Відмінності між версіями «Красницький Леонід Петрович»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Батьки Леоніда та Віталія - Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від снаряду бомби в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Ленгенау Олджихов. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством. | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Батьки Леоніда та Віталія - Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від снаряду бомби в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Ленгенау Олджихов. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством. | ||
Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. | Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. | ||
| − | Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. | + | Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. |
Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. | Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. | ||
Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. | Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. | ||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | ||
| − | + | Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н). Правнук - Бровко Олексій Вячеславович (2013 р.н). | |
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 13:25, 29 вересня 2021
Леонід Петрович Красницький (23 березня 1937 — 30 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.[1]
Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Батьки Леоніда та Віталія - Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від снаряду бомби в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Ленгенау Олджихов. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством. Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію.
В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н). Правнук - Бровко Олексій Вячеславович (2013 р.н).
Примітки
- ↑ Валерій Фурса: До історії Носівської музичної школи, Носівка Nosivka Носовка, 26 вересня 2021
