Редагування Гавриленко Людмила Іванівна

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.

Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.

Поточна версія Ваш текст
Рядок 6: Рядок 6:
  
 
== Носівчанки ==
 
== Носівчанки ==
:''Джерело: Галина Гресь. Рідна матінка. Носівські вісті, 12-13 січня 2023, стор. 10''
+
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/5855495681244536/ | title = Носівчанки | publisher =  Носівка Nosivka Nosowka  | author = Галина Гресь | date = 6 січня 2022 | access-date = | language = }}''
 +
Гавриленко (дівоче прізвище Кулик) Людмила Іванівна народилася в Носівці, 07 січня 1938 року.
  
Із зимовими святами в нашу родину
+
Батько, [[Кулик Іван Федорович|Іван Федорович]], відомий на ті часи майстер-чоботар, пішов добровольцем на фронт і загинув, обороняючи Київ.
приходить і велике родинне свято: зимового різдвяного ранку нині далекого 1938
 
року в дружній носівській родині [[Кулик Іван Федорович|Івана]] та
 
Дар’ї Куликів народилася дівчинка, яку
 
батьки назвали Людмилою. Батько її, Іван
 
Федорович, був відомим на всю Носівку
 
й округу майстром-чоботарем, до якого в
 
чергу на виготовлення чобітків та черевичок ставали найвибагливіші модниці. До
 
речі, в родині й сьогодні, як найдорожча
 
реліквія, зберігаються пошиті батьком
 
для донечки гарні шкіряні черевички.
 
  
Мама Людмили, Дар’я Степанівна,
+
[[Кулик Дар'я Степанівна|Дар'я Степанівна]] – мама, жінка надзвичайної доброти, терпіння, розуму. Працювала продавцем невеличкої "лавки”, що довгий час була розташована в центрі Носівки біля церкви. Лавка тьоті Даші – так її називали. Дітей Дар'я Степанівна виховала порядними, чесними, відповідальними. Життя було важке і Людмила, одна із дітей і моя майбутня мама, вже в 15 років, пішла працювати продавцем.
була жінкою надзвичайної доброти,
 
терпіння та розуму. Все своє життя вона
 
працювала продавцем у невеличкій
 
«лавці» біля церкви, яку носівчани так і
 
називали - «лавкою тьоті Даші». Саме
 
від батьків Люда і успадкувала свої
 
найкращі й найдорожчі людські чесноти – працелюбність, доброту й чесність,
 
мудрісь ти виваженість у судженнях, а від
 
матусі – ще й любов до своєї майбутньої
 
торгівельної професії.
 
  
На жаль, доля зовсім мало відміряла
+
Перший запис у трудовій книжці 7 лютого 1958 року. Далі навчання у вечірній школі. У 1958 році закінчила Чернігівський кооперативний технікум за спеціальністю товарознавець. Була призначена завідуючою магазином "Одяг" в Носівці.
Куликам справжнього родинного щастя.
 
Люсі, як завжди ніжно, з любов’ю називав
 
її старший на чотири роки брат Володя,
 
було лише три з половиною роки, а їхній
 
молодшій сестричці Катрусі тільки рік,
 
як їхнє дитяче щастя зруйнувала страшна війна. Батько вже в перші буремні дні
 
пішов добровольцем на фронт. Людмила
 
Іванівна пам’ятає, наче це було вчора, як
 
вони проводжали тата до військкомату.
 
Старших дітей батьки вели за руку, а
 
маленьку Катю несли на руках. А рівно
 
через місяць, 23 липня 1941 року, рядовий Іван Кулик героїчно загинув під
 
час оборони Києва у селі Великі Луки.
 
  
Пізніше односельці, свідки того жахливого епізоду, розповідали, як на живого, але
+
У 1984 році в трудовій книжці Людмили Іванівни з'явився ще один запис – голова профспілки кооператорів Носівського району. Певне це й завдячуючи тому, що вона завжди відповідальна, чесна, принципова, а разом з тим дуже щира, відкрита, добра до людей, великий оптиміст.  
пораненого в ноги Івана наїхав ворожий
 
німецький танк. Та не зважаючи на це,
 
троє дітей-сиріт разом зі своєю матір’ю
 
все життя продовжували чекати батька з
 
фронту...
 
  
Пережили страшні часи: голод, хо-
+
Любити життя, поважати людей, творити добро — її життєве кредо. І не дарма її трудовий шлях супроводжують відзнаки: "Відмінник кооперації", "Переможець соціалістичного змагання ", Делегат з'їздів кооперації, Делегат обласних пленумів; медалі: "За добросовісну працю. Ветеран праці", "65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні".  
лод, фашистська окупація. Жили біля
 
німецької комендатури, тож Дарія
 
Степанівна, будучи жінкою сильною
 
й мужньою, постійно передавала всю
 
інформацію по руху командування й пересування німецьких частин нашим месникам в партизанський загін. Потім було визолення і довгоочікувана перемога. Та й
 
після неї Кулики краще жити не стали. Володя з Катею постійно хворіли, тож Люсі
 
рано довелося йти на свій хліб. Оскільки
 
неповнолітніх більше нікуди на роботу не
 
брали, дівчина вже в п’ятнадцять років
 
стала за прилавок. Перший запис у її
 
трудовій книжці датований сьомим лютим 1953 року. Далі була вечірня школа
 
трудової молоді, потім, вже у 1958 році
 
наша Люся, які ніжно її всі називають і
 
досьогодні, закінчила Чернігівський кооперативний технікум за спеціальністю
 
«товарознавство», і відразу ж отримала
 
посаду завідуючої у магазин «Одяг». Ось
 
так, будучи ще зовсім юною, тендітна
 
й вишукана Люда очолила колектив,
 
більшість в якому були значно старшого
 
за неї не тільки за віком, а й досвідом.
 
Утім, увага й шанобливість, котрі вона
 
завжди виявляла і до колег по роботі, і до
 
відвідувачів магазину, разом з її надзвичайною діловитістю й фаховістю сприяли
 
незаперечному авторитету серед колег
 
та керівництва. А завжди дружні взаємини
 
й позитивний настрій додавали сил та наснаги в роботі. Так непроста торгівельна
 
справа стала для Людмили Іванівни
 
найголовнішою в її житті.
 
  
Завжди відповідальна, чесна, принципова й водночас дуже щира й відкрита,
+
Звичайно, змінилися часи і можливо, сучасна молодь ці нагороди може оцінити по своєму, але в них свідоме, доросле, професійне життя чарівної, елегантної жінки попереднього покоління славних носівчанок.
великий оптиміст з життєвим креди «любити життя, поважати людей, творити добро» призвели до того, що колеги по цеху
 
обрали її головою профспілки працівників
 
споживчої кооперації Носівщини.
 
  
Багаторічний трудовий шлях Людмили Іванівни був відзначений відзнаками
+
Галина Гресь (Гавриленко), дочка
відмінниці споживчої кооперації та
 
переможиці соцзмагань, її багато разів
 
обирали делегатом обласних пленумів
 
та з’їздів кооператорів...
 
 
 
Звичайно, змінилися часи і можливо, сучасна молодь ці нагороди може
 
оцінити по - своєму, але в них свідоме, доросле, професійне життя цієї чарівної й
 
елегантної жінки. Та й після виходу на заслужений віпочинок Людмила Іванівна не
 
засиджувалася вдома, з головою поринувши у ветеранські справи своєї первинної
 
організації та аматорського співочого
 
жіночого колективу «[[Горлиця]]»...
 
 
 
А поряд з професійним та громадським життям - особисте. Я, донька, вдячна батькам за нашу дружню родину, за
 
щасливе дитинство і юність, за старшу
 
сестру- Тетянку. До речі, мама на свій
 
день народження-25 річний ювілей народила старшу донечку. Я вдячна за той
 
неоціненний життєвий приклад, за ту особливу атмосферу добра, любові, позитиву, радості в нашій родині. Збираючись
 
разом, в рідній оселі, ми переглядаємо
 
наші сімейні фото - сімейний архів, як
 
каже мама, що закарбував багато щасливих моментів з життя нашої родини. Тож ,
 
ще раз і ще раз хочется подякувати рідній
 
матусі, бабусі, прабабусі за її життєвий
 
приклад, за любов, ніжність, щедрість
 
душі, тепло серця, за оптимізм та позитив. Низький уклін за всі добрі справи. І
 
від усієї родини, близьких, друзів хочется
 
побажати нашим ювілярам - МІЦНОГО
 
ЗДОРОВ'Я НА МНОГІЇ ЛІТА!
 
 
 
З повагою та найкращими побажаннями іменинниці від усієї нашої
 
великої родини – Галина ГРЕСЬ-
 
ГАВРИЛЕНКО.
 
  
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]

Будь ласка, зверніть увагу, що всі зміни, внесені вами до Енциклопедія Носівщини, можуть редагуватися, доповнюватися або вилучатися іншими користувачами. Якщо ви не бажаєте, щоб написане вами безжально редагувалось — не пишіть тут.
Ви також підтверджуєте, що наведене тут написано вами особисто або запозичено з джерела, яке є суспільним надбанням, або подібного вільного джерела (див. Енциклопедія Носівщини:Авторське право).
Не публікуйте тут без дозволу матеріали, захищені авторським правом!

Скасувати Довідка про редагування (відкривається в новому вікні)