Ісаєнко Микола Андрійович

Микола Ісаєнко

Микола Андрійович Ісаєнко (народився 18 грудня 1915 в селі Лихачеві Носівського району — помер 20 листопада 1996 в Чернігові) — танкіст, Герой Радянського Союзу.

Освіта

• Ніжинський технікум механізації сільського господарства (1938)
• Полкова школа за місцем проходження служби (1944)
• Вища партійна школа при ЦК КП України (1950)

Сім'я

• дружина (дівоче прізвище Довгаль) Феодора Павлівна (1919–2001).
• Донька — Людмила (1955) та онука Марина (1983) нині проживають у місті Чернігові.

Військова кар'єра

У Радянській армії служив з 1938 по 1946 рік.

Брав участь у бойових діях радянсько-фінської війни (1939–1940). Воював із фашистськими загарбниками на фронтах Німецько-радянської війни (1941–1945) у складі Ленінградського фронту та третього і другого українських фронтів.

На початку війни займав посаду командира танка. Закінчив військову службу на посаді командира другої танкової роти 177 танкового полку, 64 механізованої бригади, 7 механізованого корпусу у званні старшого лейтенанта.

Був поранений на Ленінградському фронті 17 вересня 1941, тяжко поранений на 2 Українському фронті 15 квітня 1945.

Цивільна кар'єра

До служби у Червоній армії працював на посаді техніка у МТС Носівського району, а після навчання у вищій партійній школі при ЦК КП України (1947–1950) — першим секретарем Менського райкому партії (1950–1960).

З 1961 року проживав у місті Чернігові. Працював на посадах — інструктора обкому комуністичної партії України, заступника начальника обласного управління сільського господарства, голови обласного комітету профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель та на інших керівних посадах.

З 1986 року — пенсіонер.

Могила Ісаєнка, вул. Кленова, 5, кладовище «Яцево», центральна алея, праворуч від входу

Похований у місті Чернігові на Яцевському цвинтарі

Нагороди

• орден Леніна;
• орден Червоного Прапора (15 травня 1945, наказ командувача БТМВ другого Українського фронту);
• орден Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів (12 травня 1945, наказ 7МК 09/Н);
• орден Трудового Червоного Прапора;
• медаль За відвагу (21 вересня 1941, наказ першої танкової дивізії 09/H);
• медаль «За оборону Ленінграда»
• Звання Героя Радянського Союзу із врученням золотої зірки присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР, від 15 травня 1946 року, № 6683 — за мужність та відвагу, проявлені при виконанні бойового завдання поблизу села Чейч, що у Чехословаччині

Ісаєнко Микола Андрійович

Нарис із книжки: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Працював механізатором у Носівській МТС. До початку Великої Вітчизняної війни служив у Радянській Армії. Набуті знання в Ніжинському технікумі механізації сільського господарства допомогли йому відмінно оволодіти грізною бойовою технікою в армії.

Після закінчення полкової школи Миколу Андрійовича призначили командиром танка.

Невдовзі почалась війна з білофінами. Він бере участь у цій короткій, але жорстокій боротьбі. Між двома боями його приймають у ряди партії комуністів-ленінців. Молодий комуніст клянеться ще з більшим завзяттям громити ворога.

Батькові в рідний Лихачів писав: «Іду вперед, батя. Як ти радив».

…Велика Вітчизняна війна. Серед захисників Ленінграда був і Микола Андрійович. Танкова частина, де він служив, успішно охороняла «дорогу життя», як у той час називали шлях, прокладений по льоду Ладозького озера. Незадовго до кінця війни, уже на території Чехословаччини, командування доручило М. А. Ісаєнку очолити бронетанкову групу. Це була спеціальна група розвідки боєм, перед якою стояло завдання зламати глибокоешелоновану оборону ворога, знищити артилерію, вогневі точки і розчистити шлях для наземних військ, що наступали. Танкісти на своєму шляху зустріли стіну з вогню і металу. Але ніщо не могло зупинити героїв. Гусеницями і снарядами придушували вони вогонь ворожих батарей, знищували живу силу. Танк, в якому був командир групи М. А. Ісаєнко, знищив в цьому бою кілька ворожих артилерійських батарей. Майже на 30 кілометрів заглибились у тил ворога танкісти, розчищаючи шлях наступаючим з'єднанням Радянської Армії.

У цьому бою Микола Андрійович Ісаєнко був тяжко поранений. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Давно не чути гуркоту гармат. Заросли окопи. Загоїлись рани в серцях людей. Микола Андрійович Ісаєнко в післявоєнний час трудився на різних ділянках народного господарства. Удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора.

Тривалий час Микола Андрійович працював у Чернігові, очолював обком профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель.

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Ісаєнко_Микола_Андрійович

Джерела

• Архів МО СССР, формуляр 33
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Т. 1, — М. : Воениздат, 1987
• Спогади доньки Героя — Людмили Миколаївни