Епізод
«Шоста ступінь», також рос. «Шестая ступень» — вокально-інструментальний ансамбль у Носівці в 1980-х.
Хлопці з Вербова
- Джерело: Валерій Фурса: Хлопці з Вербова, Група «Носівка Nosivka Носовка» у Фейсбуці, 16 вересня 2020
«Время - Время и мода - Эпизод - Шестая ступень»
У середині 1980-х років організувався вокально-інструментальний ансамбль і на Вербові. Хлопці дали своєму ВІА назву «Время».
Спочатку ансамбль був при міському колгоспі ім.Фрунзе. Перші репетиції та виступи гурту відбувалися в клубі Дебрево, доводилося проводити репетиції і вдома у самих музикантів, а потім, десь так року з 1988, ансамбль став своїм на заводі «Побідит». Там в адміністративному приміщенні заводу ВІА отримав кімнату на четвертому поверсі. Музиканти на біс відіграли на святковому концерті з приводу відкриття актового залу заводу.
У першому складі ВІА грали:
- Сергій Самойленко – ударна установка;
- Віктор Степаненко – синтезатор;
- Олексій Жук – соло-гітара і вокал;
- Микола Терещенко – бас-гітара.
Звукорежисером і наладчиком музичної апаратури та інструментів був Олексій Уманець, який і організував ансамбль.
В подальшому часі з різних життєвих обставин змінювався склад виконавців ВІА.
В ансамблі з 1987 року грали вже нові музиканти – замість Олексія Жука (вже покійний, світла йому пам’ять) – соло-гітаристом і вокалістом групи став Ігор Тригуб;
Віктора Степаненка змінив за синтезатором Гейко Ігор (на жаль, також вже покійний, світла йому пам’ять);
Чуєнко Іван грав на бас-гітарі;
Також гітаристами в ансамблі були Олег Кошовий – соло-гітара, та Олег Яма – бас-гітара. Деякий час в ансамблі був Михайло Шелестюк, який перейшов до «Сюрпризу».
Звукорежисером працював Сергій Христенко.
Спочатку назва ВІА «Время» змінилося на «Время и мода», потім група називалася «Епізод», а надалі її назвою стала «Шестая ступень».
Ансамбль вів успішну концертну діяльність в Носівці та різних селах району. Гурт грав на танцях, концертах, дискотеках, весіллях.
Колишні працівники Носівського райкому комсомолу Віктор Михайлович Броварець та Валентина Андріївна Пуха всіляко підтримували ВІА та допомагали організовувати концерти по селах району.
Віктор Михайлович Броварець, якого восени 1987 року обрали другим секретарем Носівського райкому комсомолу, проживаючи у Мрині, був у захваті від Мринського ВІА «Юність-80», який саме розпочинав своє творче становлення. Потім цей ансамбль, що складався із Володимира Байди, Володимира Бойка, Олександра Хоменка та Олександра Чоби змінив свою назву на «Комітет» і вже чотири десятиліття виступає у незмінному складі.
Тож він дуже активно і дієво підтримував носівські ВІА. Так протягом 1988 року було проведено 14 виїзних концертів у селах району двома ВІА – з «Побідиту», який очолював Сергій Самойленко, а грали Ігор Тригуб, Станіслав Гринь (світла йому пам’ять) та Михайло Горкавенко. Другим ВІА був кіровський «Візит», очолюваний Олександром Фальковським.
Броварець В.М. організовував транспорт для перевезення важкої та громіздкої музичної апаратури, яка була на той час.
Також знаковим для молоді став районний фестиваль ВІА в Носівському районному Будинку культури. На сцені грали ВІА кіровський «Візит», мринський «Комітет», цукрозаводський «Серпантин», «День рожденья» районного Будинку культури і герой цього посту «Епізод» з Вербова.
В 1989 році ансамбль після одного з виступів віддав усі зароблені за концерт кошти на спорудження пам’ятника воїнам-афганцям.
В останні дні січня 1989 року ВІА грав два дні на весіллі в Носівці. Стояв лютий мороз, а танцювали на подвір’ї і пальці ледь не примерзали до струн гітар. В таку негоду трапилася знакова для ВІА подія. До музикантів підійшла молода дівчина з вулиці Миру і попросила у них дозволу заспівати пісню для гостей.
Подібні прохання на весіллях не рідкість і музиканти не відмовляли прохачам, навіть якщо у тих було і не дуже із слухом чи голосом. Це ж весілля, а не офіційний концерт.
Але чистий та красивий голос незнайомки і чудове виконання нею пісні, вразило усіх музикантів. Дівчину запросили до ВІА і в ансамблі з’явилася солістка Ірина Товстуха. Хіти тогочасного улюбленця молоді ВІА Міраж, у виконанні ансамблю з Вербова, викликали неймовірне захоплення слухачів. Музиканти отримували щосуботи по 2-3 запрошення зіграти на весіллях. Хлопці тоді кликали на виручку друзів з інших носівських ансамблів, аби ніхто не залишився без живої музики.
Це був зоряний час ВІА.
Але в листопаді 1989 року на службу до армії практично одночасно пішли Ігор Тригуб та Ігор Гейко. Ці хлопці самі талановито писали музику до віршів Сергія Єсеніна і змогли передавати авторські почуття своїм слухачам.
Ансамбль конкурував із ВІА «Візит», який грав у кіровському Будинку культури. Музиканти обох гуртів старалися тримати високий рівень майстерності, грати найпопулярнішу музику, аби мати підтримку у молоді і завойовувати собі нових прихильників. А молоді така конкуренція подобалася, бо виступ кожного із гуртів ставав для неї святом.
Цей пост написаний за спогадами Ігоря Тригуба, Віктора Броварця, Олександра Губаря, Володимира та Івана Чуєнків. На жаль поки що не маю жодної фотографії ВІА і чекаю на повернення з Польщі Ігоря Тригуба, який пообіцяв поділитися з нами фото.
