Боженко Віктор Іванович

Віктор Боженко

Віктор Іванович Боженко (народився 11 листопада 1954) — педагог, директор Досліднянського НВК «ЗНЗ-ДНЗ» I-III ступенів.

Освіта вища.

У 2015 працював директором Червонопартизанської ЗОШ № 3.

Політична діяльність

Член Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка". В 2015 балотувався в депутати до Носівської міської ради ‎ і Носівської районної ради.

Відзнаки

Почесна грамота Носівської районної ради — нагороджений як директор Досліднянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів (2016, за особистий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління).

Мрій багато!

Джерело: Нарис «Віктор Боженко: „Мрій багато! І я готовий втілювати їх у життя!"», автор Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №47 (375) від 22 листопада 2012

Коли йдеться про реформування освітньої галузі, увага передусім акцентується на навчальному процесі. Однак шкільне життя складається з багатьох, на перший погляд, дрібниць, які раптом виходять на перший план, коли доводиться розв'язувати ту чи іншу проблему...

Ганебний факт наявності у сільських (та й не лише) школах XXI століття «зручностей» на вулиці дрібницею аж ніяк не назвеш, але й цю проблему можна побороти, - був би керівник закладу, як кажуть, на своєму місці.

Перевіряючи готовність шкіл до навчального процесу 2012-2013 років, прем'єр-міністр Микола Азаров зазначив: «70% сільських населених пунктів не мають каналізації. Ми ставимо завдання, щоб сільські школи мали теплі туалети, щоб діти наші не бігали на двір у мінус 36 градусів, і не застуджувалися». Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник тут-таки запевнив, що забезпечить Школи усієї України теплими вбиральнями вже до жовтня цього року. Та обіцянки-цяцянки, а віз і нині там, питання це у шкільних установах багатьох сіл і досі актуальне, а деякі загальноосвітні заклади,як-от Червонопаризанська ЗОШ І-ІІІ ст. №3 (село Дослідне, Носівський район - Авт.), борються з нею своїми силами.

- Пріоритетом для нас є здоров'я дитини. Тож маємо створити всі умови, аби вуличні «зручності» не вплинули негативно на здоров'я молодих людей, особливо, дівчат, у майбутньому, - наголошує директор червонопаризанської школи №3 Віктор Боженко. - До того ж, сільські діти мають відчувати, що вони не гірші від міських, зокрема в питаннях облаштування місць гігієни!

Хоча Віктор Іванович керує школою лише півтора роки, тут вже розв'язано чимало нагальних проблем, які існували в навчальному закладі десятиліттями. Однією з них і є введення в дію внутрішніх туалетів.

- Коли мене призначили директором школи, питання ремонту вбиралень я поставив одним з пріоритетних. В нашій школі вони колись були - років із тридцять тому. Я ще тоді сам тут навчався. Та через деякий час внутрішні туалети чомусь стали... кімнатами для технічних потреб. А потім їх взагалі зачинили. Зношені труби, застаріла каналізація і таке інше. Звісно, зачинити легше, аніж відремонтувати. Та яким же я буду директором, якщо не подбаю про здоров'я учнів, - говорить освітянин. - В пресі неодноразово писали, що йаші урядовці обіцяють облаштувати школи вбиральнями до навчального 2012 року, начебто до жовтня місяця... Але чекати манни небесної, то не для мене. Хвала Богу, є люди, до яких можна звернутися по допомогу, і вони не відмовлять. Особливо, якщо мова про нашихз вами дітей. Я, відверто кажучи,не соромлюся звертатися до своїх однокласників, випускників нашої школи, які міцно стоять на ногах і мають змогу матеріально підтримати рідний освітній заклад. Саме завдячуючи таким людям, нам і вдалося замінити у навчальному закладі каналізацію та застарілу сантехніку. І ось уже за два тижні учні матимуть змогу користуватися відремонтованими внутрішніми туалетами.

За допомогою аналогічної «технології» директору школи пану Боженку вдалося замінити і старі потрухлі вікна у спортзалі на нові металопластикові. Нині якраз там завершуються роботи. А ще - у їдальню навчального закладу закупили нову сантехніку. Всім цим пан директор завдячує тим випускникам школи, які, досягнувши висот у житті, не залишаються байдужими до своєї альма-матер та допомагають їй.

- Поки що ми замінили на кухні лише найнеобхідніше. А взагалі роботи там вистачає. Відділ освіти мені обіцяє на наступний 2013 рік виділити 40 тисяч гривень на ремонт їдальні. Запитують: «Освоїте?». Я й 50-60 тисяч освою, тільки давайте, - посміхається Віктор Іванович. - Мені приємно, що школі допомагає й Носівська селекційно-дослідна станція. Ось нещодавно придбали холодильник для їдальні та керамічну дошку для першого класу. Звичайно, допомагають і батьки, але у нас лише 46 учнів, тож зрозуміло, що на благодійні внески їхніх родин багато не зробиш.

„Крутиться" директор сільської школи, відверто кажучи, як білка в колесі. Від держави великої допомоги не чекає. Окрім заробітної плати вчителям та оплати витрат на енергоносії, все інше доводиться самотужки вирішувати. Та це не засмучує керівника-оптиміста, у якого немає ані заступника, ні методиста з навчально-виховної робота, ні, навіть, секретаря. Освітянин вірить, що у його школи є перспективи. Крім того, він переконаний: якщо працювати, не покладаючи сил, - заклад стане зразковим.

- Нині у нас 46 учнів. Для сільської школи - це, в принципі, нормально, але вже наступного року до нас прийде на десять діток більше. І це не може не радувати. Нам є над чим працювати, головне - було б з ким. Я вдячний районному керівництву, що там не ставлять питання про неповну середню школу у Дослідному, тобто І-ІІ ступенів. Ми повинні працювати повноцінно. Якщо освітні заклади зникнуть з території сіл, ми втратимо й саме село. Я мрію про серйозну матеріально-технічну базу, яка дозволятиме учням отримувати хороші знання. Мрію й про те, щоб сільські діти мали всі зручності у школі, не поступаючись міським. Мрію про толерантні відносини між педагогами і школярами: щоб жоден учень не йшов додому з опущеною головою чи сльозами на очах... Мрій багато! І я готовий втілювати їх ужиття. Переконаний, якщо у людини е бажання щось робити, вона обов'язково знайде для цього можливості!,— підсумував Віктор Боженко.

Насамкінець директор навчального закладу зізнався, що одним із наболілих питань для нього є невідповідність назви школи її географічному розташуванню. Річ у тім, що Червонопартизанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів N«3 знаходиться у селі Дослідне. Проте назва її збереглася ще з часів Радянського Союзу. І нікого це не хвилює. Але, на думку пана Боженка, якщо ти патріот своєї малої батьківщини, то маєш докласти зусиль, щоб освітній заклад носив назву села, у якому розташований. Це питання освітянин пообіцяв вирішити вже найближчим часом.

Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №47 (375) від 22.11.12