Відмінності між версіями «Бровко Михайло Федорович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 12: Рядок 12:
  
 
== Не можу й нині спокійно згадувати ==
 
== Не можу й нині спокійно згадувати ==
 +
:''Джерело: «Спогади вчительки [[Ткаченко Паша Григорівна|Ткаченко Паші Григорівни]]» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''
 
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.
 
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.
  

Версія за 18:33, 14 липня 2021

Михайло Бровко

Михайло Федорович Бровко (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в Носівський школі № 2, особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни.

Разом із дружиною (Бровко Любов Трохимівна, дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей.

Син — Бровко Віталій Михайлович (1936—2003) — провідний конструктор КБ-3 «Південне» (1994-2003).

Син — Бровко Федір Михайлович (народився 1948) — науковець, відмінник лісового господарства України, дійсний член Лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Син — Бровко Григорій Михайлович (1951—2014) — лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».

Не можу й нині спокійно згадувати

Джерело: «Спогади вчительки Ткаченко Паші Григорівни» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.

Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.

Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії.