Відмінності між версіями «Красницький Леонід Петрович»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | '''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | ||
| − | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. | + | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. |
| + | |||
В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | ||
Версія за 12:59, 29 вересня 2021
Леонід Петрович Красницький (23 березня 1937 — 30 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.[1]
Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій петрович (1928-2008). Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізнодорожного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музикальній школі. Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію.
В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
Його онук — Євген Бережняк.
Примітки
- ↑ Валерій Фурса: До історії Носівської музичної школи, Носівка Nosivka Носовка, 26 вересня 2021
