. У 1994 році, Леонід Петрович вийшов на пенсію.

Родина

Має трьох онуків і одного правнука. Онуки — Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).

Відзнаки

В 1990, 1991 та 1992 роках, йому була оголошена подяка дирекцій шкіл №4 та №7, за підготовку учнів переможців районної олімпіади.

Також отримав грамоту в конкурсі музичних амсамблів, але документ грамоти, дата і інформація про конкурс, на жаль не збереглися.

Примітки

  1. Валерій Фурса: До історії Носівської музичної школи, Носівка Nosivka Носовка, 26 вересня 2021