Красницький Леонід Петрович

Леонід Красницький

Леонід Петрович Красницький (23 березня 1937 — 30 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.

Життєпис

Джерело: Спогади онука, Євгенія Бережняка, 29 вересня 2021.

Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукича, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій Петрович (1928-2008).

Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукич (1907-1945) працював бухгалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряду в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Лєнгенау Олджихов, там і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством.

Після закінчення носівської 2 школи в 1955 році, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ помічником машиніста. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці.

В 1960 році, Леонід Петрович вирішив знову піти навчатися. Цього разу заочно поступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ. У 1964 році, Одружився з Красницькою Валентиною Іванівною (1944 р.н.), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у подружжя народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н.).

Після отримання диплому в 1964, дирекція училища дала направлення на роботу до музикальної школи в місті Чорнобиль. Так як в Носівці, музикальної школи ще не було, то довелося Леоніду зі своєю сім'єю переїхати до Чорнобиля. Там він також підробляв і в місцевому будинку культури. У 1965 році, музична школа відкрилась вже і в Носівці. Дізнавшись про відкриття, до радо перейшов працювати Леонід.

Через 2 роки, у 1967, його призначили директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще 4 роки працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.

У 1988 році, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович вийшов на пенсію.

Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).

Відзнаки

В 1990, 1991 та 1992 роках, йому була оголошена подяка дирекцій шкіл №4 та №7, за підготовку учнів переможців районної олімпіади.

Також отримав грамоту за якийсь конкурс, але інформація про це на жаль не збереглася.