Поточна версія |
Ваш текст |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | [[Файл:Людмила Гавриленко.jpg|міні|Людмила Гавриленко]] | + | '''Людмила Іванівна Гавриленко''' (народилася [[7 січня]] [[1938]]), ветеран праці, відмінник кооперації.<ref>{{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4767215040072611?comment_id=4768054496655332 | title = 7 січня 1938 року народилася прекрасна жінка | publisher = Носівка Nosivka Носовка| author = Галина Гресь | date = | access-date = | language = }}</ref> |
| | | |
− | '''Людмила Іванівна Гавриленко''', до заміжжя '''Кулик''' (народилася [[7 січня]] [[1938]] в Носівці) — працівник торгівлі, ветеран праці, відмінник кооперації.
| + | == Примітки == |
| + | {{Примітки}} |
| | | |
− | Неодноразово обиралася головою профспілки працівників споживкооперації Носівського району та членом правління [[Носівська райспоживспілка|Носівської РСС]].
| + | {{Заготовка}} |
| | | |
− | == Носівчанки ==
| |
− | :''Джерело: Галина Гресь. Рідна матінка. Носівські вісті, 12-13 січня 2023, стор. 10''
| |
− |
| |
− | Із зимовими святами в нашу родину
| |
− | приходить і велике родинне свято: зимового різдвяного ранку нині далекого 1938
| |
− | року в дружній носівській родині [[Кулик Іван Федорович|Івана]] та
| |
− | Дар’ї Куликів народилася дівчинка, яку
| |
− | батьки назвали Людмилою. Батько її, Іван
| |
− | Федорович, був відомим на всю Носівку
| |
− | й округу майстром-чоботарем, до якого в
| |
− | чергу на виготовлення чобітків та черевичок ставали найвибагливіші модниці. До
| |
− | речі, в родині й сьогодні, як найдорожча
| |
− | реліквія, зберігаються пошиті батьком
| |
− | для донечки гарні шкіряні черевички.
| |
− |
| |
− | Мама Людмили, Дар’я Степанівна,
| |
− | була жінкою надзвичайної доброти,
| |
− | терпіння та розуму. Все своє життя вона
| |
− | працювала продавцем у невеличкій
| |
− | «лавці» біля церкви, яку носівчани так і
| |
− | називали - «лавкою тьоті Даші». Саме
| |
− | від батьків Люда і успадкувала свої
| |
− | найкращі й найдорожчі людські чесноти – працелюбність, доброту й чесність,
| |
− | мудрісь ти виваженість у судженнях, а від
| |
− | матусі – ще й любов до своєї майбутньої
| |
− | торгівельної професії.
| |
− |
| |
− | На жаль, доля зовсім мало відміряла
| |
− | Куликам справжнього родинного щастя.
| |
− | Люсі, як завжди ніжно, з любов’ю називав
| |
− | її старший на чотири роки брат Володя,
| |
− | було лише три з половиною роки, а їхній
| |
− | молодшій сестричці Катрусі – тільки рік,
| |
− | як їхнє дитяче щастя зруйнувала страшна війна. Батько вже в перші буремні дні
| |
− | пішов добровольцем на фронт. Людмила
| |
− | Іванівна пам’ятає, наче це було вчора, як
| |
− | вони проводжали тата до військкомату.
| |
− | Старших дітей батьки вели за руку, а
| |
− | маленьку Катю несли на руках. А рівно
| |
− | через місяць, 23 липня 1941 року, рядовий Іван Кулик героїчно загинув під
| |
− | час оборони Києва у селі Великі Луки.
| |
− |
| |
− | Пізніше односельці, свідки того жахливого епізоду, розповідали, як на живого, але
| |
− | пораненого в ноги Івана наїхав ворожий
| |
− | німецький танк. Та не зважаючи на це,
| |
− | троє дітей-сиріт разом зі своєю матір’ю
| |
− | все життя продовжували чекати батька з
| |
− | фронту...
| |
− |
| |
− | Пережили страшні часи: голод, хо-
| |
− | лод, фашистська окупація. Жили біля
| |
− | німецької комендатури, тож Дарія
| |
− | Степанівна, будучи жінкою сильною
| |
− | й мужньою, постійно передавала всю
| |
− | інформацію по руху командування й пересування німецьких частин нашим месникам в партизанський загін. Потім було визолення і довгоочікувана перемога. Та й
| |
− | після неї Кулики краще жити не стали. Володя з Катею постійно хворіли, тож Люсі
| |
− | рано довелося йти на свій хліб. Оскільки
| |
− | неповнолітніх більше нікуди на роботу не
| |
− | брали, дівчина вже в п’ятнадцять років
| |
− | стала за прилавок. Перший запис у її
| |
− | трудовій книжці датований сьомим лютим 1953 року. Далі була вечірня школа
| |
− | трудової молоді, потім, вже у 1958 році
| |
− | наша Люся, які ніжно її всі називають і
| |
− | досьогодні, закінчила Чернігівський кооперативний технікум за спеціальністю
| |
− | «товарознавство», і відразу ж отримала
| |
− | посаду завідуючої у магазин «Одяг». Ось
| |
− | так, будучи ще зовсім юною, тендітна
| |
− | й вишукана Люда очолила колектив,
| |
− | більшість в якому були значно старшого
| |
− | за неї не тільки за віком, а й досвідом.
| |
− | Утім, увага й шанобливість, котрі вона
| |
− | завжди виявляла і до колег по роботі, і до
| |
− | відвідувачів магазину, разом з її надзвичайною діловитістю й фаховістю сприяли
| |
− | незаперечному авторитету серед колег
| |
− | та керівництва. А завжди дружні взаємини
| |
− | й позитивний настрій додавали сил та наснаги в роботі. Так непроста торгівельна
| |
− | справа стала для Людмили Іванівни
| |
− | найголовнішою в її житті.
| |
− |
| |
− | Завжди відповідальна, чесна, принципова й водночас дуже щира й відкрита,
| |
− | великий оптиміст з життєвим креди «любити життя, поважати людей, творити добро» призвели до того, що колеги по цеху
| |
− | обрали її головою профспілки працівників
| |
− | споживчої кооперації Носівщини.
| |
− |
| |
− | Багаторічний трудовий шлях Людмили Іванівни був відзначений відзнаками
| |
− | відмінниці споживчої кооперації та
| |
− | переможиці соцзмагань, її багато разів
| |
− | обирали делегатом обласних пленумів
| |
− | та з’їздів кооператорів...
| |
− |
| |
− | Звичайно, змінилися часи і можливо, сучасна молодь ці нагороди може
| |
− | оцінити по - своєму, але в них свідоме, доросле, професійне життя цієї чарівної й
| |
− | елегантної жінки. Та й після виходу на заслужений віпочинок Людмила Іванівна не
| |
− | засиджувалася вдома, з головою поринувши у ветеранські справи своєї первинної
| |
− | організації та аматорського співочого
| |
− | жіночого колективу «[[Горлиця]]»...
| |
− |
| |
− | А поряд з професійним та громадським життям - особисте. Я, донька, вдячна батькам за нашу дружню родину, за
| |
− | щасливе дитинство і юність, за старшу
| |
− | сестру- Тетянку. До речі, мама на свій
| |
− | день народження-25 річний ювілей народила старшу донечку. Я вдячна за той
| |
− | неоціненний життєвий приклад, за ту особливу атмосферу добра, любові, позитиву, радості в нашій родині. Збираючись
| |
− | разом, в рідній оселі, ми переглядаємо
| |
− | наші сімейні фото - сімейний архів, як
| |
− | каже мама, що закарбував багато щасливих моментів з життя нашої родини. Тож ,
| |
− | ще раз і ще раз хочется подякувати рідній
| |
− | матусі, бабусі, прабабусі за її життєвий
| |
− | приклад, за любов, ніжність, щедрість
| |
− | душі, тепло серця, за оптимізм та позитив. Низький уклін за всі добрі справи. І
| |
− | від усієї родини, близьких, друзів хочется
| |
− | побажати нашим ювілярам - МІЦНОГО
| |
− | ЗДОРОВ'Я НА МНОГІЇ ЛІТА!
| |
− |
| |
− | З повагою та найкращими побажаннями іменинниці від усієї нашої
| |
− | великої родини – Галина ГРЕСЬ-
| |
− | ГАВРИЛЕНКО.
| |
− |
| |
− | [[Категорія:Уродженці Носівки]]
| |
− | [[Категорія:Працівники торгівлі]]
| |
| [[Категорія:Відмінники кооперації]] | | [[Категорія:Відмінники кооперації]] |
| [[Категорія:Люди Г]] | | [[Категорія:Люди Г]] |